вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа № 910/2022/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025
про відмову в забезпеченні позову
у справі № 910/2022/25 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
в інтересах держави в особі: Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Вольтаж"
про стягнення 13 350 562,33 грн, -
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/2022/25 відмовлено Керівнику Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, задоволення заяви про забезпечення позову призведе до зупинки діяльності підприємства відповідача, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/2022/25, 14.05.2025 Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/2022/25 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та прийняти нову, якою вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтаж", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтаж", в межах суми позову 13 350 562,30 грн.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно ТОВ «НВП «Вольтаж» не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки можливість розпоряджатися вказаним об'єктом обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду справи по суті. В той же час, відповідач не надав жодних належних доказів, які б свідчили про те, що застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на його грошові кошти в межах ціни позову, утруднить або заблокує його господарську діяльність та відповідно порушить права третіх осіб.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 матеріали апеляційної скарги Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у справі № 910/2022/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів господарської справи № 910/2022/25.
02.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів господарської справи № 910/2022/25.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1397/25 від 09.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/2022/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 матеріали апеляційної скарги Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у справі № 910/2022/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/2022/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
13.06.2025 від Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2022/25 за апеляційною скаргою Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та призначено розгляд справи на 17.07.2025.
30.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтаж" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що абстракте твердження прокурора про беззаперечну можливість відповідача розпорядитися коштами без надання підтверджуючих доказів, не може бути підставою для забезпечення позову, наслідком якого стане втручання у господарську діяльність відповідача та фактично зупинить його діяльності, що може негативно вплинути на обороноздатність країни.
17.07.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 розгляд справи призначено на 28.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/2022/25 без змін, з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Судом встановлено, що Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (прокурор) в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вольтаж" (відповідач) про стягнення 13 350 562,33 грн., з них: пені - 8 388 779,61 грн. та штрафу - 4 961 782,73 грн.
05.05.2025 Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Вольтаж", які знаходяться на всіх рахунках відповідача у межах суми позову 13 350 562,33 грн.
Подану заяву мотивовано тим, що відповідач має можливість швидко та безперешкодно припинити свою діяльність, оскільки контролюється засновником одноособово та не має будь-яких систем стримувань і противаг у діяльності, а також в державних реєстрах відсутні відомості про нерухоме майно та транспортні засоби, які б належали на праві власності відповідачу, у зв'язку з чим існують реальні загрози утруднення та/або неможливості виконання рішення, а ймовірне його невиконання насамперед впливає на рівень матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності позивача, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як встановлено судом, предметом спору у справі № 920/1497/24 є стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 350 562,33 грн., з них: пені - 8 388 779,61 грн. та штрафу - 4 961 782,73 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 73 від 30.05.2024.
05.05.2025 Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Вольтаж", які знаходяться на всіх рахунках відповідача у межах суми позову 13 350 562,33 грн.
Як зазначає прокурор, відповідач має можливість швидко та безперешкодно припинити свою діяльність, оскільки контролюється засновником одноособово та не має будь-яких систем стримувань і противаг у діяльності, а також в державних реєстрах відсутні відомості про нерухоме майно та транспортні засоби, які б належали на праві власності відповідачу, у зв'язку з чим існують реальні загрози утруднення та/або неможливості виконання рішення, а ймовірне його невиконання насамперед впливає на рівень матеріально-технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності позивача, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши зміст наведеної статті, суд зазначає, що необхідними елементами обов'язку доказування є: певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.
Тобто, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь-які висловлені особою міркування будуть припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.
Наведене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, колегія суддів наголошує, що на етапі постановлення оскаржуваної ухвали та її апеляційного перегляду не розглядається, не оцінюється та не вирішується питання обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не надано належних доказів та обґрунтувань, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на зняття коштів зі своїх розрахункових рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що він має намір ухилитися від виконання рішення суду.
Прокурором також не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв'язку з чим для його застосування мають існувати реальні дії, що підтверджені відповідними доказами.
При цьому, наявність можливості відповідача розпоряджатися своїм майном та коштами, не може свідчити про існування ризику неможливості або утруднення виконання рішення, у випадку задоволення позову, оскільки не призводить до погіршення майнового стану відповідача або до зменшення активів у разі його добросовісної поведінки.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у забезпечення позову, оскільки саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/2022/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/2022/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров