79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" серпня 2025 р. Справа №914/2660/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2025 (повне рішення складено 05.05.2025, суддя Матвіїв Р.І.)
у справі №914/2660/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торі Солар», с. Бабина, Самбірський район, Львівська область,
до відповідача Державного підприємства «Гарантований покупець», м. Київ,
про стягнення 7 104 897,39 грн,
за участю представників:
від позивача - Медвідь А.П.
від відповідача - Подольський А.А. (в режимі відеоконференції)
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Торі Солар» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного підприємства (далі ДП) «Гарантований покупець» 8401561, 29 грн основного боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, 741604, 62 грн інфляційних втрат та 238312, 57 грн 3% річних, покликаючись на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, в частині здійснення розрахунків за отриману електроенергію за період з жовтня 2021 по жовтень 2024 років.
24.04.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Торі Солар» задоволив частково; закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 364635,69 грн основного боргу; з ДП «Гарантований покупець» на користь позивача стягнув 2415254,89 грн основного боргу, 601691, 55 грн інфляційних втрат, 171819, 00 грн 3 % річних та 38265, 19 грн судового збору; в задоволенні вимог про стягнення 3537505, 75 грн основного боргу, 10739, 64 грн інфляційних втрат та 3250, 87 грн 3 % річних відмовив; у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних до 1 грн. відмовив.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що полягає в наступному:
- в ході розгляду цієї справи відповідач клопотав перед судом першої інстанції про передачу цієї справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, покликаючись на те, що територіальна юрисдикція цього спору має визначатись за загальним правилом, тобто за місцезнаходженням відповідача;
- апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано обставину наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. Таким чином, суд безпідставно задоволив позовні вимоги позивача про нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період їх дії. Водночас, покликається на правові висновки Верховного Суду у справі № 910/4439/23, які фактично зводяться до необхідності врахування у спірних правовідносинах згаданих наказів Міненерго, а також до того, що Гарантований покупець звільняється від сплати нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу в такому місяці. За існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електроенергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки вересень 2022 року-грудень 2023 року НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказаний розрахунковий період в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло;
- відповідач також вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні його клопотання про зменшення 3% річних. Враховуючи правову природу відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, як компенсації постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному, заздалегідь визначеному, розмірі який за певних обставин може бути нерозумним та несправедливим з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а також враховуючи правову природу відповідальності у приватно-правових відносинах як покладення додаткового обов'язку, який носить компенсаторний характер, на переконання відповідача, дискреційні повноваження суду щодо зменшення нарахувань на підставі ст 625 ЦК України поширюються на всі складові боргу, визначені вказаною статтею. На переконання апелянта, суд безпідставно не взяв до уваги всі ті обставини, на які останній покликався як на підставу для зменшення штрафних санкцій, а тому дійшов до необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності виключених (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язання.
- таким чином, відповідач в своїй апеляційній скарзі просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та скерувати дану справу до Господарського суду міста Києва за належною підсудністю, а в разі, якщо апеляційний суд дійде до висновку про відсутність підстав для направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач, в порядку ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, покликаючись, зокрема, на таке:
- щодо підсудності цього спору, то позивач, з покликанням на положення ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України та ст. 532 ЦК України, зазначає, що у спірних правовідносинах місцем виконання грошових зобов'язань між сторонами є місцезнаходження позивача - Львівська область. Крім цього наголошує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору та всіх додаткових угод і додатків до нього місцем виконання договору визначено Самбірський район Львівської області, а тому за вирішенням даного спору позивач звернувся до Господарського суду Львівської області на підставі ч. 1, 5 ст 29 ГПК України;
- позивач зазначає, що Гарантований покупець порушив умови договору та не оплатив у повному обсязі вартості отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом в період з 31 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2024 року, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2024;
- Об'єднана Палата Верховного суду у справі № 910/4439/23 в постанові від 21.06.2024 дійшла, зокрема, до висновку, що положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641, а тому вважає доводи апелянта про те, що накази Міненерго № 140 та № 206 змінюють чи припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок за електричну енергію, поставлені позивачем відповідно до умов договору в період жовтень 2021, лютий-серпень 2022 є безпідставними, неправомірними та такими, що не підлягають врахуванню;
- щодо періоду вересень 2022-грудень 2023 року, то позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за вказаний період у відповідності до норм Порядку № 641 від 26.04.2019 (в редакціях чинних на момент виникнення таких правовідносин) - у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включено) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включено) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги;
- позивач зазначає, що відсутність у відповідача коштів та відсутність 100% оплати ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді не є обставинами, які звільняють відповідача від обов'язку забезпечення проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим тарифом» у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію, згідно Порядку № 641 від 26.04.2019;
- щодо зменшення нарахованих позивачем інфляційних втрат та відсотків річних, то позивач наголошує, що для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками; для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання. Вказаних обставин відповідач не довів, відтак у суду не було підстав для звільнення його від відповідальності .
З огляду на вказане, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта та скасування оскаржуваного рішення.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника відповідача розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В дане судове засідання прибули представники обох сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія вважає за доцільне зазначити, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 27 ГПК України).
За умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Водночас, ч. 5 вказаної статті презюмує, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:
1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;
2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторовіна момент виникнення зобов'язання;
4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Предметом даного спору є стягнення грошових коштів за порушення виконання зобов'язань, які виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, відповідно до умов якого (з врахуванням всіх додатків та додаткових угод до нього) позивач, як продавець за «зеленим» тарифом продає відповідачу електричну енергію, вироблену чотирма об'єктами електроенергетики - даховими сонячними електростанціями, які всі розташовані у Самбірському районі Львівської області за такими адресами:
1) Львівська обл., Самбірський р-н, м. Самбір, вул. Середня, буд. 295-а/23, 295-а/24, 295-а/25, 295-а/26, 295-а/27, 295-а/28, 295-а/29;
2) Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бережниця, вул. Вишнева, буд. 2/1, 2/2, 2/3, 2/4;
3) Львівська обл., Самбірський р-н, с. Новосілки-Гостинні, вул. Залізнична, буд. 3/1, 3/2, 3/3, 3/4;
4) Львівська обл., Самбірський р-н, с. Новосілки-Гостинні, вул. Залізнична, буд. 3/5, 3/6, 3/7.
Водночас, відповідно до усіх додатків, пунктів 8.1. та 8.2. до договору та додаткових угод №443/07/23, №143/07/24, №4114/07/24, не лише усі місця встановлення приладів та системи розрахункового обліку позивача, але й усі точки надходження електроенергії знаходяться за означеними місцями розташування дахових сонячних електростанцій (тобто усі у Самбірському районі Львівської області). Ба більше, отримувачем електроенергії щодо усіх чотирьох дахових сонячних електростанцій позивача (розташованих у Самбірському районі Львівської області) є ПрАТ «Львівобленерго», посадові особи якого письмово погодили межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності вказаних об'єктів.
Вказане свідчить про те, що місцем виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, стягнення грошових коштів за невиконання якого є предметом цього спору, є Львівська область, відтак, позивач скористався своїм правом, наданим ч. 5 ст. 29 ГПК України, та звернувся з даним позовом до Господарського суду Львівської області. Таким чином, судова колегія не вбачає жодних процесуальних порушень в діях суду першої інстанції, які, зокрема, є однією із підстав апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, суд встановив таке:
Відповідно до постанови НКРЕКП від 29.11.2019 № 2571 Товариству з обмеженою відповідальністю «Торі Солар» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.
У додатку до постанови НКРЕКП від 29.11.2019 № 2571 визначено місця провадження господарської діяльності позивача з виробництва електричної енергії об'єктом електроенергетики, даховою сонячною електростанцією, місцезнаходження: Львівська обл., м. Самбір, вул. Середня, буд. 295-а/23, 295-а/24, 295-а/25, 295-а/26, 295-а/27, 295-а/28, 295-а/29.
Між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець згідно з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торі Солар» (продавець за «зеленим» тарифом згідно з договором) 24.07.2020 укладено договір № 1692/01/20, предметом якого є купівля продаж всієї відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом (надалі договір). Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п.2.2. договору).
24.07.2020 Гарантований покупець надав письмову згоду на включення до балансуючої групи виробників за «зеленим» тарифом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торі Солар», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (постанова НКРЕКП від 29.11.2019 № 2571), енергетичний ідентифікаційний код (EІC) № 62X801400205367Р.
Відповідно до додаткової угоди №586/01/21 від 16.02.2021 до договору договір доповнено новим пунктом 1.2. в такій редакції: « 1.2. За цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами».
Водночас, додатковою угодою від 16.02.2021 п. 3.3 договору викладено в новій редакції: « 3.3. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами».
