01 вересня 2025 рокусправа № 380/10202/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідачки до бюджету податковий борг у сумі 21050,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що фізична особа Фізичної особи ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які не є власниками об'єктів житлової нерухомості. Стверджує, що на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідних сум.
Судом 23.05.2025 року подано запит в порядку ст.171 КАС України щодо інформації про зареєстроване місце проживання позивача.
Відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 1408278 від 23.05.2025 вказано, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 23.05.2025 залишено позовну заяву без руху.
28.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали.
Ухвалою суду від 29.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачці встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Надісланий за адресою відповідача поштовий конверт з процесуальним документом суду повернувся на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до приписів статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвала суду від 28.05.2025 вважається врученою позивачу належним чином.
Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не подано.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Фізична особа ОСОБА_1 на має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, яка виникла на підставі:
- податкове повідомлення-рішення від 11.10.2023р. №1979726-2412-1313 UA46060250000025047 на суму 1061,40 грн.;- податкове повідомлення-рішення від 11.10.2023р. №1979725-2412-1313 UA46060250000025047 на суму 835,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 11.10.2023р. №1979727-2412-1313 UA46060250000025047 на суму 17 247,75 грн.;- податкове повідомлення-рішення від 19.08.2024р. №2256871-2412-1313 UA46060250000025047 на суму 1 906,15 грн.
У зв'язку із несплатою заборгованості, Головним управлінням ДПС у Львівській області складено та надіслано на адресу відповідачки податкову вимогу від 07.03.2024 року №0009602-1303-1301 форми «Ф».
Вказану податкову вимогу надіслано відповідачу за адресою: Львівська область, м. Шептицький, вул. Шухевича,8. Конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 0600985710659, яке повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення такого «адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв'язку з непогашенням відповідачкою заборгованості в розмірі 21050,80 грн, позивач звернувся із цим позовом про його стягнення.
При вирішенні спору суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Норми, встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.
За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом з причин, пов'язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу повинен подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018 року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку, визначеного Податковим кодексом України з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В постанові від 10 червня 2021 року по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем із метою погашення заборгованості прийнято податкову вимогу форми "Ф" від 07.03.2024 року №000962-1303-1301, яка була надіслана ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 . Конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 0600985710659, яке повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою про неможливість вручення такого «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з цим, згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1408278 від 23.05.2025 отриманою на запит судді з метою з'ясування інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки, таке місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, оскільки, податкову вимогу надіслано на адресу, відмінну від адреси місця реєстрації відповідачки, тому така вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового боргу.
При вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
З огляду на відсутність належних доказів, що підтверджують факт належного виконання позивачем обов'язку щодо вручення податкової вимоги відповідачці, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло правових підстав для звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідачки податкового боргу є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд
у х в ал и в:
1. У задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна