Справа № 761/30188/16-к
Провадження №1-кп/761/114/2025
іменем України
01 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 , ОСОБА_17
захисників ОСОБА_18 , ОСОБА_19
обвинуваченого ОСОБА_20
потерпілого ОСОБА_21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016100100003488, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, працюючого водієм в АТ "Укрпошта", неодруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
Так, приблизно о 6 годині 17.03.2016 року ОСОБА_20 в невстановленому слідством місці зустрівся із Особою 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленою слідством особою, запропонувавши останнім шляхом вимагання заволодіти майном свого наглядно знайомого ОСОБА_21 , який проживає в кв. АДРЕСА_2 .
При цьому, ОСОБА_20 запропонував Особі 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленій слідством особі потрапити до квартири ОСОБА_21 під приводом зустрічі для розмови, на що останні погодились, вступивши між собою в попередню злочинну змову.
В подальшому, 17.03.2016 року приблизно о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_20 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_21 та повідомив, що він зі своїми знайомими їде до нього в гості, на що ОСОБА_21 відповів відмовою та вимкнув свій мобільний телефон.
ОСОБА_20 разом з Особою 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленою слідством особою 17.03.2016 року приблизно о 7 годині прибули до квартири АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_21 та подзвонили у дзвінок вхідних дверей даної квартири. На їх дзвінок вхідні двері вищевказаної квартири відчинив ОСОБА_21 , якому ОСОБА_20 , перебуваючи в попередній злочинній змові з Особою 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленою слідством особою стали погрожувати фізичною розправою та, представившись ОСОБА_21 працівниками відділу боротьби з незаконним обігом наркотиками, стали вимагати у ОСОБА_21 передати їм грошові кошти за нібито не притягнення його до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження - працівника правоохоронного органу, при цьому стали висловлювати усні погрози затримання його нібито за незаконний обіг наркотиків.
На вказані дії ОСОБА_21 став голосно кричати та кликати на допомогу. Однак Особа 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, почав залякувати ОСОБА_21 , погрожуючи застосуванням насильства, після чого Особа 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановлена слідством особа, застосовуючи насильство, стали умисно наносити удари руками та ногами по тулубу, обличчю та голові ОСОБА_21 , вимагаючи при цьому передати їм належні йому грошові кошти. В подальшому, Особа 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, з невстановленою слідством особою силоміць посадили ОСОБА_21 на стілець на кухні квартири, де з ним залишилась Особа 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, а в цей час ОСОБА_20 та невстановлена слідством особа, зайшли до кімнати ОСОБА_21 , де зникнувши з поля зору ОСОБА_21 , самовільно стали пересуватись по його квартирі.
Сприймаючи погрози ОСОБА_20 , Особи 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленої особи як реальними, усвідомлюючи що погрози можуть стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу останніх щодо передачі грошових коштів в розмірі 10 000 гривень, ОСОБА_21 погодився на висунуті ними умови.
Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_20 вчинив вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_20 вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 189 КК України не визнав та надав наступні показання.
Так, ОСОБА_20 пояснив суду, що вранці 17.03.2016 року він разом із ОСОБА_22 та особою на ім'я ОСОБА_23 приїхали за місцем проживання раніше знайомого ОСОБА_21 , аби поговорити щодо продажу ним наркотичних засобів неповнолітнім. Він пред'явив консьєржці посвідчення кореспондента, після чого їх пропустили до під'їзду. Піднявшись на поверх, вони подзвонили у двері, після чого з квартири вийшов ОСОБА_21 . У коридорі вони поспілкувалися, попросили його не продавати наркотики дітям, з чим той погодився. При цьому, ОСОБА_21 ніхто не погрожував, не наносив тілесних ушкоджень та не вимагав у нього гроші. Після розмови він разом із ОСОБА_23 залишив приміщення, а ОСОБА_24 пройшов до квартири разом із ОСОБА_21 . Подальші події в квартирі йому невідомі.
Разом із тим, незважаючи на зайняту обвинуваченим позицію, яку суд розцінює як спосіб обраний ним з метою свого захисту та уникнення відповідальності за скоєне, адже його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується, а надані суду показання спростовуються сукупністю наступних доказів.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_21 суду надав показання про те, що приблизно 6 години 40 хвилин 17.03.2016 року йому зателефонував раніше знайомий ОСОБА_20 зі свого мобільного телефону та повідомив, що їде до нього з компанією знайомих. Однак він проігнорував дзвінок і вимкнув телефон. Пізніше, після тривалих дзвінків до його квартири, він відчинив вхідні двері, вважаючи, що знаходиться в безпеці, оскільки зазвичай двоє дверей на поверсі були зачинені. Однак на той момент двері до ліфта виявились відчиненими. Вийшовши з квартири, він побачив ОСОБА_20 та двоє раніше незнайомих йому чоловіків. ОСОБА_20 одразу став попереду, а двоє інших незнайомців почали штовхати його до відчинених дверей квартири. Зайшовши всередину, ОСОБА_20 пред'явив документ червоного кольору, схожий на посвідчення працівника поліції, і заявив, що буде відбуватись його затримання у зв'язку з вживанням ним канабісу. Перебуваючи в шоковому стані, він сприйняв їх дійсно як працівників поліції та злякався. Після цього ОСОБА_20 сказав, що вони підуть до кухні, де йому все пояснять. Зайшовши на кухню, ОСОБА_22 наніс йому сильний удар в груди. Після цього ОСОБА_20 наказав принести канабіс, однак він відповів, що його немає. Тоді ОСОБА_20 вийшов до кімнати, а на кухні залишились ОСОБА_22 та інший чоловік, які наказали йому поводитися тихо. Згодом ОСОБА_20 повернувся з невеликим пакетом канабісу. Чоловіки почали його звинувачувати в брехні і погрожувати фізичною розправою. Після цього, оскільки у квартирі на той момент перебували інші особи, які там проживали, він закричав сусіду " ОСОБА_25 , викликай поліцію", але той не відреагував. Все, що відбувалось чули сусіди, однак як повідомили пізніше, були злякані, тому не вчинили ніяких дій. Коли він почав кричати, ОСОБА_22 та інший чоловік почали наносити йому удари в область тулубу та голови. Тільки після цього він зрозумів, що чоловіки не є працівниками поліції. Погрожуючи, його змусили сісти на стілець. Після цього ОСОБА_22 залишився з ним, а ОСОБА_20 та інший чоловік вийшли з кухні та почали обшукувати інші кімнати. Під час розмови ОСОБА_22 йому повідомив, що для спокійного життя в Києві до 18:00 він має заплатити 10 тисяч гривень, в інакшому випадку вони його покалічать. Побоюючись за свою безпеку, він погодився на висунуті умови. З метою подальшого зв'язку ОСОБА_22 здійснив дзвінок на його мобільний телефон, аби зберігся номер. Під час цього в дверях кухні з'явився невідомий чоловік та покликав до себе ОСОБА_22 . Після їх розмови, зміст якої йому невідомий, ОСОБА_22 повернувся та запитав чи зрозумілі йому висунуті умови, на що він відповів ствердно. Далі, коли ОСОБА_22 збирався виходити з квартири, він запитав чи нічого не зникло з кімнати, на що той відповів, що все на місці. Однак, в подальшому зайшовши до своєї кімнати, він виявив відсутність мобільного телефону. Наздогнавши ОСОБА_22 біля ліфту, він повідомив про зникнення телефону, на що той пообіцяв його повернути, але так цього і не зробив. Повернувшись до кімнати, він виявив зникнення також грошових коштів у сумі 29300 гривень, які напередодні позичив для працевлаштування за кордоном, про що достеменно було відомо ОСОБА_20 , з яким він мав довірливі стосунки. Протягом дня він кілька разів намагався зв'язатися з ОСОБА_20 , щоб вирішити конфлікт, але його телефон був вимкнений. Близько 16:00 того ж дня він звернувся до поліції.
Суд визнає показання потерпілого достовірними, належними та допустимими, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, отримані у порядку, встановленому КПК України, та повністю узгоджуються з дослідженим письмовим доказам.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що близько 6-7 години ранку 17.03.2016 року перебувала разом із чоловіком в одній із кімнат орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Їх розбудив тривалий дзвінок в квартиру, на який через деякий час відреагував ОСОБА_27 та відчинив двері. Після цього було чути голоси незнайомих чоловіків, крики та нецензурну лайку. Із кухні лунали звуки побиття та погроз на адресу ОСОБА_28 , який кричав і просив викликати поліцію, на що один із чоловіків відповів: «Ми самі з поліції». Крім того, було чутно, як невідомі обшукують квартиру. Один із чоловіків, якого вона у судовому засіданні впізнала як ОСОБА_22 , зазирнув до їхньої кімнати, а потім повідомив іншому, що в квартирі є ще люди. Після того, як невідомі залишили квартиру, ОСОБА_28 зайшов до них у кімнату, перебуваючи у зляканому стані.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що близько 7 години ранку 17.03.2016 року перебував разом із дівчиною в одній із кімнат орендованої квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Їх розбудив наполегливий дзвінок у двері. Оскільки вони нікого не чекали, двері не відчиняли. Проте, оскільки дзвінок не припинявся, на нього відреагував ОСОБА_27 і відчинив двері. Після цього до квартири увійшли невідомі чоловіки, які почали шуміти та кричати. Згодом разом із ОСОБА_28 вони пройшли на кухню, де почали його бити та погрожувати. При цьому ОСОБА_28 вигукував, щоб викликали поліцію, однак він із дівчиною, перебуваючи у зляканому стані, не відреагували на його прохання. Також він чув, як один із чоловіків сказав: «Навіщо тобі поліція, ми самі з поліції». Один із невідомих зазирнув до їхньої кімнати та, зрозумівши, що крім них та ОСОБА_28 в квартирі перебувають інші особи, згодом чоловіки вийшли з квартири. Після цього до них у кімнату зайшов наляканий ОСОБА_28 із подряпиною на обличчі та повідомив, що його пограбували, викрали гроші та телефон.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 надала показання про те, що давно знайома з потерпілим ОСОБА_21 , оскільки раніше він орендував у неї квартиру. Після цього між ними збереглися нормальні стосунки. Одного разу ОСОБА_21 звернувся до неї з проханням позичити грошові кошти для працевлаштування за кордоном. 15.03.2016 року вона надала йому у борг 30000 гривень строком на пів року, про що була складена розписка. Через кілька тижнів після цього ОСОБА_21 повідомив їй, що його обікрали. На даний час він повернув їй половину позиченої суми.
Так, аналізуючи зміст показів зазначених свідків, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України. Крім того, свідки, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України, у тому числі й в частині дати, часу, місця вчинення кримінального правопорушення та особи, що вчинила вказаний злочин.
Крім того, зважаючи на право кожного громадянина на судовий розгляд справи у розумний строк та тривалий термін розгляду даного кримінального провадження, під час якого вживалось заходи з метою виклику свідків у судове засідання, явка яких не була забезпечена, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 97 КПК України судом було задоволено клопотання прокурора про відмову від допиту інших свідків.
Окрім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_20 вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом безпосередньо у судовому засіданні.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.03.2016 року ст. о/у Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_31 прийняв заяву від ОСОБА_21 про кримінальне правопорушення, вчинене за наступних обставин. 17.03.2016 року приблизно о 07 годині знайомий на ім'я ОСОБА_32 із двома чоловіками зайшли до квартири адресою: АДРЕСА_3 , побили та викрали грошові кошти, мобільний телефон марки «Mlais MX Base». (т. 2 ст. 1)
Відповідно до фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12016100100003488, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2016 року, 17.03.2016 року приблизно о 07 годині наглядно знайомий ОСОБА_21 на ім'я ОСОБА_32 спільно з дома невстановленими особами шляхом обману проникли в приміщення квартири АДРЕСА_2 , після чого застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_21 , а саме грошовими коштами в розмірі 29300 грн. та мобільним телефоном. (т. 2 ст. 2-4)
Згідно протоколу огляду від 17.03.2025 року слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_21 та спеціаліста провів огляд квартири АДРЕСА_2 . Проведеним оглядом встановлено, що зазначена квартира знаходиться на чотирнадцятому поверсі. При вході з ліва знаходяться дерев'яні двері, які легко відкриваються будь-яким ключем та ведуть до спільного коридору. При вході до спільного коридору з лівого боку знаходяться металеві двері, що ведуть до спільного коридору квартир №117 , 118 та перебувають у відкритому стані. При вході до даного коридору в кінці з правої сторони знаходяться двері, що ведуть до квартири №118 , та перебувають у закритому стані. Під час огляду квартири виявлено та вилучено 3 (три) сліди папілярних узорів та конверт з-під грошових коштів. (т. 2 ст. 6-9)
Відповідно до висновку експерта №746 від 18.03.2016 року під час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_21 виявлені синці на нижній повіці лівого ока з переходом в підочну ділянку, на правій боковій поверхні шиї у середній третині, на передній поверхні шиї по центру у нижній третині, на внутрішній та задній поверхнях лівого плеча у верхній та нижній третинах, в поперековій ділянці справа, в проекції нижнє-грудного відділів хребта, в підреберній ділянці зліва, в проекції правої грудної залози у нижнє-зовнішньому квадранті. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися від дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну, вказаному у постанові, тобто 17.03.2016 року, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Морфологія та локалізація виявлених тілесних ушкоджень дозволяє спростувати можливість їх утворення внаслідок падіння з вертикального положення або близького до нього. (т. 2 ст. 11-13)
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року, слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_33 у присутності понятих провів пред'явлення для впізнання чотирьох фотознімків громадян. Перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, її зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого потерпілий ОСОБА_21 повідомив, що може впізнати по фотографії особу на ім'я ОСОБА_34 , якого він знає протягом останніх шести місяців, неодноразово зустрічався з ним та спілкувався. Саме ОСОБА_32 спільно з двома невстановленими особами 17.03.2016 року, зловживаючи довірою, проник до помешкання ОСОБА_21 , що за адресою: АДРЕСА_3 , після чого відкрито, застосовуючи насильство, заволоділи грошовими коштами та мобільним телефоном, що належить останньому. ОСОБА_35 , як зазначив потерпілий, може впізнати за наступними рисами, а саме: волосся темне, зріст приблизно 180 см, ніс при піднятий, заокруглений на кінчику, середньої тілобудови. На запитання, чи впізнає він когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_21 заявив, що впізнає особу, зображену на фото №2, як ОСОБА_36 . (т. 2 ст. 14-15)
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року на фото №2 зображено фото ОСОБА_20 . (т. 2 ст. 16)
Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 20.03.2016 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_33 провів огляд відеозапису, що міститься на DVD-R носію. Після запуску відеозапису на зображенні спостерігається територія під'їзду житлового будинку, а саме вхід через металеві двері. О 07 годині 12 хв. Через вікно, розташоване поруч з вхідними дверями спостерігається рух осіб. При збільшенні зображення видно, як особи чоловічої статі через вікно у лівій руці утримує та демонструє посвідчення. При збільшенні зображення чітко спостерігається фотокартка, зміст (текст) спостерігається розмито. В полі зйомки камери з'являється консьєрж будинку, яка відчиняє вхідні двері та пропускає до під'їзду трьох осіб чоловічої статі. При вході чоловік, що проходить першим, демонструє консьєржу посвідчення та проходить в напрямку сходів разом з трьома особами, після чого зикають з поля зйомки камери. Чоловік, що заходить першим одягнутий в чорні кросівки зі значком фірми «Найк", сині джинси та чорну зимню куртку до поясу з капюшоном. Чоловік, що заходить другим, одягнутий в чорні туфлі, сині джинси, чорну зимову куртку до поясу та чорну в'язану шапку. Чоловік, що заходить останнім одягнутий в чорні спортивні штани з білими вставками (полосками) по бокам та чорну куртку з капюшоном зі вставками хутра. О 07 год. 44 хв. в полі зору зйомки камери спостереження при виході з під'їзду спостерігаються дві особи, а саме чоловік, що заходив першим та пред'явив посвідчення консьєржу та чоловік, одягнутий в спортивні штани з білими ставками та куртку з капюшоном з вставками хутра. Чоловік, зображений на відеозаписі, встановлений як ОСОБА_20 , при вході тримає у руці мобільний телефон чорного кольору. О 08 год. 09 хв. з під'їзду виходить два чоловіка, серед яких один мешканець будинку, одягнутий у шапку з полосками, темну куртку та утримує у руці рюкзак. Слідом за ним з під'їзду виходить чоловік, що попередньо заходив до під'їзду спільно з ОСОБА_37 . Вказана особа продовжує рух з під'їзду, утримуючи у руці мобільний телефон та розмовляючи по ньому. (т. 2 ст. 17-26)
Досліджений безпосередньо у судовому засіданні додаток до протоколу огляду відеозапису від 20.03.2016 року, а саме DVD-R диск, містить відеозапис, зміст якого детально описано та повністю відповідає даним, викладеним в вищезазначеному протоколі. (т. 2 ст. 27)
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2016 року, слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_33 у присутності понятих провів пред'явлення для впізнання чотирьох фотознімків громадян. Перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, її зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого потерпілий ОСОБА_21 повідомив, що може впізнати по фотографії особу на ім'я ОСОБА_38 , якого він бачив напередодні нападу разом з ОСОБА_39 , та який 17.03.2016 року проник до помешкання ОСОБА_21 , що за адресою: АДРЕСА_3 , після чого застосовуючи насильство відносно нього, з подальшою погрозою застосування насильства за умови не виконання вимог по передачі грошових коштів, почав спільно з поплічниками вимагати у нього грошові кошти у розмірі 10 тис. гривень. Може впізнати за наступними рисами, а саме: великі очі, вуха загострені, брови світлі, волосся на голові відсутнє (лисий або коротко підстрижений). На запитання, чи впізнає він когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_21 заявив, що впізнає особу, зображену на фото №4, як ОСОБА_40 (т. 2 ст. 50-51)
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2016 року на фото №4 зображено фото Особи 1, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження. (т. 2 ст. 52)
Відповідно до протоколу обшуку від 16.06.2016 року з фотознімками до нього, в АДРЕСА_6 , на п'ятому поверсі розташована трьох кімнатна квартира №37 . В ході проведення обшуку кімнати №1 (зали) ліворуч від входу до кімнати на дитячому столику для харчування знаходиться одяг та шкіряна наплічна сумка, в якій знаходяться документи. Серед документів виявлено посвідчення кореспондента «Комсомольська правда» на ім'я ОСОБА_20 . Посвідчення має обгортку червоного кольору. В ході проведення обшуку даної кімнати, в шафі, що розміщена поруч з входом до балкону, в чорній матерчатій сумці виявлено предмет, схожий на бойовий патрон від автомата. В ході огляду речей, що знаходяться в шафі, виявлено металевий предмет прямокутної форми розмірами 41 см. в довжину та 15 см. в ширину. Предмет має форму металевого ящика за замку. При відкритті кришки металевого ящика виявлено вісім предметів заокругленої форми, частина з яких містить маркування та засоби приведення у дію, а також дві пластикові коробки з невідомою речовиною кристалічного походження чорного кольору. В ході обшуку кімнати №1 зафіксовано наявність мобільного телефону Samsung Duos, в якому встановлено дві сім-карти, одна з яких оператора МТС НОМЕР_1. (т. 2 ст. 64-75)
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2016 року, слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_41 у присутності понятих провів пред'явлення для впізнання чотирьох фотознімків громадян. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка ОСОБА_42 попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, її зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого свідок ОСОБА_43 повідомила, що зможе впізнати по фотографії особу, яка 17.03.2016 року орієнтовно о 06 годинні 30 хвилин спільно з двома невідомими особами приходили до приміщення під'їзду №2 в АДРЕСА_2 та представлявся працівником поліції. Може впізнати за наступними рисами, а саме: волосся темне, зріст приблизно 180 см., ніс курносий, середньої тілобудови. На запитання, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_43 заявила, що впізнає особу, зображену на фото №3. (т. 2 ст. 81-82)
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2016 року на фото №3 зображено фото ОСОБА_20 . (т. 2 ст. 83)
Разом з тим, судом досліджено надані стороною обвинувачення процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, якими підтверджуються законність проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, прийнятих процесуальних рішень та їх відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства.
Крім того, суд не бере до уваги висновок експерта №1867/д від 18.04.2016 року, оскільки він як не підтверджує, так і не спростовує вчинення ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, адже, як вбачається з його змісту, вилучені 17.03.2016 року під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. М. Кравченка, 23, з приміщення квартири №118, сліди папілярних узорів рук з розмірами по осях 30х19 мм (упакування №1), з найбільшимирозмірами сторін 20х12 мм (упакування №1) та з розмірами по осях 20х10 мм (упакування №1), непридатні для проведення ідентифікації (упакування №l), непридатні для проведення ідентифікації за ними особи (осіб). Встановити, чи залишені сліди папілярних узорів рук №1 з розмірами по осях 30х19 мм (упакування №1), №2 з найбільшими розмірами сторін 20х12 мм (упакування №1) та №3 з розмірами по осях 20х10 мм (упакування №l), пальцями рук ОСОБА_20 , не можливо у зв'язку з визнанням зазначених слідів непридатними для ідентифікації за ними особи (осіб). На поверхні виявленого та вилученого 17.03.2016 року під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. М. Кравченка, 23, з приміщення квартири Л? 118, паперового конверту було виявлено три сліди папілярних узорів рук. Сліди папілярних узорів рук виявлені на паперовому конверті, що був наданий на дослідження з найбільшими розмірами сторін 16х13 мм (упакування №2), з найбільшими розмірами сторін 18х15 мм (упакування №2) та з розмірами по осях 24х11 мм (упакування №2), непридатні для проведення ідентифікації за ними особи (осіб). Встановити, чи залишені сліди папілярних узорів рук з найбільшими розмірами сторін 16х13 мм (упакування №2), з найбільшими розмірами сторін 18х15 мм (упакування №2) та з розмірами по осях 24х11 мм (упакування №2), пальцями рук ОСОБА_20 не можливо у зв'язку з визнанням зазначених слідів непридатними для ідентифікації за ними особи. (т. 2 ст. 32-43)
Клопотань про дослідження інших доказів від учасників судового провадження не надходило, у зв'язку з чим суд обмежився дослідженням зазначених доказів, допитом потерпілого, свідків та обвинуваченого.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказів у кримінальному провадженні DVD-R носія із скопійованим на нього відеозаписом та протоколу огляду зазначеного відеозапису від 20.03.2016 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку передбаченому цим Кодексом, шляхом проведення як процесуальних дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установ та організацій шляхом проведення процесуальних дій.
Так, DVD-R диск містить відеозаписи, скопійовані з носіїв камери відеоспостереження, що розміщена в під'їзді будинку АДРЕСА_2.
Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.
Крім того, сам обвинувачений не заперечує фактичних обставин, зафіксованих на запису, та не ставить під сумнів його автентичність, що свідчить про визнання ним відповідних фактів, відображених у відеоматеріалі, що може бути враховано судом під час оцінки доказів у сукупності.
Щодо клопотання сторони захисту про визнання неналежним протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно ст. 228 КПК перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.
Так, аналізуючи протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року, суд зауважує, що він містить інформацію, яка стосується обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК), оформлений відповідно до вимог процесуального закону (ст. 228 КПК), був отриманий у законний спосіб, без порушень прав учасників процесу, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами (ст. 94 КПК України).
Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про відсутність доказового значення протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року на підставі того, що потерпілий ОСОБА_21 тривалий час знав обвинуваченого ОСОБА_20 , оскільки проведення цієї слідчої дії, навіть за умов попереднього знайомства потерпілого з обвинуваченим, є процесуально допустимою і спрямованою на належне документальне закріплення впевненості потерпілого у впізнанні особи як такої, що вчинила кримінальне правопорушення, та має доказове значення в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, підстави для визнання протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2016 року неналежним доказом відсутні.
Крім того, сторона захисту просить визнати неналежним доказом протокол прийняття усного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 17 березня 2016 року, оскільки вказаний документ не містить відомостей про факт вимагання, а лише фіксує повідомлення про викрадення грошових коштів та мобільного телефону.
Так, на момент звернення ОСОБА_21 із заявою про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, останній лише повідомив правоохоронний орган про подію, що носить ознаки кримінального правопорушення. Між тим, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України. У подальшому, відповідно до встановленої правової процедури, уповноваженим правоохоронним органом - Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, доводи, викладені у заяві ОСОБА_21 перевірено, у тому числі, шляхом допиту потерпілого, встановлено всі істотні обставини справи та на підставі зібраних та досліджених доказів визначено остаточну кваліфікацію кримінального правопорушення.
Таким чином, суд відхиляє доводити сторони захисту та зауважує, що протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення не є самостійним доказом вини особи, а тому суд розглядає вказаний протокол виключно в сукупності з іншими належними та допустимими доказами, отриманими в межах досудового розслідування, відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає наведені вище та досліджені докази належними, допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без істотних порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.
При цьому, суд вважає необхідним відзначити, що усі доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого та не причетності останнього до вчинення кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки вони комплексно спростовані доказами, наданими стороною обвинувачення, висновками суду та доводами, наведеними у даному вироку.
За змістом ст. 8 Конституції України в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінальногоправопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_20 , суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, у межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_20 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, з огляду на таке.
Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_20 , спілкування між ним, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та потерпілим відбувалося в коридорі, після чого ОСОБА_22 разом із потерпілим попрямували до квартири, а він із ОСОБА_23 залишив будинок. Однак вказані показання обвинуваченого спростовуються як показаннями потерпілого, так і свідченнями свідків, які повідомили, що чули голоси кількох сторонніх чоловіків у квартирі, зокрема нецензурну лайку, погрози на адресу потерпілого, а також звуки побиття останнього.
Крім того, як стверджують свідки, під час вчинення інкримінованого діяння один із чоловіків, присутніх на місці події, у відповідь на прохання потерпілого викликати поліцію, повідомив, що вони самі є працівниками поліції.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2016 року, свідок ОСОБА_44 вказала, що один з трьох чоловіків, який заходив до приміщення під'їзду, та був нею впізнаний як ОСОБА_20 , представився працівником поліції, пред'явивши посвідчення.
Оцінюючи в сукупності зазначені обставини, суд дійшов висновку, що повідомлення свідків про те, що один із чоловіків представився працівником поліції, та окремі свідчення свідка ОСОБА_45 щодо ідентифікації особи, яка діяла у групі з двома іншими чоловіками, дозволяють з достатнім ступенем імовірності стверджувати, що йдеться про одну й ту саму особу ОСОБА_20 , а також підтверджують показання потерпілого.
При цьому суд виходить з того, що показання потерпілого ОСОБА_21 та свідків повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, що є логічними та послідовними.
Що стосується доводів захисту з приводу сумнівності показань потерпілого, суд зауважує, що такі показання потерпілий ОСОБА_21 надавав, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та перебуваючи під присягою, при цьому вони не узгоджуються щодо істотних обставин вчиненого злочину лише з показаннями обвинуваченого.
Припущення сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_21 обмовив ОСОБА_20 з метою уникнення повернення позичених коштів ОСОБА_46 , спростовується показаннями останньої, яка під час допиту в судовому засіданні зазначила, що потерпілий частинами повертає їй грошові кошти. Отже, стороною захисту не наведено очевидних причин для обмови обвинуваченого з боку потерпілого.
Крім того, відповідно до ст. 26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Однак, суд зауважує, що співвиконавцем може визнаватися і та особа, яка безпосередньо не застосовувала насильства чи погроз, однак за попередньою домовленістю своєю присутністю забезпечувала реалізацію злочинного умислу інших учасників, надаючи йому більшої організованості та створюючи додатковий психологічний тиск на потерпілого.
Показання обвинуваченого ОСОБА_20 суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності, адже матеріали кримінального провадження містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Його показання не узгоджуються та суперечать показанням потерпілого, свідків та дослідженим доказам.
Враховуючи викладене, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні відповідно до вимог ст. 85-86, 94 КПК України вказані вище докази, надані сторонами кримінального провадження, уїх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина ОСОБА_20 під час судового розгляду доведена повністю.
Так, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вище викладенні обставини, суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У частині 2 ст. 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані, що їх характеризують обвинуваченого.
Так, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_20 , який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, неодружений, має неповнолітню дитину, офіційно працевлаштованого в АТ "Укрпошта". Відповідно до характеристики від 16.06.2016 року за час проживання ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_1 , скарг з боку мешканців будинку, сусідів та членів сім'ї на порушення співжиття та громадського порядку на гр. ОСОБА_20 на адресу ЖЕД №905 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» не надходило.
Згідно характеристики від 16.06.2016 року ОСОБА_20 працював в ПрАТ «КП в Україні» протягом 5 років на посаді водія транспортного засобу. За час роботи завжди притримувався трудової дисципліни, не вживав спиртних напоїв, був гарним товаришем та користувався авторитетом в колективі. ОСОБА_20 зарекомендував себе як відповідальний працівник та професіонал. Відрізнявся пунктуальністю, мав повагу в колективі.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_20 , відповідно до вимог ст. 66 КК України не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_20 , відповідно до вимог ст. 67 КК України не встановлено.
Суд при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Так, виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на обставини кримінального провадження, враховуючи правила призначення покарання, закріплені ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_20 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 189 КК України.
Однак, з урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_20 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тобто можливість виправлення останнього без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків у відповідності до ст. 76 КК України.
Саме вказаний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним, достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_20 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Так, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Таким чином, суд вважає, що процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні становлять 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок за проведення трасологічної експертизи №1867/д від 18.04.2016 року.
Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_20 застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, строк дії якого закінчився 21.08.2016 року. Підстави для застосування запобіжного заходу відсутні.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 75, 76, 100, 368, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо протягом вказаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме DVD-диск з відеозаписом з камери спостереження, сейф-пакети експертної служби №2521410 та №2521409 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ у даному кримінальному провадженні, а саме посвідчення з надписом на палітурці «Комсомольськая правда в Украине» - знищити.
Стягнути з ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню у сумі 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок трасологічної експертизи №1867/д від 18.04.2016 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім у судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1