Разом з тим, додатковою угодою від 16.02.2021 сторони доповнили договір главою 8 «Додатки»: 8.1. Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку. 8.2. Однолінійна схема розташування приладів розрахункового обліку.
Додатковою угодою №443/07/23 від 13.03.2023 сторони дійшли згоди, що з 14.03.2023 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується додатково продавати електричну енергію, вироблену новим об'єктом електроенергетики даховою сонячною електростанцією (Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бережниця, вул. Вишнева, будинок 2/1, 2/2, 2/3, 2/4), за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики.
Додатковою угодою №143/07/24 від 24.01.2024 сторони узгодили з 25.01.2024 додатково продавати електричну енергію, вироблену новим об'єктом електроенергетики Даховою сонячною електростанцією (Львівська обл., Самбірський район, с. Новосілки Гостинні, вул. Залізнична, буд. 3/1, 3/2, 3/3, 3/4), за винятком обсягу електричної енергії, необхідної для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики.
Додатковою угодою №4114/07/24 від 21.06.2024 сторони дійшли згоди, що з 28.06.2024 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується додатково продавати електричну енергію, вироблену новим об'єктом електроенергетики даховою сонячною електростанцією (Львівська обл., Самбірський р-н, с. Новосілки Гостинні, вул. Залізнична, буд. 3/5, 3/6, 3/7), за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики.
В матеріалах справи наявні акти купівлі - продажу електроенергії, складені між позивачем та відповідачем у період жовтня 2021 року вересня 2024 року (за винятком листопада, грудня 2021 року, січня 2022 року, січня, липня, листопада, грудня 2023 року) на загальну суму 25 942 442, 00 грн, зокрема: за жовтень 2021 року 315 817, 33 грн з ПДВ; лютий 2022 року 162 077, 77 грн з ПДВ; за березень 2022 року 370 700, 77 грн з ПДВ; за квітень 2022 року 342 280, 39 грн з ПДВ; за травень 2022 року 552 446, 88 грн з ПДВ; за червень 2022 року 582 041, 64 грн з ПДВ; за липень 2022 року 539 506, 15 грн з ПДВ; за серпень 2022 року 463 712, 90 грн з ПДВ; за вересень 2022 року 252 685, 20 грн з ПДВ; за жовтень 2022 року 278 337, 52 грн з ПДВ; за листопад 2022 року 107 612, 75 грн; за грудень 2022 року 49 388, 00 грн з ПДВ; за лютий 2023 року 147 033, 90 грн з ПДВ; за березень 2023 року 508 846, 93 грн з ПДВ; за квітень 2023 року 845 515, 78 грн з ПДВ; за травень 2023 року 1 262 857, 61 грн з ПДВ; за червень 2023 року 1 160 127, 76 грн з ПДВ; за липень 2023 року 1 349 924, 22 грн з ПДВ; за вересень 2023 року 932 901, 52 грн з ПДВ; за жовтень 2023 року 591 930, 99 грн з ПДВ; за січень 2024 року 98 112, 87 грн з ПДВ; за лютий 2024 року 542 612, 12 грн з ПДВ; за березень 2024 року 904 615, 04 грн з ПДВ; за квітень 2024 року 1 602 958, 56 грн з ПДВ; за травень 2024 року 2 351 346, 54 грн з ПДВ; за червень 2024 2 208 420, 57 грн з ПДВ; за липень 2024 року 2 896 577, 83 грн з ПДВ; за серпень 2024 року 2 729 694, 84 грн з ПДВ; за вересень 2024 року 1 792 357, 63 грн з ПДВ. А також, акти коригування до актів купівлі продажу електроенергії на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 №2058: за липень 2022 року від 31.07.2022 (всього з ПДВ 3 542, 45 грн); за серпень 2022 року від 31.08.2022 (всього з ПДВ 3 044, 79 грн); за вересень 2022 року від 30.09.2022 (всього з ПДВ 1 659, 16 грн), що складені між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, позивачем до справи було долучено виписку по банківському рахунку позивача за період 01.08.2019 - 25.10.2024, відповідно до якої, на момент відкриття провадження у справі, відповідач здійснив частковий розрахунок із позивачем за відпущену електричну енергію у спірний період.
Станом на 25.10.2024 відповідач сплатив за відпущену електричну енергію у: жовтні 2021 року 304 661, 27 грн; лютому 2022 року 150 513, 00 грн; березні 2022 року 54 034, 51 грн; квітні 2022 року 168 968, 47 грн; травні 2022 року 80 526, 37 грн; червні 2022 року 123 221, 94 грн; липні 2022 року 146 334, 19 грн; серпні 2022 року 187 131, 98 грн; вересні 2022 року 143 040, 82 грн; жовтні 2022 року 226 807, 29 грн; листопаді 2022 року 00 684, 69 грн; грудні 2022 року 43 074, 60 грн; лютому 2023 року 140 895, 54 грн; березні 2023 року 495 600, 58 грн; квітні 2023 року 697 244, 52 грн; травні 2023 року 1 013 584, 45 грн; червні 2023 року 971 011, 18 грн; липні 2023 року 1 341 858, 90 грн; вересні 2023 року 903 268, 94 грн; жовтні 2023 року 482 277, 67 грн; січні 2024 року 52 844, 21 грн; лютому 2024 року 352 670, 55 грн; березні 2024 року 599 674, 82 грн; квітні 2024 року 1 224 413, 28 грн; травні 2024 року 1 092 470, 59 грн; червні 2024 1 252 002, 59 грн; липні 2024 року 1 834 816, 82 грн; серпні 2024 року 1 915 173, 32 грн; вересні 2024 року 1 450 319, 99 грн та жовтні 2024 року 444 375, 93 грн.
В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, до якої долучив виписку по банківському рахунку позивача за період 25.10.2024 - 05.12.2024 як доказ здійснених позивачем часткових оплат за відпущену електричну енергію у: квітні 2023 року 84 624, 97 грн, квітні 2024 року 82 712, 08 грн; травні 2024 року 155 131, 85 грн; червні 2024 159 010, 30 грн; липні 2024 року 198 043, 35 грн; серпні 2024 року 257 015, 20 грн; жовтні 2024 року 526 689, 85 грн. А також, акт купівлі продажу електроенергії, складені між позивачем та відповідачем за електроенергію, відпущену у жовтні 2024 року на суму 1146322, 72 грн з ПДВ.
Позивачем та відповідачем складено та підписано акт звірки розрахунків станом на кінець дня 31.12.2024, згідно з яким загальна заборгованість по договору №497/07/24 від 25.01.2024 визначена в розмірі 6531318, 71 грн.
Позивач 04.02.2025 до заяви про зменшення позовних вимог долучив виписку по банківському рахунку позивача за період 06.12.2024 26.01.2025 як доказ здійснених позивачем часткових оплат за відпущену електричну енергію у: квітні 2023 року 9 537, 12 грн; червні 2023 року 110 876, 46 грн; жовтні 2023 76842, 85 грн; лютому 2024 року 163 164, 95 грн; березні 2024 року 287 947, 89 грн; липні 2024 року 206 520, 61 грн; серпні 2024 року 161 161, 11 грн; вересні 2024 року 319 353, 68 грн.
Відповідач 13.03.2025 долучив до справи платіжні інструкції, зокрема № 446296 від 31.01.2025 на суму 29 486,17 грн (оплата за квітень 2023 року); № 447175 від 31.01.2025 на суму 209 542,22 грн (оплата за травень 2023 року); № 449705 від 31.01.2025 на суму 72 081,62 грн (оплата за червень 2023 року); № 448873 від 31.01.2025 на суму 32 810,47 грн (оплата за жовтень 2023 року); № 452888 від 20.02.2025 на суму 20 715,21 грн (оплата за вересень 2022 року); № 453520 від 24.02.2025 на суму 32 691,98 грн та № 455354 від 26.02.2025 на суму 334 154,49 грн (оплата за серпень 2024 року); № 458940 від 11.03.2025 на суму 272796,38 грн (оплата за квітень 2024 року); № 461449 від 12.03.2025 на суму 133 216,56 грн (оплата за липень 2024 року).
Відповідач 09.04.2025 долучив до справи платіжні інструкції №464, 998 від 24.03.2025 на суму 198 330, 10 грн та № 468476 від 01.04.2025 на суму 7 494, 91 як доказ оплати за відпущену електричну енергію у липні 2024 року.
В свою чергу, позивач 10.04.2025 долучив до справи виписку по банківському рахунку позивача за період з 14.03.2025 по 09.04.2025, в якому відображено здійснену відповідачем 07.04.2025 оплату за відпущену електричну енергію у липні 2024 року у розмірі 199 763, 31 грн.
Дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на таке:
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі - продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом від 24.07.2020, що за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом ( п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»)
За загальним правилом, у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати.
Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або, які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (ч. 6 ст. 65 Закону).
Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі Порядок № 641). При застосуванні положень Порядку № 641 суд враховує, що у редакції Порядку № 641 від 01.04.2021 у розділі 10 було визначено механізм розрахунку платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями.
У п. 10. 1 Порядку № 641 в редакції від 01.04.2021 вказано, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з врахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 у редакції від 01.04.2021 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
В разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Разом з тим, в редакції Порядку № 641 від 26.01.2024 було змінено порядок розрахунків платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями за «зеленим» тарифом (розділ 11 Порядку № 641 у новій редакції), відповідно до п. 11.1 якого гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за «зеленим» тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.
Гарантований покупець після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/відбору електричної енергії за розрахунковий місяць, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавців за «зеленим» тарифом перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію, з суми коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за третю декаду розрахункового місяця, крім залишку коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності гарантованого покупця, передбачених кошторисом на розрахунковий місяць, здійснює доплату продавцям за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції.
Як визначено у п. 11.4. Порядку № 641 у редакції від 26.01.2024 гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які оператор системи передачі (скорочено ОСП), Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641 в редакції від 01.04.2021 та главі 14 Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024.
Отож, за загальним правилом, у відповідності до приписів Порядку № 641 в редакції від 01.04.2021, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК «Укренерго»):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Водночас, у п. 11.4 Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024 змінено строк остаточного розрахунку за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію, зокрема визначено строк 100 % оплати - до п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки, серед іншого, у пункті 2.6 договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку № 641, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на Порядок № 641, що відповідає правовим висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду справи діє воєнний стан.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з врахуванням вимог ч. 8 ст. 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України видано Накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Наказом № 140 Державне підприємство «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом № 206 Державне підприємство «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зобов'язане забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з врахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- встановити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Правомірність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» досліджувалась Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом». Рішенням адміністративного суду у цій справі від 06.12.2022 у позові відмовлено, і це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023.
Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття наказу № 206.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 констатує наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у період дії відповідних Наказів.
Надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23 зазначає, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з цим Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23 наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у наказах № 140 та № 206.
Положення наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641 (Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23).
Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 6317396,33 грн суд враховує, що в судовому засіданні 14.04.2025 сторони підтвердили, що станом на 09.04.2025 залишок неоплаченої відповідачем електричної енергії, що відпущена позивачем у жовтні 2021, лютому 2022 грудні 2022 року, лютому 2023 липні 2023 року, вересні 2023 жовтні 2023 року, січні 2024 року жовтні 2024 року становить 4627077, 08 грн.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині суми основного боргу за поставлену електричну енергію, відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року, лютому 2022 - грудні 2022 року, лютому 2023 - липні 2023 року, вересні 2023 - жовтні 2023 року, судова колегія виходить з такого:
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
- у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року постанова НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117;
- у липні 2022 року постанова НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190;
- у серпні 2022 року постанова НКРЕКП від 14.03.2023 № 473;
- у вересні листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року - постанова НКРЕКП від 15.05.2024 №946;
- у грудні 2022 року, у березні червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року - постанова НКРЕКП від 08.05.2024 № 896;
- у січні, лютому та липні вересні 2023 року - постанова НКРЕКП від 30.04.2024 № 858.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії:
- у жовтні 2021 та лютому - червні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно),
- у липні 2022 - у строк до 23.09.2022 (включно);
- у серпні 2022 року у строк до 17.03.2023 (включно);
- у вересні листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року у строк до 22.05.2024 (включно);
- у грудні 2022 року, у березні червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року - у строк до 15.05.2024 (включно);
- у січні, лютому та липні вересні 2023 року у строк до 07.05.2024 (включно).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав зобов'язання із 100 % розрахунку за відпущену електричну енергію протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, як це визначено пунктом 10.4 Порядку № 641 у редакції від 01.04.2021 та допустив прострочення зі здійснення остаточного розрахунку за поставлену продавцям за «зеленим» тарифом електричну енергію:
- у жовтні 2021 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) в сумі 121109, 35 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 11156, 06 грн;
- у лютому 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 11564, 77 грн;
- у березні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 316 666, 26 грн;
- у квітні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) 292 388, 52 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 173 311, 92 грн;
- у травні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 471 920, 48 грн;
- у червні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (14.09.2022) як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 458 819, 70 грн;
- у липні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (23.09.2022) 393 171, 96 грн, а з урахуванням акта коригування від 16.05.2024, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 396 714, 41 грн;
- у серпні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (17.03.2023) 276 580, 92 грн, а з урахуванням акта коригування від 17.05.2024, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 279 625, 71 грн;
- у вересні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (22.05.2024) з урахуванням акта коригування від 30.04.2024 111 303, 54 грн, як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2);
- у жовтні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (22.05.2024) 89 959, 48грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 51 530, 23 грн;
- у листопаді 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (22.05.2024) 6 928, 06, як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2);
- у грудні 2022 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (15.05.2024) 19 317, 98 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 6 313, 40 грн;
- у лютому 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (07.05.2024) 7 440, 91 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 6 138, 36 грн;
- у березні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (15.05.2024) 290 512, 80 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 13 246, 35 грн;
- у квітні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (15.05.2024) 271 856, 08 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 37 143, 50 грн (оплата 31.01.2025 не була врахована позивачем при зменшенні позовних вимог);
- у травні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (15.05.2024) 273 017, 59 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 39 730, 94 грн (оплата 31.01.2025 не була врахована позивачем при зменшенні позовних вимог);
- у червні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (15.05.2024) 199 271, 65 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 6 158, 50 грн (оплата 31.01.2025 не була врахована позивачем при зменшенні позовних вимог);
- у липні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (07.05.2024 як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 8 065, 33 грн;
- у вересні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (07.05.2024 як і станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) в сумі 29 632, 58 грн;
- у жовтні 2023 року: на дату виникнення зобов'язання із остаточного розрахунку (22.05.2024) 121 958, 69 грн, станом на 04.02.2025 (заява про зменшення позовних вимоги у справі № 2) борг за жовтень 2023 року сплачено повністю, однак позивач при зменшенні позовних вимог не врахував оплати від 31.01.2025.
Отож, за поставлену електричну енергію, відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року, лютому 2022 - грудні 2022 року, лютому 2023 - липні 2023 року, вересні 2023 - жовтні 2023 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 року становить 2415254, 89 грн. Водночас, 31.01.2025 та 20.02.2022 в рахунок відпущеної позивачем електричної енергії у вересні 2022 року, квітні-червні 2023 та жовтні 2023 року відповідачем було сплачено 364635, 69 грн, що є підставою для закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розрахунків за поставлену електричну енергію, відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у січні-жовтні 2024 року, судова колегія приймає до уваги, що заявою від 04.02.2025 позивач зменшив позовні вимоги та зазначив, що розмір боргу відповідача за відпущену у січні-жовтні 2024 року електричну енергію становить 3537505,65 грн, тоді як, станом на 09.04.2025 не оплаченою залишилась вартість відпущеної позивачем електричної енергії у січні-жовтні 2024 року в розмірі 2211822, 09 грн.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
- у лютому - березні 2024 року - постанова НКРЕКП від 18.12.2024 року № 2146;
- у квітні, серпні 2024 року - постанова НКРЕКП від 11.02.2024 року № 193;
- у липні 2024 року - постанова НКРЕКП від 21.01.2025 року № 76;
- у вересні 2024 року - постанова НКРЕКП від 30.12.2024 року № 2418;
- у жовтні 2024 року - постанова НКРЕКП від 18.02.2025 року № 247;
- у січні, травні, червні 2024 року - постанова НКРЕКП від 08.04.2025 № 530.
З огляду на вказане, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії:
- у лютому - березні 2024 року у строк до 25.12.2024 (включно);
- у квітні, серпні 2024 року у строк до 18.02.2025 (включно);
- у липні 2024 року у строк до 28.01.2025 (включно);
- у вересні 2024 року у строк до 06.01.2025 (включно);
- у жовтні 2024 року у строк до 25.02.2025 (включно);
- у січні, травні, червні 2024 року у строк до 15.04.2025 (включно).
Позивач у заяві від 04.02.2025 про зменшення позовних вимог повідомив суд про затвердження постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг розмірів вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому - березні 2024 року, квітні, серпні 2024 року, липні та вересні 2024 року. Суд прийняв до провадження заяву про зменшення розміру позовних вимог, тобто зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Водночас, підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу електричної енергії, виробленої продавцем за «зеленим» тарифом, залишились незмінними.
Враховуючи, що обов'язок із остаточного розрахунку відповідача із позивачем за відпущену електричну енергію за «зеленим» тарифом у лютому - березні 2024 року, квітні, серпні 2024 року, липні та вересні 2024 року у відповідача виник після відкриття провадження у справі, а в у січні, травні, червні 2024 року - після закриття судом стадії розгляду справи по суті, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3537505, 75 грн за поставлену електричну енергію, відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у січні-жовтні 2024 року.
Окрім стягнення вартості поставленої та неоплаченої електричної енергії, відпущеної позивачем у жовтні 2021 року, лютому 2022 грудні 2022 року, лютому 2023 липні 2023 року, вересні 2023 жовтні 2023 року, позивач скористався своїм правом, наданим ст. 625 ЦК України, та нарахував відповідачу 612431,19 грн інфляційних втрат і 3 % річних 175069,87 грн за порушення останнім грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши долучений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних по заборгованості за поставлену електроенергію упродовж жовтня 2021 року - жовтня 2023 року за період прострочення з 15.09.2022 по 26.01.2025, колегія суддів встановила, що позивач правомірно реалізував своє право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних у визначені в розрахунку періоди прострочення грошового зобов'язання з оплати вартості електричної енергії, відпущеної у лютому листопаді 2022 року, грудні 2022 року, лютому березні 2023 року, травні серпні 2023 року, жовтні 2023 року. Водночас, щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати електричної енергії, відпущеної у жовтні 2021 року, то такі частково розраховані за неправильні періоди прострочення та суми боргу, що існували у відповідні періоди, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
При здійсненні перерахунку інфляційних втрат та 3% річних за прострочення зобов'язань з оплати за жовтень 2021 року суд враховував періоди існування боргу: у період 15.09.2022 27.09.2022 в розмірі 121 109, 35 грн, 28.09.2022 17.10.2022 в розмірі 78 395, 63 грн, 18.10.2022 17.10.2023 в розмірі 31 703, 91 грн, 18.10.2023 19.10.2023 в розмірі 31 552, 14 грн, 20.10.2023 25.10.2023 в розмірі 31 488, 52 грн, 26.10.2023 29.11.2023 в розмірі 31 258, 24 грн, 30.11.2023 27.12.2023 в розмірі 31 053, 33 грн, 28.12.2023 20.02.2024 в розмірі 30 703, 47 грн, 21.02.2024 29.07.2024 в розмірі 29 670, 79 грн, 30.07.2024 27.08.2024 в розмірі 12 941, 55 грн, 28.08.2024 26.01.2025 в розмірі 11 156, 06 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати електричної енергії, відпущеної у квітні 2023 року, то позивач неправильно визначив суму боргу у період 14.11.2024 - 25.12.2024 в розмірі 176166, 79 грн, оскільки в такий період борг існував у розмірі 76166, 79 грн.
Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтовано заявленими до стягнення з відповідача є 601691, 55 грн інфляційних втрат та 171819, 00 грн 3 % річних.
Щодо підстав для звільнення від відповідальності, на які покликався відповідач, зокрема, і в апеляційній скарзі, в тому числі й покликання на настання форс-мажорних обставин зумовлених військовою агресією проти України, такі відхиляються судовою колегією, з огляду на те, що лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», оскільки такий є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22). Інших підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України суд не встановив.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
В ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22 Велика Палата Верховного Суду наголосила на сталості своєї правової позиції про те, що суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов'язання з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 у справі 922/444/24 також звернула увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Такі правові висновки викладені у пунктах 213 та 214 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23).
Відповідач, заявляючи клопотання про зменшення 3 % річних зазначає, зокрема, що зобов'язаний діяти з урахуванням нормативно правових актів Міністерства енергетики України. Водночас, суд, врахувавши інтереси обох сторін цього спору, зазначає, що позивач здійснив нарахування 3 % річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання із оплати вартості електричної енергії, відпущеної позивачем у жовтні 2021 року, лютому 2022-грудні 2022 року, лютому 2023-липні 2023 року, вересні 2023-жовтні 2023 року, який загалом становить 6,18 % від суми основного боргу, яку суд визнав обґрунтовано заявленою позивачем, а тому підстави для зменшення нарахування 3% річних відсутні з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2025 у справі № 914/2660/24 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Повна постанова складена 02.09.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік