вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа № 910/12657/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025
повний текст рішення складено 14.05.2025.
у справі № 910/12657/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2024 № 60/111-р/к, -
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 № 60/111-р/к по справі № 53/60/61-рп/к.20.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки винесено відповідачем за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12657/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що дії КП "Київавтошляхміст" щодо встановлення вартості послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів після набрання чинності рішення КМР у розмірі, що не відповідає граничному розміру, встановленому частиною сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", було б неможливим за умови існування значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість вільно обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Комунальним підприємством "Київавтошляхміст" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії від 08.08.2024 № 60/111-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24, 03.06.2025 Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при винесені оскаржуваного рішення мало місце неповне з'ясування всіх обставини, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем всупереч вимогам Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку неправильно визначено товар щодо якого мало визначатися монопольне (домінуюче) становище підприємства, що потягло за собою неправильне визначення товарних та територіальних (географічних) меж. Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги норми Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», яким визначено конкретний перелік умов, дотримання яких є обов'язковим для укладення договору з доступу, тому Відділення безпідставно дійшло висновку, що відсутність звернення операторів електронних комунікацій/постачальників електронних комунікаційних послуг до підприємства не є підставою для не приведення договорів, у відповідність до вимог вказаного Закону.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" у справі № 910/12657/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
09.06.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12657/24.
19.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12657/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12657/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 та призначено справу до розгляду на 17.07.2025.
02.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та винесеним без порушення норм матеріального та процесуального права, за результатом всебічного та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
17.07.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 розгляд справи призначено на 28.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.08.2024 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 53/60/61рп/к.20 постановлене рішення № 60/111-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
В п. 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 № 60/111-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у період з березня 2020 року по травень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
В п. 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 № 60/111-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» визнано, що дії Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», які полягають у встановленні вартості послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів після набрання чинності рішення Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 «Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільчої мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва» у розмірі, що не відповідає граничному розміру, встановленому частиною сьомою статті 17 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13 та пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Зобов'язано Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у двомісячний строк із дати отримання рішення в цій справі припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, про що письмово повідомити Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України протягом 5 календарних днів із дня його припинення з наданням підтвердних документів.
Спірне рішення мотивоване тим, що:
(1) КП «Київавтошляхміст» у період з березня 2020 року по травень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента;
(2) у разі відсутності конкуренції на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, і, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Київавтошляхміст» альтернативи щодо придбання послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку), зазначені дії призводять до ущемлення інтересів споживачів і наслідків такого ущемлення (оплата споживачами завищеної вартості послуг). Зазначена обставина також може негативно впливати на вартість надання такими суб'єктами господарювання послуг доступу до мережі Інтернет мешканцям м. Києва;
(3) Відділенням виявлено факт укладення КП «Київавтошляхміст» з операторами електронних комунікацій/постачальниками електронних комунікаційних послуг м. Києва після набрання чинності рішенням КМР договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, вартість надання послуг за якими не відповідає граничному розміру плати за доступ, встановленому частиною сьомою статті 17 Закону, а саме 7 нових договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, із вартістю надання таких послуг 7,34 грн. за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ).
Позивач не погоджуючись з висновками Відділення вважає, що наявні підстави передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 № 60/111-р/к по справі № 53/60/61-рп/к.20, оскільки оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у спірному рішенні Відділенням в повній мірі досліджено, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" діяло не в межах та без врахуванням приписів статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", в результаті чого було порушено матеріальні інтереси інших суб'єктів господарювання через необґрунтовано завищену ціну, яка не могла бути встановлена за відсутності монопольного (домінуючого) становища позивача на відповідних об'єкта.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.08.2024 № 60/111-р/к по справі № 53/60/61-рп/к.20.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» не покладає на АМК та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.20019 у справі № 903/46/18.
Отже, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку (постанова Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 915/523/18).
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Верховний Суд зазначає, що у пункті 45 Доповіді Венеціанської комісії щодо Верховенства права, серед іншого, зазначено, що "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій".
