19 серпня 2025 року м.Дніпросправа № 160/25217/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 160/25217/24 (суддя Врона О.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/25217/24 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа: Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) задоволено. Судом визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2022 №Ф-12634-53/64 на суму 21 017,29 грн. та від 21.06.2023 № Ф-12634-53 на суму 23 771,47 грн., прийняті щодо ОСОБА_1 . Також судом стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2 грн..
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10 200 грн..
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/25217/24 задоволено частково, судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн..
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Скарга обґрунтована тим, що розмір гонорару представника повивача є неспівмірним із складністю справи. Справа, яка розглядається, по своїй суті є нескладною.
Представником позивача подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 10.06.2024 між адвокатом Свиридовським Олександром Анатолійовичем (Адвокат) і Зливко Станіславом Івановичем (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (представництво у судах та органах державної влади, місцевого самоврядування), за яким Адвокат зобов'язався надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат прийняв на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієнта в державних органах та в судах, здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника позивача (відповідача, третьої особи), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства, КПУ України у справі (справах) визнати недійсними вимоги про сплату податкового боргу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Відповідно до п. 4.2., 4.4. договору всього гонорар Адвоката складає 10000 грн. У разі зміни позивачем в процесі розгляду справи підстав або предмету позову, і якщо такі зміни вимагають від Адвоката додаткового часу, сторони зобов'язуються переглянути умови оплати змінених підстав або предмету позовних вимог, враховуючи час, який витрачений Адвокатом на підготовку до справи, при цьому розмір гонорару визначається сторонами у окремому дорученні та може бути змінений тільки за погодженням сторін.
З наданого представником позивача звіту виконаного доручення у справі №160/25217/24 вбачається, що представником було здійснено:
підготовка та надсилання запитів до АТ Державний ощадний банк України та ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Надання консультацій та узгодження позиції, витрачений час 4 год.;
отримання та вивчення доказів, аналіз доказової бази та судових рішень, вивчення змін до законодавства, пошук та вивчення нових правових позицій Верховного Суду щодо податкових спорів, вивчення актуальної судової практики, надання консультацій та складання позову, витрачений час 8 год.;
вивчення відзиву, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, отримання ОК-5 або ОК-7, витрачений час 2 год.;
підготовка та подання відповіді на відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд», витрачений час 3 год.
07.01.2024 сторонами підписано акт приймання наданих послуг за договором на суму 10 200 грн..
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції врахував, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Суд зазначив, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами та прийшов до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу лише у розмірі 5 000 грн. з відповідача.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Так, згідно п. 4 ч.1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Колегія суддів, дослідивши надані позивачем документи, приходить до висновку, що позивачем підтверджено понесення судових витрат на правничу допомогу у даній справі.
Судом першої інстанції досліджені документи, надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу, та з урахуванням того, що дана справа є справою незначної складності і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення клопотання шляхом присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача і дана сума є співмірною із предметом позову.
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 160/25217/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак