Справа № 560/6530/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
01 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просило скасувати постанову від 07.04.2025 ВП №77169894 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що Управлінням вчинено усі необхідні дії, спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду у справі №560/6498/24, відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників для участі у справі не направили.
Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №560/6498/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 20.03.2024 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
У подальшому державним виконавцем постановою від 11.02.2025 відкрито виконавче провадження №77169894 та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2024 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 15.03.2025 направлено лист до Пенсійного фонду України на ініціювання перерахунку "макетна обробка" пенсійної справи.
07.04.2025 складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мігдальський П.П. 07.04.2025 виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення суду.
Вважаючи постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За правилами частин першої-другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Ч.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
За приписами п. 1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").
Статями 1-3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках-на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За частиною першою статті 6 вказаного Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
У статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" міститься визначення, що державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
За правилами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
З матеріалів справи з'ясовано, що підставою для застосування до позивача штрафу слугувало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення суду щодо здійснення з 20.03.2024 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано позивачем, станом на 12.05.2025 рішення суду у справі №560/6498/24 не виконано.
При цьому, позивач відзначає про факт надіслання на адресу Пенсійного фонду України листа від 15.03.2025 №2200-0308-5/21567 "Щодо надання дозволу на макетну обробку ЕПС" як підтвердження виконання рішення суду.
З даного приводу судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений лист стосується виплати пенсії в "сталому розмірі", що не передбачено рішенням суду у справі №560/6498/24.
В апеляційній скарзі позивач звертає увагу на те, що рішенням у справі №560/6498/24 не зобов'язано пенсійний орган і в подальшому проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а тому необхідно макетною обробкою встановити з 20.03.2024 розмір пенсії в сталому розмірі 46175,90 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 8,25140 та середню заробітну плату 7994,47 грн.
Надаючи оцінку даному аргументу позивача, судова колегія відзначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Зобов'язальна частина рішення у справі №560/6498/24 містила початкову дату проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром - без часового обмеження в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що при проведенні перерахунку пенсії має враховуватись судове рішення, прийняте у справі, що стосується такої пенсії (в тому числі щодо безпідставності застосування обмеження пенсії максимальним розміром), у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.
З часу прийняття судового рішення у справі №560/6498/24 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало.
Висновки суду у справі №560/6498/24 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов'язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням третьої особи, включаючи подальші перерахунки пенсії.
Зважаючи на це, пенсійний орган не мав права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, тобто, знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття державним виконавцем постанови про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.