ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 вересня 2025 року Справа № 903/406/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Коломис В.В. , суддя Розізнана І.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс"
про стягнення 8 000,00 грн,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25 позов задоволено.
Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий фонд" на користь Фізичної особи-підприємця Стахіва Андрія Григоровича 8 000 грн основного боргу та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 10 422,40 грн.
Вказане рішення мотивоване тим, що виконання позивачем, обумовлених договором від 03.10.2024 №37/24 робіт, їх прийняття замовником, відсутність доказів їх оплати, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 8 000 грн підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з останнього.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" звернулося до суду через систему Електронний суд із апеляційною скаргою, в якій просить у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024№2338, яким затверджено передавальний акт філії "Рафалівське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", заборгованість від філії "Рафалівське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня;
- позивачем не було пред'явлено вимоги в якості кредитора, що фактично може свідчити про відсутність заборгованості;
- відсутність заборгованості у передавальному акті та факт порушення договірних зобов'язань позивачем можуть свідчити про односторонню відмову філії "Рафалівське лісове господарство" ДП "Ліси України" від договору та фактичну відсутність заборгованості.
08.07.2025 матеріали справи №903/406/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25. Роз'яснено, що розгляд апеляційної скарги Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
17.07.2025 на адресу суду від Стахіва Андрія Григоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити судове рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 прийнято апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Коломис В.В., суддя Розізнана І.В.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2024 між ДСГП "Ліси України" в особі директора філії "Рафалівське лісове господарство" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Стаховим Андрієм Григоровичем (виконавець) укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №34/24.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Згідно умов договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки з технічної інвентаризації майна, а саме: автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Полицькому лісництві (кв. 47, 47, 49, 55, 95) філії "Рафалівське лісове господарство" ДП "Ліси України" (п. 1.1). Загальна вартість робіт за цим договором становить 8 000 грн (п. 2.2). Оплата проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця на протязі 15 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3). По завершенню робіт виконавець передає замовнику в 5-ти денний термін акт здачі-приймання робіт (п. 4.1). Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2024 (п. 9.3).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
На виконання умов договору позивачем виготовлено технічний паспорт, який зареєстрований в Реєстрі будівельної діяльності TI01:7146-6227-5875-0115 (Автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Полицькому лісництві (кв. 47, 48, 49, 55, 95) філії "Рафалівське лісове господарство" ДП "Ліси України").
Судом встановлено, що позивачем виконано, а замовником прийнято обумовлені договором від 03.10.2024 №37/24 роботи, зокрема технічна інвентаризація, загальною вартістю 8 000 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №37/24 від 16.12.2024 (а.с. 5).
Надіслана позивачем на адресу філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" претензія про сплату заборгованості за спірним договором, залишена без задоволення.
Відповідач у листі від 27.03.2025 зазначає, що спірна заборгованість згідно передавального акту від філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня, у зв'язку з чим претензію задовольнити не вбачається за можливе.
Водночас, судом встановлено, що 18.10.2024 Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" прийнято наказ №1831 "Про припинення філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", а наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" і усі права, обов'язки, майно передані до філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань згідно з Договором №37/24 від 03.10.2024 Фізична особа-підприємець Стахів Андрій Григорович звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 8000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором підряду.
Водночас укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем виготовлено технічний паспорт, який зареєстрований в Реєстрі будівельної діяльності TI01:7146-6227-5875-0115 (Автомобільна дорога лісогосподарського призначення в Полицькому лісництві (кв. 47, 48, 49, 55, 95) філії “Рафалівське лісове господарство» ДП “Ліси України»).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконано, а замовником прийнято обумовлені договором від 03.10.2024 №37/24 роботи, зокрема технічна інвентаризація, загальною вартістю 8 000 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №37/24 від 16.12.2024 (а.с. 5).
Надіслана позивачем на адресу філії “Поліський лісовий офіс» ДП “Ліси України» претензія про сплату заборгованості за спірним договором, залишена без задоволення.
Судом враховано відсутність будь-яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв'язку із закінчення строку їх дії.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на лист від 27.03.2025, в якому відповідач зазначає, що спірна заборгованість згідно передавального акту від філії “Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» до філії “Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» не передавалась та у бухгалтерському обліку відсутня, у зв'язку з чим претензію задовольнити не вбачається за можливе.
Судом встановлено, що 18.10.2024 Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» прийнято наказ №1831 “Про припинення філії “Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», а наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії “Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» і усі права, обов'язки, майно передані до філії “Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Відтак, процесуальне правонаступництво, в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконання судового рішення.
За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.
Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.
Згідно частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21 зазначив:
"8.12. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
8.14. Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
8.15. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
8.16. Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
8.17. В разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
8.18. У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).
8.19. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
8.20. У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
8.21. Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21".
У постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при реорганізації у формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Отже, відповідач прийняв усі прав та обов'язків від філії “Рафалівське лісове господарство», а факт відсутності кредиторської заборгованості у передавальному акті не є підставою вважати її відсутньою, у зв'язку з чим заперечення відповідача не приймаються судом.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконання позивачем, обумовлених договором від 03.10.2024 №37/24 робіт, їх прийняття замовником, відсутність доказів їх оплати, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 8 000 грн підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з останнього.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2025 у справі №903/406/25 - без змін.
2. Справу №903/946/24 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "01" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Розізнана І.В.