29 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19938/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №160/19938/25 (головуючий суддя першої інстанції Луговська Г.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палбі», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу, -
Позивач 09.07.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палбі», ОСОБА_1 , в якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Палбі» ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Палбі».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року вказаний адміністративний позов залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, застосовуючи положення статті 283 КАС України, зазначив, що незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч.2 ст.283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Суд дійшов висновку, що оскільки позовна заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, який в силу приписів ст.270 КАС України не може бути поновлений, остання підлягає залишенню без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм процесуального права. Скаржник вказує, що приписами статті 87 ПК України, яку судом безпідставно не взято до уваги, встановлено подію, з якою законодавець ототожнює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із відповідною позовною заявою, а саме закінчення терміну 240 днів після вручення податкової вимоги. Відповідно до п.87.13. ст.87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Вважає, що судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок, що контролюючий орган має право звернутися до суду в межах строку, визначеного ч.2 ст.283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Відповідачі відзив на скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів статті 312 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугувало те, що за висновком суду першої інстанції позивачем позовна заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, який в силу приписів ст.270 КАС України не може бути поновлений.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч.2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. Застосування до даної категорії заяв тримісячного строку звернення до суду, визначеного абз.2 ч.2 ст.122 КАС України фактично нівелює віднесення законодавцем даної категорії справ до таких, які потребують термінового розгляду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.07.2025 року по справі №120/2450/24, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 ПК України визначено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно з Законом України від 30.11.2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022 року (далі по тексту - Закон №1914-IX).
Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Цим же Законом Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно із частиною першою статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Разом з цим, з 01 січня 2022 року КАС України унормовано, що провадження у справах щодо тимчасового обмеження керівника суб'єкта господарювання у виїзді за межі України розглядаються судами як за правилами статті 283 КАС України, так і за правилами статті 289-2 КАС України.
При порівняльному аналізі наведених норм та інших норм КАС України, що їх супроводжують, можна дійти висновку про існуючу суттєву відмінність з притаманними у кожному конкретному випадку своїх особливостей з розгляду позовного провадження в однопредметній категорії адміністративних справ.
Це стосується в тому числі і мети застосування положень ст.283 у порівнянні з ст.289-2 КАС України щодо швидкоплинності та негайного здійснення процесу з метою попередження уникнення особи від виконання покладеного на нього обов'язку шляхом виїзду за кордон, тощо.
Згідно статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити відомості та реквізити, визначені вимогами частини другої цієї статті.
Частиною першою статті 269 КАС України передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
При цьому, КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, встановлено окремий порядок обчислення процесуальних строків (стаття 270), проголошення та вручення судових рішень (стаття 271), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 272).
Водночас, згідно статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Адміністративна справа, передбачена цією статтею, розглядається судом протягом 48 годин з дня подання відповідної позовної заяви.
Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
Суд звертає увагу на те, що норма статті 289-2 КАС України, як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України.
Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
З аналізу викладеного вище можна дійти висновку, що статі 283 та 289-2 КАС України для регулювання одного і того ж предмета визначають різні види судового провадження.
Зокрема, порівняльний аналіз статей 283 та 289-2 КАС України свідчить про суттєві відмінності вказаних судових проваджень. Так, згідно статті 283 КАС України звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, в той час як згідно статті 289-2 КАС України позовної заяви. При цьому положеннями статті 289-2 КАС України встановлено терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), а положеннями статті 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
Крім того, стаття 283 КАС України встановлює окремі вимоги до заяви щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, судового рішення за наслідками розгляду такої заяви, його негайне виконання, а також визначає окремі умови щодо залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження за такими заявами.
Натомість положеннями статті 289-2 КАС України такі вимоги та умови не передбачено.
Ще однією суттєвою відмінністю звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статей 283 та 289-2 КАС України, є те що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених зокрема статтею 283 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. При цьому, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Тобто для судового провадження в порядку статті 283 не передбачено можливості касаційного оскарження судових рішень, водночас щодо статті 289-2 КАС України такі застереження відсутні.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що звернення до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статті 283 КАС України є окремим видом судового провадження, яке має бути ініційоване контролюючим органом протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Тобто звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв.
В той же час, норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють «особливої» процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.
Наведене вище відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 02.09.2024 у справі №120/1770/24, від 12.09.2024 у справі №120/2322/24.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на день подання позовної заяви до суду першої інстанції, в інтегрованих картках платника податків ТОВ «ПАЛБІ» обліковується податковий борг на загальну суму 22297049,74 грн.
У зв'язку з виникненням податкового боргу контролюючий орган за місцем обліку ТОВ «ПАЛБІ» сформував податкову вимогу форми «Ю» №0021678-1305-0436 від 23.07.2024 року, яка надіслана платнику податків рекомендованим листом (трекінг 0600949685389). Поштове відправлення (з трекінгом 0600949685389) 24.08.2024 року (згідно поштового штемпеля) повернулось поштовим оператором до податкового органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання» та вручене останньому 29.08.2024 року.
Колегія суддів зазначає, що в межах даної справи контролюючий орган звернувся до суду саме з позовною заявою, в порядку передбаченому ст.160, ст.289-2 КАС України, а тому застосування судом першої інстанції положень статті 283 КАС України до даної позовної заяви є безпідставним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову ГУ ДПС у Дніпропетровській області без розгляду.
Згідно із п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 109, 243, 250, 294, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №160/19938/25 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №160/19938/25 скасувати.
Справу №160/19938/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко