про повернення позовної заяви
01 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5721/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 року по 08.04.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік, основної щорічної відпустки за 2020-2021 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення 20.05.2023 року по 08.04.2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік, основної щорічної відпустки за 2020-2021 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошово забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
22.08.2025 представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду на виконання вимог ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2025.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що на дату її звільнення з військової служби 08.04,2024 правові підстави для перерахунку грошового забезпечення ще не існували, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 була чинною. Лише з дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (18.06.2025) виникло право вимагати перерахунок грошового забезпечення з урахуванням щорічно встановлюваного прожиткового мінімуму, тому саме з цієї дати і слід обраховувати тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у заяві, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Так, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.
Поряд цим, правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача виникли з 20.05.2023 по 08.04.2024 , тобто уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який починає обраховуватись з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права - одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Згідно з Витягу із наказу №99 від 08.04.2024 позивач виключена із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ще 08.04.2024.
При цьому, з даним позовом звернулася до суду 19.08.2025, тобто із пропуском тримісячного строку (08.07.2024).
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У даній справі, позивач не надала інформацію про дату отримання грошового атестату, не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що лише після набрання набранням законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо запровадження розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на рівні 1762,00 гривень, виникли підстави для звернення до суду із позовними вимогами до відповідача про перерахунок грошового забезпечення. І саме з цієї дати (18.06.2025) слід обраховувати початок строку звернення до суду.
Суд вважає необґрунтованою зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.
Дійсно, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Разом з тим, існує відмінність у правових наслідках "визнання протиправним та скасування" і "визнання протиправним та нечинним" відповідного адміністративного акта.
Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд України у постанові від 08.12.2009 у справі 21-1573во09 зробив правовий висновок, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Така правова позиція була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, та Верховним Судом у постановах від 31.08.2018 у справі №822/1815/16, від 21.08.2018 у справі №805/2339/16-а, від 13.06.2024 у справі № 826/13373/18, від 25.12.2024 у справі №280/2973/24 та від 18.02.2025 у справі №260/5061/22.
Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
Отже, пункт 2 постанови №481 втратив чинність з 18.06.2025, й саме з цієї дати не можуть застосовуватися приписи, що втратили чинність, тоді як на час дії спірних в цій справі правовідносин пункт 2 постанови №481 був чинним.
Суд зауважує, що прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24 не є обставиною, з якої починається відлік строків звернення до суду та не впливає на перебіг процесуального строку у цій справі, оскільки не має ретроактивної дії. Крім того, позивач не є стороною у справі №320/29450/24.
В ухвалі від 18.08.2025 суд роз'яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 28.08.2025, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Суддя вважає необхідним роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 01 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК