29 серпня 2025 року справа №320/30078/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2023 №00528510702.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 03.12.2021, 07.12.2021, 09.12.2021, 13.01.2022, наказу від 22.11.2021 №9275-п, відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі», за результатами якої 25.01.2022 складено акт №4538/26-15-07-02-01-03/38092323 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі»» (далі по тексту - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення, зокрема: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, пунктів 6, 7, 14, 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, пунктів 5, 6, 7, 8, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 099 151грн., у тому числі по періодам: за 2020 рік на суму 880 093грн. та за 9 місяців 2021 року на суму 219 058грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 09.08.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №00528510702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 099 151,00грн.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування, яким, зокрема, встановлено порядок адміністрування податку на додану вартість в державі.
Так, положення п. 4.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також; документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питаний про прийняття рішення.
Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі і документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Податковий кодекс України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Матеріалами справи підтверджується, що також не заперечується сторонами, позивачем під час планової виїзної перевірки контролюючому органу не надано первинної документації, що підтверджує записи в бухгалтерському обліку по виявленим порушенням.
Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що відповідно до наданих регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 93 «витрати на збут», актів виконаних робіт, видаткових накладних встановлено списання витрат з поточного ремонту транспортних засобів до складу витрат на збут по контрагентам ТОВ з ІІ «Сканія Україна», ТОВ «Форсаж Тір Сервіс», ФОП ОСОБА_1 . За перевіряємий період з 01.07.2017 по 30.09.2021 позивачем вчинено бухгалтерські записи: Дт. 235 «Обслуговування та ремонт необоротних активів» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальника»; Дт. 93 «Витрати на збут» Кт. 235 «Обслуговування та ремонт необоротних активів», Дт. 79 «Фінансові результати» Кт. 93 «Витрати на збут» на суму зменшення фінансового результату до оподаткування 226 710,39грн.
Разом з тим, відповідно до вимого чинного законодавства передбачено: Основні засоби це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 (6000) гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), що передбачено п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 Кодексу.
Також вимогами п. 14 та п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.05.2020 № 288/4509 визначено, що основним критерій для класифікації ремонтних робіт є визначення факту понесення витрат із поліпшення (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) або понесення витрат для підтримання об'єкта в робочому стані, а саме:
пунктом 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04. 2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.05.2020 № 288/4509 передбачено, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшення об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Водночас п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04. 2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.05.2020 № 288/4509 встановлено, що витрати здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
До перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» не було надано документів (записки інженера, висновку, акту виникнення поломок, акту оцінки, тощо) що свідчать про поточну необхідність здійснення вказаних робіт для підтримання основного засобу в стані балансової вартості.
Отже, враховуючи вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень, (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші, операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Також згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрата" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що їді витрати можуть бути достовірно оцінені.
Однак, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку і 6 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони здійснені.
Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрата" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 передбачено, що витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
- витрати на ремонт тари;
- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам
підрозділів, що забезпечують збут;
- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
- витрати на передпродажну підготовку товарів;
- витрата на відрядження працівників, зайнятих збутом;
- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
- витрата на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;
- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг,
З огляду на вищевикладене ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" не дотримано вимоги п. 14 та п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.05.2020 № 288/4509, у зв'язку із чим завищено витрати підприємства в порушення вимог п, 5, п. 6, п 7 п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248 та вимог п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 226 710 грн., в тому числі за:
- за 2020 рік на суму 51221 гривень;
- за 9 місяців 2021 на суму 175489 гривень.
Також контролюючим органом під час перевірки встановлено здійснення позивачем операцій із отримання послуг від ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із доставки сировини, товарів від постачальників до орендованих складських приміщень підприємства (м. Житомир, вул. Щорса, буд. 67), про що свідчать акта прийому - передачі наданих робіт (послуг) та товарно - транспортні накладні на загальну суму 3 910 880 гривень, без ПДВ.
За перевіряємий період з 01.07.2017 року по 30.09.2021 року ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" по вказаним операціям вчинено бухгалтерські записи:
Дт. 93 «Витрати на збут» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 3910880 гривень;
Дт. 79 «Фінансові результати» Кт. 93 «Витрати на збут» на суму зменшення фінансового результату до оподаткування 3910880 гривень.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 №751/4044 передбачено, що витрати, пов'язані із транспортуванням товарів до місць зберігання підприємства, включаються до складу первісної вартості запасів та відповідно до вимог п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 відносяться до витрат підприємства того періоду в якому було визнано дохід підприємства від їх реалізації.
На запити від 03.12.2021 № 2/26-15-07-02-01 та від 17.01.2022 №6/26-15-07-02-01 підприємством не надано пояснень щодо відображення вказаних витрат у складі витрат на збут та не надано пояснень та документального підтвердження щодо віднесення запасів (які транспортувалися) до складу собівартості в момент реалізації.
Таким чином, у зв'язку із невірним відображенням та розподілом витрат ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" завищено витрати відповідних періодів.
Вимогами п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318, передбачено, що витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):
- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
- витрати на ремонт тари;
- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
- витрати на передпродажну підготовку товарів;
- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки:
- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
- витрати па страхування призначеної для подальшої реалізації ютової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;
- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Таким чином, на порушення вимог п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 'Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246; п. 7, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 позивачем занижено ряд. 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства всього на суму 3910880 гривень, в тому числі:
за 2020 рік на суму 34 13380 гривень;
за 9 місяців 2021 року на суму 497500 гривень.
На запит - опитування від 18.01.2022 відповіді ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" не надано.
В зв'язку з ненаданням ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» на запит опитування, але враховуючи, що всі записи в регістрах бухгалтерського обліку в особі директора ОСОБА_3 , зроблено висновок, що директор 'ГОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" мала уявлення про відображення операцій в регістрах бухгалтерського обліку.
Тобто, керівником ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» не вжито достатніх заходів щодо дотримання норм Кодексу в частині відображення операцій в регістрах бухгалтерського обліку, формування собівартості реалізованого товару витрат на збут підприємства.
Таким чином, створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на невиконання або неналежне виконання норм Кодексу, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.
Також під час перевірки встановлено, що відповідно до наданих регістрів бухгалтерського обліку по рахункам 631 «обрахунки з вітчизняними постачальниками», 93 «витрати на збут», актів виконаних робіт, видаткових накладних встановлено списання витрат із придбання основних засобів до складу витрат на збут, а саме по контрагенту ТОВ «Шмітц Каргобул Україна».
За перевіряємий період ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" по вказаній операції вчинено бухгалтерські записи:
Дт. 93 «Витрати на збут» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1424805,64 гривень,
Дт. 79 «Фінансові результати» Кт. 93 «Витрати на збут» на суму зменшення фінансового результату до оподаткування 1424805,64 грн.
Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, визначено, шо об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Також п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби" передбачено, що придбаю (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів
При цьому, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, що якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Враховуючи вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, передбачено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Також згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З огляду на вищевикладене ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" не дотримано вимоги п. 6 та п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.05.2020 № 288/4509, у зв'язку із чим було завищено витрати підприємства на порушення вимог п. 8 п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, та вимог п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 1424806 грн., в тому числі за:
- за 2020 рік на суму 1424806 гривень.
Також під час перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин позивача з СПД ФО ОСОБА_4 .
Однак, позивачем до перевірки не надано відповідні первинні документи, що підтверджують записи в бухгалтерському обліку стосовно отримання транспортних послуг від СПД ФО ОСОБА_4 .
На запити від 03.12.2021 № 2/26-1 5-07-02-01 та від 17.01.2022 №6/26-15-07-02-01 підприємством не надано документального підтвердження щодо вказаних взаємовідносин, про що відповідачем складено акт від 18.01.2022.
Таким чином, керуючись вимогами п. 44.6 ст. 44 Кодексу, позивачем віднесено до складу витрат підприємства суми, не підтверджені первинними документами.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 2 Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх маркетингових осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірних, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1.2 ст.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться та підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до п. 2.15 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Відповідно до п. 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Таким чином, на порушення вимог п. 44.1 п. 44.6 ст. 44 п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» занижено ряд. 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства всього на суму 544 000 гривень, в тому числі:
- за 9 місяців 2021 па суму 544000 гривень.
Отже, під час перевірки відповідачем встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 на суму 1 099 151грн., у тому числі по періодам: за 2020 рік - 880 093грн. та за 9 місяців 2021 року - 219 058грн.
Однак, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що підприємством під час перевірки або до заперечень на Акт перевірки надавалась первинна документація витребувана контролюючим органом.
Матеріалами справи не підтверджено правомірності визначення позивачем податку на прибуток за період з 01.07.2018 по 30.09.2021 на суму 1 099 151грн., у тому числі по періодам: за 2020 рік - 880 093грн. та за 9 місяців 2021 року - 219 058грн. по вказаним вище контрагентам, а тому висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та податкове повідомлення - рішення від 09.08.2023 №00528510702 є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, з підстав викладеного у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» має бути відмовлено.
У зв'язку із тим, що у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.