Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 серпня 2025 року Справа № 640/9474/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Садової М.І.,
за участю секретаря судових засідань Павлової А. М.,
представника позивача Мельничук І. В. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Кацап В. Р. (в режимі відеоконференції),
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування постанов,-
товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №240188 та №240189 від 23.03.2021.
В обґрунтування позову покликається на те, що 26.01.2021 водії позивача здійснювали перевезення сипучого вантажу (будівельного сміття) транспортними засобами DAF 85CF (державний номер НОМЕР_1 ) та КАМАЗ (державний номер НОМЕР_2 ). Під час перевірки працівниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - третя особа) складено акти про перевищення навантаження на здвоєні осі (20,23 т та 26,72 т відповідно при нормативній 16 т), хоча загальна маса транспортних засобів не перевищувала нормативні значення (35,935 т та 32,745 т при нормативній 40 т). На підставі цих актів винесено постанови про штрафи у розмірі 34 000 грн кожна відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що перевірка проведена правомірно, обладнання повірене, методика не є обов'язковою для сипучих вантажів, вантаж повинен бути належно закріплений відповідно до п. 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, а перевищення на осі становить понад 20%, що тягне штраф. Посилається на ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядок № 879, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), та судову практику (справа № 820/1420/17). Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 640/9474/21 відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу № 640/9474/21.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Садової М. І.
Ухвалою суду від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, не надала заперечень ані щодо позову, ані щодо відзиву.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить такі задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, 26.01.2021 водії Позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали перевезення будівельного сміття (сипучого вантажу) у м. Києві з пр-т Героїв Сталінграду, 2 до бульвару Перова, згідно з ТТН № 284405 та № 041698 відповідно.
Під час перевірки на вул. Радунській у м. Києві працівниками третьої особи складено:
- акт-1 щодо ТЗ DAF 85CF ( НОМЕР_1 ): перевищення на здвоєній осі 20,23 т (норма 16 т), загальна маса 35,935 т (норма 40 т). Розрахунок плати № 045329: відстань 10 км, сума 6 євро.
- акт-2 щодо ТЗ КАМАЗ ( НОМЕР_2 ): перевищення на здвоєній осі 26,72 т (норма 16 т), загальна маса 32,745 т (норма 40 т). Розрахунок плати № 045329: відстань 8,5 км, сума 75,23 євро.
На підставі актів 23.03.2021 прийнято постанови № 240188 та № 240189 про застосування адміністративно-господарської санкції у виді штрафу у розмірі 34 000 грн за кожне правопрушення. Постанови отримані директором позивача 23.03.2021.
Позивач вважає такі рішення протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з статті 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 33 Закону України Про автомобільні дороги, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 48 Закону №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно зі статтею 33 Закону №2344-ІІІ рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.
Відповідно до пункту 16 цієї постанови, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Згідно з пункту 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Отже перевезення подільного вантажу передбачає організацію такого перевезення автомобільними дорогами загального та місцевого значення виключно з дотриманням дозволених підпунктами "б" та "в" пункту 22.5 Правил дорожнього руху максимальних значень фактичної маси та навантажень на осі.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пунктів 3, 15, 16, 18, 20 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 5 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху України; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким тра нспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Згідно пункту 2.42 Правил дорожнього руху, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 1, 33, абзаців 14, 15,16 частини першої статті 60Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Судом встановлено, що транспортні засоби позивача перевозили сипучий вантаж (будівельне сміття), властивості якого (можливість переміщення під час руху) впливають на розподіл навантаження на осі.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку № 879, зважування проводиться згідно з методикою, затвердженою органом у сфері метрології.
Позивач наводить аргументи про те, що на дату перевірки методика для сипучих вантажів відсутня. Натомість, методика, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом (свідоцтво № 02-84-08), не поширюється на сипучі вантажі.
Дійсно, на час виникнення спірних правовідносин, відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, затверджена не була.
Проте, за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: скасування п. 19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75673434) та від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).
У зв'язку з цим, суд вважає, що проведення посадовими особами Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу із сипучим вантажем за відсутності відповідної методики зважування є правомірним та обґрунтованим.
Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на одиночну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344, у зв'язку з чим суд визнає непереконливими твердження позивача про можливість застосування такого штрафу виключно у разі перевищення загальної маси транспортного засобу над допустимою.
Суд повторно відмічає, що позивач здійснював перевезення сипучого вантажу.
Отже, оскільки транспортні засоби позивача перевозили сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що створює перешкоди для точного визначення навантаження на осі транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Отже, повторне зважування вантажу проводиться якщо є сумніви щодо правильності першого зважування, а також на вимогу перевізника. Попри те, таких даних судом під час розгляду справи у суді не встановлено.
У зв'язку з цим, суд вважає, що висновки відповідача щодо наявності відповідних порушень не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи.
З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що постанови прийняті не на підставі, не у спосіб та не в межах, передбачених законом (порушення ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку № 879, Порядку № 1567), а тому, визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк" адміністративно-господарського штрафу № 240188 та № 240189 від 23.03.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехпарк", місцезнаходження - м. Київ, дорога Кільцева, будинок №6, квартира №1, кімната №8, код ЄДРПОУ 42935409;
відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження - місто Київ, проспект Берестейський, будинок № 14, код ЄДРПОУ 39816845;
третя особа: Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, місцезнаходження - місто Київ, проспект Науки, будинок № 57.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 01.09.2025.
Суддя М. І. Садова