Окрім того, слід зауважити, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України №2210). Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/1958/16, від 18.02.2021 у справі № 910/1106/20.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема Методики. Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Відповідно до пункту 1.2. Методики вона встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.
Згідно з пунктом 1.3. Методики:
суб'єкти товарного ринку - це суб'єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами;
територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;
товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери);
товарні межі ринку - це товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;
часові межі ринку - це час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.
Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Пунктом 4.4. Методики встановлено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території. Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.
Пунктом 5.1. Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
Відповідно до пункту 6.1. Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.
Згідно з пунктом 7.1. Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Відповідно до пункту 11.1. Методики для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації, зокрема відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.
В оскаржуваному рішенні Відділенням при встановлені монопольного (домінуючого) становища Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» у період з березня 2020 року по травень 2024 року на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, встановлено наступне.
Як вказано в пункті 10 рішення, основним видом діяльності КП «Київавтошляхміст» є допоміжне обслуговування наземного транспорту (код за КВЕД 52.21).
Відповідно до пункту 16 рішення об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є КП «Київавтошляхміст» та послуги з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві.
У пункті 21 рішення зазначено, що товарами (послугами) щодо яких визначається монопольне (домінуюче) становище є послуги з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві.
Територіальними межами досліджуваного ринку є місцезнаходження мостів та шляхопроводів у м. Києві, які закріплені за КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, зокрема мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві (пункт 38 рішення).
Згідно наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.12.2007 № 404 "Про внесення змін та доповнень до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 25.04.2005 № 260 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва" за КП "Київавтошляхміст" закріплено на праві господарського відання мости та шляхопроводи у м. Києві, зокрема міст ім. Є. Патона, мосту Метро, Південного та Північного мостів через р. Дніпро у м. Києві.
В оскарженому рішенні вказано, що за інформацією КП «Київавтошляхміст», у період з березня 2020 року по травень 2024 року підприємство надавало операторам електронних комунікацій/постачальникам електронних комунікаційних послуг послуги, пов'язані з розміщенням кабелів цих суб'єктів господарювання у мережевих (кабельних) каналах на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві:
- надання в користування місць у мережевих (кабельних) каналах - 2,37 грн. за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ);
- надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів (починаючи з вересня 2018 року) - 7,34 грн. за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ);
- надання доступу до інфраструктури об'єкта транспорту (починаючи з квітня 2020 року) - 0,236 грн. за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ).
Згідно з визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» доступ до інфраструктури об'єкта доступу - право замовника на користування елементами інфраструктури об'єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу; договір з доступу - договір, укладений згідно із законодавством між власником інфраструктури об'єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання електронних комунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених Законом; елементи інфраструктури об'єкта доступу - складові частини інфраструктури відповідного об'єкта доступу, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об'єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах; об'єкт доступу - об'єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв'язку, будинкова розподільна мережа; інфраструктура кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (попередня назва до 14.09.2022 - інфраструктура кабельної каналізації електрозв'язку) - обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів електронних комунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для введення кабелів і розміщення лінійного обладнання, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об'єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.
З наведеного вище слідує, що канали кабельної каналізації (мережеві кабельні канали), які розташовані в мостах та шляхопроводах у м. Києві, що закріплені за КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, у розумінні статті 1 Закону належать до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку).
На підставі викладеного, Відділення дійшло висновку, що у період з березня 2020 року по травень 2024 року КП "Київавтошляхміст" було єдиним виконавцем послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, отже потенційні конкуренти були відсутні.
Рішенням Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 "Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі - Рішення КМР), яке набрало чинність з дня його оприлюднення - 19.03.2020 (додаток 3), вирішено, зокрема:
встановити, що плата за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади м. Києва визначається підприємствами, установами, організаціями територіальної громади м. Києва, за якими закріплені такі об'єкти на праві господарського відання чи оперативного управління, в тому числі, які перебувають на балансі, у розмірі, що не перевищує граничний розмір, встановлений статтею 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" (пункт 1);
балансоутримувачам визначати у договорах з доступу розмір плати за доступ до об'єктів згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади (пункт 2.2).
Відповідно до пункту 5 частини сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об'єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати: за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв'язку - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв'язку на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року.
Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 08.08.2024 № 60/111-р/к по справі № 53/60/61-рп/к.20 здійснено розрахунок граничного розміру плати за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації) електрозв'язку та встановлено, що він не може перевищувати: 0,236 грн. за один погонний метр на місяць у 2020 році; 0,300 грн. за один погонний метр на місяць у 2021 році; 0,325 грн. за один погонний метр на місяць у 2022 році; 0,335 грн. за один погонний метр на місяць у 2023 році; 0,355 грн. за один погонний метр на місяць у 2024 році.
Під час розгляду справи № 53/60/61-рп/к.20 за результатами аналізу отриманої інформації Відділенням виявлено факти укладання КП "Київавтошляхміст" з операторами електронних комунікацій/ постачальниками електронних комунікаційних послуг м. Києва після набрання чинності рішення Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 (19.03.2020) договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, вартість надання послуг за якими не відповідає граничному розміру плати за доступ, встановленому частиною сьомою статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", а саме 7 (сім) нових договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, із вартістю надання таких послуг 7,34 грн. за один погонний метр на місяць (в т.ч. ПДВ).
У відповідності до листа КП "Київавтошляхміст" від 29.05.2023 № 053/282/01-11/993 (вх. Відділення від 02.06.2023 № 60-01/1892) дія Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" не поширюється на договірні відносини, які не пов'язані із наданням телекомунікаційних послуг і виникають між власником (володільцем) кабельної каналізації та суб'єктом господарювання, який не є оператором електронних комунікацій чи постачальником електронних комунікаційних послуг. У зв'язку з цим, після набрання чинності рішення Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 між КП "Київавтошляхміст" та суб'єктами господарювання, які не є операторами електронних комунікацій чи постачальниками електронних комунікаційних послуг, укладалися договори про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, а не договори з доступу до інфраструктури об'єкта транспорту. При укладанні цих договорів, КП "Київавтошляхміст" керувалося, зокрема, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ціни і ціноутворення" тощо.
У листі від 28.02.2024 № 053/282/01-11/425 КП "Київавтошляхміст" (вх. Відділення від 28.02.2024 № 60-01/783) зазначило, що інформація про те, чи належить суб'єкт господарювання до операторів електронних комунікацій або постачальників електронних комунікаційних послуг визначалася підприємством: по 31.12.2021 - шляхом отримання відомостей з Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, який розміщувався на офіційному веб-сайті НКРЗ; з 01.01.2022 - шляхом отримання відомостей з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який розміщується на веб-сайті НКЕК.
За поясненнями КП "Київавтошляхміст", на момент укладання договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів з ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда" та СКП "Київтелесервіс" в Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг були відсутні відомості щодо даних суб'єктів господарювання, отже вони не були замовниками доступу до інфраструктури об'єкта доступу в розумінні Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".
В той же час Відділенням встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань:
ТОВ "Джей Ді Груп" (ідентифікаційний код юридичної особи 40237087; м. Київ) зареєстровано 27.01.2016, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
ТОВ "УОС" (ідентифікаційний код юридичної особи 43457309; м. Київ) зареєстровано 17.01.2020, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
ТОВ "ТК "Череда" (ідентифікаційний код юридичної особи 43425298; Київська обл., м. Вишгород) зареєстровано 23.12.2019, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку;
СКП "Київтелесервіс" (ідентифікаційний код юридичної особи 31815760; м. Київ) зареєстровано 10.12.2001, основним видом діяльності за КВЕД є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" (в редакції чинній до 25.12.2019) повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій подається суб'єктом господарювання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у порядку, визначеному статтею 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
Суб'єкт господарювання набуває право на провадження діяльності у сфері телекомунікацій з дати подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
Датою подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій вважається дата вхідної реєстрації такого повідомлення у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
В пункті 106 рішення Відділенням встановлено, що у Реєстрі постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг наявна інформація про подання суб'єктами господарювання (ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда" та СКП "Київтелесервіс") до НКЕК повідомлень про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
Поряд з цим, у рішенні Відділенням встановлено, що ТОВ "ТК "Череда" та ТОВ "Джей Ді Груп" надали інформацію про те, що під час укладання ними з КП "Київавтошляхміст" договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів, КП "Київавтошляхміст" було відомо про їх включення до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.
У пункті 114 рішення Відділенням зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (НЕЕК) листом від 27.06.2024 № 06-4383/104 надала інформацію про включення ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда" та СКП "Київтелесервіс" до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій (по 31.12.2021) та Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг (з 01.01.2022).
На підставі викладеного Відділенням було зроблено висновок, що станом на дату укладання КП "Київавтошляхміст" з ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда", СКП "Київтелесервіс" договорів про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів вказані суб'єкти господарювання були включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій як оператори телекомунікацій, а відтак на них поширюються положення Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", а вартість надання послуг за цими договорами не може перевищувати граничний розмір, встановлений частиною сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".
В свою чергу, КП "Київавтошляхміст" посилається на те, що ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда", СКП "Київтелесервіс" не зверталися до КП "Київавтошляхміст" з пропозиціями щодо укладення договору з доступу в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж".
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" забезпечення доступу до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється за такими принципами як забезпечення недискримінаційного доступу замовника до інфраструктури об'єкта доступу з метою користування ним.
За змістом пункту 2 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" власник інфраструктури об'єкта доступу має право визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання - ТОВ "Джей Ді Груп", ТОВ "УОС", ТОВ "ТК "Череда", СКП "Київтелесервіс" на дату укладання договорів з КП "Київавтошляхміст" про надання послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів вказані суб'єкти господарювання були включені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій як оператори телекомунікацій, тому положення Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" автоматично поширюють свою дію на чинні договори.
Водночас, чинним законодавством не передбачено чіткої вказівки на те, що суб'єкти господарювання зобов'язані звернутися із заявами про приведення у відповідність чинних договорів умовам Закону, оскільки приписи Закону є нормами прямої дії.
Відтак, відсутність звернень операторів електронних комунікацій/постачальників електронних комунікаційних послуг до КП "Київавтошляхміст" не є підставою для не приведення договорів, предмет яких пов'язаний із розміщенням кабелів цих суб'єктів господарювання у мережевих (кабельних) каналах на мостах та шляхопроводах у м. Києві, у відповідність до вимог Закону, оскільки пунктом 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачена обов'язковість вчинення таких дій, зокрема, на вимогу власника (балансоутримувача) інфраструктури об'єкта доступу.
За встановлених обставин підставним є висновок, що вказані дії КП "Київавтошляхміст" щодо встановлення вартості послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів після набрання чинності рішення Київської міської ради від 12.03.2020 № 236/8406 у розмірі, що не відповідає граничному розміру, встановленому частиною сьомої статті 17 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", було б неможливим за умови існування значної конкуренції на відповідному ринку, адже в такому випадку споживачі мали б можливість вільно обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.
При цьому, КП "Київавтошляхміст" не надано жодного доказу того, що воно мало хоча б одного конкурента на ринку послуг з технічного обслуговування мережевих (кабельних) каналів та місць розміщення кабелів у період з березня 2020 року по травень 2024 року.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" у період з березня 2020 року по травень 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж (кабельної каналізації електрозв'язку) на мостах та шляхопроводах у м. Києві, які закріплені за підприємством на праві господарського відання, зокрема на мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Південному та Північному мостах через р. Дніпро у м. Києві, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2025 у справі № 910/12657/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/12657/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров