Рішення від 01.09.2025 по справі 380/8395/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 рокусправа № 380/8395/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду у Чернігівській області в якому просить:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25 березня 2025 за №913250146124;

- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.06.2006 по 22.06.2018р. на підприємствах російської федерації за період роботи, що визначені у трудовій книжці від 01.03.2006 серії НОМЕР_1 , а саме:

робота у ТОВ "Стройпрогрес" період з 01 березня 2006 року по 30 жовтня 2009 року;

робота у ТОВ "Стройгород" за період з 15 грудня 2009 року по 31 грудня 2010 року;

робота у ТОВ "МонолітСтрой" за період з 21 січня по 01 грудня 2011 року;

робота у ТОВ "ЕкоМоноліт" за період з 26 березня по 19 листопада 2012 року;

робота у ТОВ "СтройВест" за період з 19 березня 2013 року по 11 грудня 2014 року;

робота у ТОВ "СтройМоноліт" за період з 17 березня 2015 по 05 травня 2015 року;

робота у ТОВ "СтройПерсонал" за період з 23 червня 2016 по 24 вересня 2016 року;

робота у ТОВ "СтройПерсонал" за період з 13 вересня 2017 по 22 червня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення від 25.03.2025 № 913250146124, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. До страхового стажу не зараховані періоди роботи в російській федерації: відповідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.03.2006 року з 01.03.2006 по 22.06., оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки припинення участі російської федерації в угоді не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий ним набутий до ухвалення відповідного рішення. Відтак, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.05.2025 позовну заяву залишено без руху.

21.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали.

Ухвалою від 23.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10473ел. від 11.06.2025), у якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, у зв'язку з чим пенсії громадян, які проживали, працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31.12.1991. З огляду на викладене, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 17.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Чернігівській області № 913250146124 від 25.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача згідно означеного рішення становить 15 років 10 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.03.2006 по 30.10.2009, з 15.12.2009 по 31.12.2010, з 21.01.2011 по 01.12.2011, з 26.03.2012 по 19.11.2012, з 19.03.2013 по 11.12.2014, з 17.03.2015 по 05.05.2015, з 23.06.2016 по 24.09.2016, з 13.09.2017 по 22.06.2018, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.03.2006.

Відмова у зарахуванні даних періодів роботи до страхового стажу обґрунтована тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов'язання зарахування всіх періодів роботи до страхового стажу та призначення пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та росія (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.

Як встановлено судом згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 (дата заповнення - 01.03.2006), в межах спірного періоду працював на посадах, в тому числі на території росії:

- Запис №1 - запис № 8 з 01.03.2006 по 30.10.2009 працював у ТОВ «Стройпрогрес»;

-Запис №9 - запис №10 з 15.12.2009 по 31.12.2010 працював у ТОВ «Стройгород»;

-Запис №11 - запис №12 з 21.01.2011 по 01.12.2011 працював у ТОВ «МонолітСтрой»;

-Запис №13 - запис №14 з 26.03.2012 по 19.11.2012 працював у ТОВ «ЕкоМоноліт»:

-Запис №15 - запис №20 з 19.03.2013 по 11.12.2014 працював у ТОВ «СтройВест»;

-Запис №21 - запис №22 з 17.03.2015 по 05.05.2015 працював у ТОВ «СтройМоноліт»;

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 20.06.2016 позивач працював у спірний період :

-з 23.06.2016 по 24.09.2016 у ТОВ «СтройПерсонал»;

-з 13.09.2017 по 22.06.2018 у ТОВ «СТройПерсонал».

Суд зазначає, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачем не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні до стажу позивачки вищезазначених періодів роботи є те, що з 23.12.2023 припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Проте, на переконання суду, такі посилання відповідача є безпідставними.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

Відтак, період роботи з 01.03.2006 по 30.10.2009, з 15.12.2009 по 31.12.2010, з 21.01.2011 по 01.12.2011, з 26.03.2012 по 19.11.2012, з 19.03.2013 по 11.12.2014, з 17.03.2015 по 05.05.2015, з 23.06.2016 по 24.09.2016, з 13.09.2017 по 22.06.2018 варто зарахувати до його загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 25.03.2025 №913250146124 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяв та винесення оскаржуваного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати спірний період роботи у російській федерації до страхового стажу.

Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення.

Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1211,10 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (14005 м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-А; код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії- задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25 березня 2025 за №913250146124.

3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.06.2006 по 22.06.2018р. на підприємствах російської федерації за період роботи, що визначені у трудовій книжці від 01.03.2006 серії НОМЕР_1 , а саме: