Номер провадження: 11-сс/813/1341/25
Справа № 522/13351/25 1-кс/522/3830/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2025 року про відмову у в задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженою ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 , поданої в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за його заявою від 11.06.2025 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що уповноважені особи Одеської обласної прокуратури після надходження заяви ОСОБА_7 від 11.06.2025 про вчинення злочинів, мали оцінити викладені в ній обставини та за наявності підстав не пізніше 24 годин розпочати кримінальне провадження, або повідомити заявника про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР.
Тому слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи заявника в частині того, що уповноважені особи Одеської обласної прокуратури не розглянули його заяву в порядку ст. 214 КПК України.
Водночас, слідчий суддя позбавлений можливості ухвалити рішення про зобов'язання уповноважених осіб усунути зазначені порушення, оскільки вказана заява була направлена для розгляду до іншого органу і наразі відомості про результати її розгляду чи подальшого руху відсутні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення слідчого судді порушує його право на доступ до правосуддя, посилаючись, при цьому на наступне.
поза увагою слідчого судді залишилось те, що прокурор Одеської обласної прокуратури не розглянув заяву ОСОБА_6 в порядку 214 КПК України і не вніс відповідні відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на протязі 24 годин, що стало підставою для подання скарги на бездіяльність прокурора до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси;
- слідчий суддя не надав належну оцінку бездіяльності прокурору Одеської обласної прокуратури щодо порушення ним ст. 214 КПК України при розгляді заяви № 38013-25 від 11.06.2025 р., що стало причиною відмови у задоволенні скарги;
- слідчий суддя мотивував невиконання прокурором положення ст. 214 КПК України тим, що прокурор розглянув заяву № 38013-25 від 11.06.2025 р. не по суті, а перенаправив її до іншого органу, проте такі мотиви відмови, на думку ОСОБА_6 не відповідають нормам ст. 214 КПК України, оскільки положення даної статті зобов'язують прокурора відкрити кримінальне провадження не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого суді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та зобов'язати Одеську обласну прокуратуру внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 11.06.2025 року.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання апеляційного суду учасники провадження не з'явились, від ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду за його відсутності.
Апеляційний розгляд проведено без участі прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
За таких обставин, з метою дотримання вимог КПК України щодо розумного строку розгляду справ, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу без участі сторін провадження, оскільки подальше відкладення розгляду справи не буде відповідати положенням ст.28 КПК України.
Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за необхідне апеляційний розгляд здійснювати за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача; обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Зокрема, в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст.318-380 КПК, з урахуванням положень Глави 26 КПК.
При цьому, виходячи з того, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, правильним є застосування зазначеного права й до розгляду скарг, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад ч.1 ст.306, ч.3 ст.234 КПК тощо).
Поряд з цим, положеннями статей 318-389 КПК України встановлений порядок судового розгляду кримінальних проваджень, який має здійснюватися з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 КПК щодо їх територіальної та інстанційної підсудності, що застосовується і при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, відповідно до положень ч.1 ст.306 КПК України.
Скаржник ОСОБА_6 зазначає, що ним 11.06.2025 р., в порядку ст. 214 КПК України, до Одеської обласної прокуратури було подано заяву про скоєння кримінального правопорушення № 38013-25. Однак, за його заявою відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було.
Мотивуючи прийняте рішення про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя послався на те, що під час розгляду скарги ОСОБА_6 , уповноважені посадові особи Одеської обласної прокуратури фактично не виконали вимоги ст. 214 КПК України щодо обов'язковості розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення уповноваженою посадовою особою, яка його отримала та на підставі ст. 7 Закону України про звернення громадян» направили повідомлення до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві.
За встановлених слідчим суддею обставин, уповноважені особи Одеської обласної прокуратури після надходження заяви ОСОБА_6 від 11.06.2025 року про вчинення злочинів, мали оцінити викладені в ній обставини та за наявності підстав не пізніше 24 годин розпочати кримінальне провадження, або повідомити заявника про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР.
Тому слідчий суддя вважав обґрунтованими доводи заявника в частині того, що уповноважені особи Одеської обласної прокуратури не розглянули його заяву в порядку ст. 214 КПК України.
Водночас, з підстав того, що заява ОСОБА_7 від 11.06.2025 року прокуратурою була направлена до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві і наразі відомості про результати її розгляду чи подальшого руху відсутні, тому слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги.
Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, постановивши рішення по суті скарги, фактично її доводи щодо наявності або відсутності підстав для до внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення не оцінив, тому рішення повинно бути ухвалено за наслідками розгляду таких доводів.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 в порядку ст.303 КПК України, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягала у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за його заявою від 11.06.2025 року. Таким чином, заявником оскаржувалась бездіяльність правоохоронного органу, який розташований в Приморському районі м. Одеси, тому саме Приморський районний суд м. Одеси уповноважений законом на розгляд даної скарги.
Проте, слідчий суддя, відмовив в задоволенні скарги по суті з формальних підстав, не дослідивши її зміст та доводи, та не надавши їм відповідну оцінку.
Так, зі змісту заяви ОСОБА_6 до Одеської обласної прокуратури вбачається, що він просить внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 365 КК України, вчинене, на його думку поліцейським ОСОБА_8 . Однак, у порушення вимог ст. 214 КПК України до теперішнього часу відомості до ЄРДР не внесені.
Заявник ОСОБА_6 просив слідчого суддю та апеляційний суд зобов'язати прокурора внести відомості про злочин на підставі його заяви та надати заявнику витяг з реєстру.
Натомість, колегія суддів вважає, що вказаних у заяві даних недостатньо для ствердження, що вчинено злочин, передбачений КК України.
Колегія суддів наголошує на тому, що завданнями кримінального провадження, згідно положень ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що внесенню відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення задля встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Так, заявник ОСОБА_9 в поданій заяві (а.с. 2) вказував на незаконність дій працівника поліції ОСОБА_8 , на підставі чого просив внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та здійснити перевірку викладених у заяві фактів.
Диспозиція ч.2 ст. 365 КК України передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, якщо такі дії супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Натомість, апеляційний суд вважає, що в заяві не зазначено об'єктивних даних про вчинення злочину та його обставини, які б свідчили про необхідність внесення відомостей за вказаним фактом до ЄРДР за ознаками вчинення злочину. Зокрема, не зазначені дані щодо фактичного існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Незважаючи на те, що подана ОСОБА_10 до прокуратури заява названа ним як заява про вчинення кримінального правопорушення та містить вимогу про реєстрацію злочину, за своїм змістом та суттю вона не є повідомленням про злочини, оскільки не містить достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення за викладених заявником обставин, на підставі чого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги.
Окрім того, зазначені апеляційним судом обставини щодо відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_7 , що не містить будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення підтверджується також судовою практикою, зокрема, в п.п. 35-36 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №818/1526/18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, незважаючи на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_6 в порядку ст. 214 КПКУ, а направлення її до іншого органу для проведення перевірки колегія суддів констатує, що з доводів заяви та скарги ОСОБА_6 не вбачається підстав для внесення інформації про кримінальне правопорушення до ЄРДР, оскільки його заява не містить викладу конкретних обставин, які б свідчили про вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи те, що встановлені апеляційним судом порушення, які допущені судом першої інстанції під час розгляду скарги, можуть бути усунені під час апеляційного розгляду, тому апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу по суті доводів скарги ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2025 року про відмову у в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 11.06.2025 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4