01 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/2843/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, окрім окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за травень 2023, червень 2023. серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень 2023, червень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023 з урахуванням раніше виплачених окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року N° 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 23 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 в порядку передбаченому абз.3 и. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 23 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023, в порядку передбаченому абз.3 п.14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої п. 12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої п.12 ст. 12 Закону України “ 1 Іро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що відповідачем за період проходження ним військової служби не виплачено грошове забезпечення в повному обсязі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач в межах встановленого ухвалою суду строку подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також вказує, що позивачу було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 57 діб.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як слідує з матеріалів справи позивач 29.07.2022 отримав вибухову травму, ЗЧМТ, струс головного мозку, у зв'язку з чим перебував на стаціонарно лікуванні у НОМЕР_2 ВМГ та в/ч НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 18.08.2022 №1176, травма позивача, так, пов'язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів.
В подальшому, 05.11.2022 позивач отримав травму лівого колінного суглоба з переломом лівого наколінника, правого колінного суглобу з розривом передньої хрестоподібної зв'язки, що підтверджується довідкою відповідача про обставини травми №358 від 24.11.2022. Позивачу надавались відпустки за станом здоров'я для подальшого проходження лікування та реабілітації.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №61 від 13.01.2023, травма позивача, так, пов'язана з захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №358 від 24.11.2022, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-.лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №1205 від 20.02.2023 травма позивача, так, пов'язана з захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №358 від 24.11.2022, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-.лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №6184 від 26.07.2023 захворювання позивача (з приводу застарілої травми, травень 2022 року), так, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів.
Як слідує з довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №6436/2 від 30.11.2023 ОСОБА_1 дійсно в період з 04.07.2022 по 05.08.2022. з 06.10.2022 по 06.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Луганській областях.
Також суд зазначає, що відповідно до детального розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу, зокрема було виплачено допомогу на оздоровлення за 2023 рік; компенсацію за невикористану відпустку (а.с.113 зворот).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій. що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусх в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право па забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захисі військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців. осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ.
Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури. Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:
Відповідно до п. 2 Розділу І Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення: щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані; безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Однак, як встановлено судом слідує з матеріалів справи позивачу у травні 2023 року, червні 2023 року, серпні 2023 року, вересні 2023 року та жовтні 2023 року виплачувалось 750,00 грн (оклад за військове звання та надбавка за вислугу років).
Щодо позовних вимог в частині виплати додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язка з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницької о складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідно до Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гри винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Разом з тим, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також у відпустках для лікування за станом здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Відтак, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, не встановлено обов'язкової умови щодо одноразової відпустки для лікування за станом здоров'я.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, належить включати військовослужбовців, які. зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією. травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому, підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Відповідно до п.14 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яке затверджено наказом МОУ від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу 1 Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу 1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
З огляду на зазначені вище норми Положення, висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або ж протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи відповідно до довідки військово-лікарської комісії №61 від 13.01.2023 стан після артроскопічної, парціальної резекції заднього рогу медіального меніску, дебридменту (операція 10.01.2023) з колінного суглобу з тимчасовим порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №358 від 24.11.2022, видана командиром військової частини НОМЕР_1 . На підставі статті 81 графи 11 Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1205 від 20.02.2023 стан після артроскопічної, парціальної резекції заднього рогу медіального меніску, дебридменту (операція 10.01.2023) з приводу застарілого розриву заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу (05.11.2022) з тимчасовим порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №358 від 24.11.2022, видана командиром військової частини НОМЕР_1 . На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я 30 календарних днів.
Крім того, відповідно до свідоцтва про хворобу №19237 згідно даних медичної документації, 29.07.2022 ОСОБА_1 отримав вибухову травму, ЗЧМТ, струс головного мозку. 05.11.2022 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Мар'їнка Луганської області отримав травму лівого колінного суглоба з переломом лівого наколінника, правого колінного суглобу з розривом передньої хрестоподібної зв'язки, що підтверджується довідкою про обставини травми №358 від 24.11.2022, виданої командиром в/ч НОМЕР_1 . Після отриманої травми, тривало лікувався консервативно без позитивного ефекту. 10.01.2023 в умовах в/ч НОМЕР_3 виконано артроскопічну парціальну резекцію заднього рогу медіального меніску, дебридмент лівого колінного суглобу. В подальшому надавались відпустки за станом здоров'я для подальшого проходження лікування та реабілітації. 12.07.2023 проведено артроскопічну аутотендопластику передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглоба сухожилком напівсухожилкового та ніжного м'язів з фіксацією ендобатоном до стегна та хірургічним гвинтом до гомілки.
За періоди перебування позивача у відпустці за станом здоров'я внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, а саме з 05.01.2023 по 12.10.2023 позивачу протиправно не здійснювалась виплата додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168.
Суд зазначає, що у разі повторного та кожною наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Сам по собі факт припинення стаціонарного лікування наслідків отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а потім його продовження в силу об'єктивних причин (ускладнення після завершення лікування тощо) не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання збільшеної до 100000 гри додаткової винагороди у тих періодах, коли військовослужбовець у відпустці для лікування за станом здоров'я.
Суд зазначає, що оскільки позивач перебував на лікуванні безперервно з 05.01.2023, то припинення йому виплати грошового забезпечення, окрім окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років є безпідставним та протиправним. Крім того, позивачу протиправно припинено виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині частково шляхом: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, окрім окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за травень 2023, червень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень 2023, червень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023 з урахуванням раніше виплачених окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року N° 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 23 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 в порядку передбаченому абз.3 и. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 23 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023, в порядку передбаченому абз.3 п.14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої п. 12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої п.12 ст. 12 Закону України “ 1 Іро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи згідно з детальним розрахунком грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу, зокрема було виплачено допомогу на оздоровлення за 2023 рік та компенсацію за невикористані відпустки (а.с.113 зворот), як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, то останні також задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.
Так, згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пунктів 1, 7, 9 розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
З аналізу викладених норм слідує, що вказана допомога не є обов'язковою виплатою і може здійснюватися на підставі наказу командира військової частини в межах кошторисних призначень на виплату грошового забезпечення за наявності фінансового ресурсу після забезпечення особового складу обов'язковими виплатами: посадовим окладом, окладом за військове звання, доплатою за вислугу років та іншими.
Згідно наданих суду документів, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік позивач не отримував, а тому підстави для перегляду її розміру відсутні.
При цьому, суд зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460, оскільки як встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом піл час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, па особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, па якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, окрім окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за травень 2023, червень 2023. серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень 2023, червень 2023, серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023 з урахуванням раніше виплачених окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року N° 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 05.01.2023 по 12.10.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 01.09.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО