Справа № 467/792/25
1-кс/467/132/25
26.08.2025 року слідчий суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , внесене в рамках кримінального провадження № 12025152130000072 від 25 травня 2025 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 263 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Старший слідчий СВ ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 внесла на розгляд слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак, у межах строку досудового розслідування, попередньо погодивши це звернення із прокурором.
Необхідність продовження строку утримання ОСОБА_4 під вартою заявник умотивувала тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, зокрема, у зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з метою власного збагачення, про що у розпорядженні слідства мається ряд доказів.
Паралельно слідчий вказала, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, дійсність яких зашкодить кримінальному провадженню, у разі якщо ОСОБА_4 не буде продовжувати утримуватись під вартою, зокрема, це: 1) ризик переховування від слідства і суду; 2) ризик перешкодити кримінальному провадженню; 3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обрання ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, на думку слідства, не забезпечить кримінальному провадженню його адекватний перебіг у розумні строки та відповідно до норм КПК України.
Позиція учасників провадження
В судовому засіданні, у якому розглядалось вказане клопотання, слідчий ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 повністю підтримав унесене органом досудового розслідування клопотання і просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, посилаючись, зокрема, на обставини, що у ньому викладені і паралельно на дійсність на цей час ризиків, які у ньому вказані.
У свою чергу, сторона захисту, підозрюваний і його захисник, просили відмовити слідчому у задоволенні його клопотання та змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м'який, як то, домашній арешт, який він буде відбувати за місцем проживання його співмешканки.
Зокрема, підозрюваний зазначив, що він навпаки співпрацює із слідством, допомагає встановити обставини провадження, вказує на місця, де він сховав бойові припаси, на слідство впливати змоги не має.
Паралельно вказав, що має міцні соціальні зв'язки, має дружину, сина і може відбувати домашній арешт за місцем їх проживання. Добровільно пішов до лав ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення.
Захисник же, підтримуючи позицію свого підзахисного, вважав достатнім для безпеки кримінального провадження утримувати ОСОБА_4 під домашнім арештом, у тому числій й цілодобовим, позаяк, ризики, що існували на початку досудового розслідування значно змінились і втратили свою актуальність на цей час. Зокрема, що самовільне залишення ОСОБА_8 військової частини є надуманим, а тому не свідчить про можливість продовження ним злочинної діяльності.
Захисник так само вказав на наявність у підозрюваного дійсних соціальних зв'язків, як то, дружини, хоча й шлюб не зареєстрований, та сина, хоча й запис про його народження здійснено зі слів матері.
Разом із цим, як вказав захисник, досудове розслідування вже майже завершене, слідчому залишилось лише здійснити заходи щодо розсекречення даних НСРД, що виключає можливість з боку ОСОБА_4 негативно впливати на розслідування. У той час, як ніякого наміру продовжувати злочинну діяльність він не має.
А от заявлене клопотання про допит свідків захисту слідчим досі не виконане.
З цим, захисник просив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт.
Мотиви, із яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідчий суддя, з'ясувавши позицію учасників провадження із даного питання, з урахуванням положень КПК України, що регулюють процедуру обрання і продовження запобіжних заходів, проаналізувавши у системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення порушеного перед ним питання, обговоривши доцільність/недоцільність застосування найсуворішого із запобіжних заходів, можливість/неможливість дії менш суворих із них, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, установив таке.
І. Перевірка дотримання загальних правил і правомірності поведінки учасників провадження при вирішенні продовження строку тримання під вартою згідно із ст.199 КПК України
Це клопотання подане відповідно до правил ч.1 ст. 199 КПК України, тобто, належним суб'єктом за походженням із прокурором і не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подане до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, що відповідає вимогам ч.2 ст. 199 КПК України.
Загалом, у цілому, клопотання містить у собі відомості, передбачені ст. 184 КК України та ч.3 ст. 199 цього ж Кодексу.
Слідчий суддя здійснює розгляд цього клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Письмового клопотання захисту у порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу до слідчого судді не надходило.
Крім цього, за наслідками розгляду клопотання слідчим суддею установлено, що:
1) на день вирішення питання про продовження строку тримання під вартою існує обґрунтована підозра щодо учинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, тобто, підозра у вчиненні ним тяжкого злочину (ч.5 ст. 12 КК України).
Адже за ч. 3 ст. 5 Конвенції існування «обґрунтованої підозри» у вчиненні затриманою особою кримінального правопорушення є необхідною умовою (conditio sine qua non) тримання під вартою.
Слідчий суддя, тестуючи відповідно до сформованих ЄСПЛ критеріїв обґрунтованість висунутої у цій справі підозри, вказує, що у даному випадку досягнуто стандарту «обґрунтована підозра», оскільки фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення.
Водночас, обґрунтованість підозри у цьому провадженні не встановлена in abstracto і не ґрунтується на суб'єктивних припущеннях. Адже, допит свідка, результати обшуку за місцем мешкання підозрюваного, висновок експерта у сукупності вказують про наявність у житлі підозрюваного боєприпасів та їх збут за одночасної відсутності у нього наданого державною дозволу на їх володіння.
Поліція має достовірні дані про те, що підозрюваний збуває бойові припаси, переховує їх і зберігає у загальнодоступних місцях.
На сьогодні поліція має значно більше інформації про злочинну діяльність підозрюваного, чого не заперечує й сам підозрюваний.
Поліція обґрунтовано підозрює ОСОБА_4 за ч.1 ст. 263 КК України.
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні
На сьогоднішній день потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь обмеження прав підозрюваного, так як неможливо досягти поставлених цілей іншими, менш обтяжливими способами і засобами.
Такі висновки слідчий суддя зробив, виходячи, зокрема, із сукупності фактів та інформації, що фігурують у цьому провадженні щодо особи підозрюваного, та обставин учиненого ним діяння, у тому числі й тяжкості інкримінованого йому правопорушення, серед іншого, й інформації про збут боєприпасів у великій кількості в умовах воєнного стану; відсутності стабільного місця проживання у підозрюваного.
3) може бути виконане завдання, для виконання якого орган досудового розслідування ініціює розгляд клопотання
Так, слідчий суддя установив, що орган досудового розслідування має на меті убезпечити кримінальне провадження від недопустимої поведінки підозрюваного у його межах та у зв'язку із його існуванням, у тому числі й провести ефективне розслідування у розумні строки і за встановленою КПК процедурою. А таке через перебування підозрюваного на волі, з урахуванням його особи та у сукупності із обставинами учинення ним правопорушення, а так само і існуючими ризиками із числа передбачених ст. 177 КПК України, може бути важко досяжним, принаймні, на цьому етапі.
За наслідками аналізу вказаних вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного і на сьогоднішній день.
ІІ. Щодо продовження існування ризиків на цей час
Відповідно до приписів ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, ризики передбачені у ч.1 ст. 177 КПК України і у цьому провадженні, суб'єкта звернення, полягають у можливості з боку підозрюваного/обвинуваченого: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
1)Щодо ризику втечі (переховування)
Оцінюючи ризик переховування від слідства та суду, слідчий суддя враховує, зокрема, суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.
Але як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
До таких факторів слідчий суддя відносить і особистість підозрюваного. Бо ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови»).
Додатково у межах оцінки ризику втечі слідчий суддя враховує й обставини вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , та його поведінку після припинення протиправного діяння. Зокрема, що він не визнає своєї причетності до описаних у повідомленні про підозру подій.
Та оскільки при визначенні ризику втечі немає єдиної формули, то кожного разу треба детально досліджувати всі наведені обставини, враховувати наявність або відсутність фактів, які мають значення.
Тому слідчий суддя, з огляду на об'єктивні обставини життя підозрюваного та у сукупності з даними про його репутацію у місці проживання та служби, наявність даних про СЗЧ ним, у тому числі відсутність утриманців та нестабільність місця проживання, вважає підтвердженим ризик втечі з досить високою ймовірністю його реального настання. Ураховуючи й обставини учинення ним діяння, у якому він підозрюється, зокрема, щодо фактів збуту боєприпасів, тим паче в умовах воєнного стану, коли контроль за їх використанням стає утрудненим.
Слідчий суддя враховує й фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.
Це було обумовлено збройною агресією рф проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, а деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру ( п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20). Тому, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією рф.
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
До цього, підозрюваний брав участь у захисті суверенітету України від збройної агресії рф може здійснити втечу в райони бойових дій.
Проте, він перебуває під слідством за підозрою у вчиненні тяжкого злочину.
Звідси, слідчий суддя робить висновок, що ризик переховуватись залишається актуальним з мотивів, що викладені вище.
2)Стосовно ризику перешкодити кримінальному провадженню
Наявність ризику перешкодити кримінальному провадженню слідчий суддя оцінює через призму можливості підозрюваним вчинити дії, які можуть ускладнити або унеможливити проведення досудового розслідування чи судового розгляду справи. Це включає в себе заходи, які спрямовані на приховування доказів, сплив на свідків, ухилення від виклику до слідчого чи суду. Загалом, усі дії, що перешкоджають встановленню істини та справедливому вирішенню справи.
Тут слідчий суддя бере до уваги те, що слідство на цей час хоча й наближається до свого завершення, проте, слідчі дії тривають.
Крім цього, захист заявив про допит своїх свідків, що не виключає можливість впливу на них.
З огляду на таке, слідчий суддя визнає цей ризик дійсним і на сьогодні.
3)Відносно ризику учинити інше кримінальне правопорушення
Слідчий суддя вважає, що установлений дійсний ризик впливу на свідків, апріорі, вказує й на дійсність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, стаття 386 КК України стосується перешкоджанню з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку.
Наразі підозрюваний перебуває за межами розташування військової частини, у якій він проходив службу, що позбавляє його можливості отримувати винагороду за службу. Інших джерел існування у підозрюваного слідчий суддя не установив.
Крім цього, слідчий суддя зважає на те, що підозрюваний хоч і не судимий на цей час, однак має місце інформація про факти неодноразового притягнення його до кримінальної відповідальності за учинення злочинів проти власності.
До цього ж, слідчим суддею береться до уваги те, що підозрюваний не самостійно припинив злочинну діяльність, а через затримання його поліцією, що побічно вказує на можливість продовження ним злочинної діяльності.
Відповідно, слідчий суддя вважає наявними достатні підстави вважати, що і цей ризик є реально підтвердженим.
Слідчий суддя звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому цей ризик залишається на день розгляду цього клопотання як реальний.
4)Щодо відомостей про підозрюваного
У цьому контексті слідчий суддя установив про підозрюваного такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; не одружений на цей час; на утриманні неповнолітніх/непрацездатних осіб не має; не працевлаштований; військовослужбовець; неодноразово нагороджувався за бойові заслуги; учасник АТО; має зареєстроване місце проживання, однак, за адресою чужих для нього людей; фактично проживає не за місцем реєстрації; не судимий, але 4 рази притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності; наявні відомості про СЗЧ підозрюваним, проте, відсутні дані про повідомлення йому відповідної підозри.
Отже, слідчий суддя рахує, що заявлені поліцією ризики є дійсними та реальними і на цей час, незважаючи на наближення досудового розслідування до завершення.
ІІІ. Щодо питання недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів
Отже, слідчий суддя переконаний, що сукупність обставин, за яких досить високо ймовірне настання установлених ризиків, та у сукупності із даними про особу підозрюваного, більш м'які запобіжні заходи не в змозі реально убезпечити кримінальне провадження від протиправного впливу з боку підозрюваного.
Так, більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є:
1)особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1 -3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені у цій справі.
Більш м'які запобіжні заходи, з огляду на особу підозрюваного, його моральність і репутацію, обставини учинення ним кримінального правопорушення, не зможуть убезпечити кримінальне провадження від настання установлених у цій справі ризиків.
Зокрема, особисте зобов'язання з урахуванням відсутності у підозрюваного стабільного місця проживання не зможе гарантувати дотримання ним процесуальних обов'язків, а так само й не убезпечить свідків від можливого неправомірного впливу на них.
Задля застосування особистої поруки, то у слідчого судді не має на цей час відомостей, що існують визначені ст. 180 КПК України передумови для її застосування.
Домашній арешт у цьому провадженні, знову ж таки, з урахуванням обставин учиненого правопорушення та особи підозрюваного, не матиме достатньої убезпечувальної дії у цій ситуації. З урахуванням й того, що зв'язки підозрюваного з місцем проживання не є стабільними у тій мірі, яка б давала змогу дійти висновку про можливість утримання у умовах домашнього арешту. А відсутність стабільних джерел доходу у підозрюваного покладе тягар його утримання на інших осіб, із якими його зв'язки не є достатньо тісними.
Зокрема, у слідчого судді немає даних, що підозрюваний перебуває у шлюбі, що у нього є батьки чи інші близькі родичі, які будуть здатні не тільки утримувати його, а контролювати його поведінку з тим, що не допустити настання установлених у цій справі ризиків.
Крім цього, підозрюваний разом із захисником заявили про можливість відбування домашнього арешту за місцем проживання особи, із якою ОСОБА_4 спільно проживав.
Проте, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити міцніть цих зв'язків через ненадання йому відповідних доказів з боку захисту.
Крім цього, особа, із якою ОСОБА_4 спільно проживав, вказала в судовому засіданні, що вона працює майно цілодобово.
А поведінку підозрюваного буде контролювати дитина 11 років.
Слідчий суддя не може перекласти такого роду тягар на неповнолітню дитину, яка в силу свого віку сама потребує стороннього догляду.
До того, особа, із якою ОСОБА_4 спільно проживав раніше не в змозі гарантувати дотримання ним умов домашнього арешту, бо присутня інформація, що останнє місце проживання ОСОБА_4 було в м. Південноукраїнську, тобто, не поруч із дитиною та особою, із якою він колись спільно проживав.
Рівень доходу цієї особи слідчому судді також невідомий, аби оцінити можливість матеріального утримання підозрюваного за місцем її проживання, ураховуючи й інтереси неповнолітньої дитини.
Як наслідок, слідчий суддя констатує, що суб'єктом звернення із цим клопотанням у цілому доведено, як наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Відповідно, слідчий суддя не знаходить підстав для відмови у задоволенні цього клопотання і вважає за необхідне задовольнити унесене йому клопотання, проте, в межах строку досудового розслідування, яке продовжене постановою керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 22 серпня 2025 року на строк до 30 вересня 2025 року.
IV. Мотиви відхилення доводів захисту
Слідчий суддя попередньо встановив недостатність застосування домашнього арешту до підозрюваного і виклав мотиви цього.
Звідси, слідчий суддя відхиляє й доводи захисту і відзначає, що у цьому випадку домашній арешт не є дієвим засобом для цілей досудового розслідування і занадто обтяжливим для осіб, що повинні будуть утримувати і контролювати підозрюваного.
Протилежного сторона захисту у цій справі не довела.
V. Про застосування застави
Разом із цим, слідчий суддя вважає за необхідне залишити раніше визначений підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави без зміни її розміру.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Випадків, установлених ч.4 ст. 183 КПК України, у цьому провадженні немає.
Тому слідчий судді, беручи до уваги обставини учинення кримінального правопорушення, зокрема, достатні підстави вважати, що підозрюваний збув бойові припаси за грошову винагороду; відсутність у нього стабільних джерел доходу і осіб; відсутність сім'ї і утриманців; установлених відносно підозрюваного ризиків, із числа передбачених ст.177 КПК України, у тому числі їх реальності, вважає, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і на цей час.
Водночас, така застава не може вважатись завідомо непомірною для підозрюваного.
Отже, за наслідками розгляду внесеного на розгляд клопотання слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення, із залишенням раніше обраного альтернативного запобіжного заходу у виді застави у раніше визначеному розмірі, так як підстав для його зміни не установив.
А так само і з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 182-184, 186, 196, 197 369-372, 376 КПК, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто, до 30 вересня 2025 року включно, з утриманням його в державній установі Миколаївський слідчий ізолятор.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 (дев'яносто вісімсот сорок) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім'я, по батькові повністю), згідно ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2025 року по справі 467/792/25 за ОСОБА_4 .
Підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у цій ухвалі слідчого судді, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населених пунктів - м. Південноукраїнсь та/аб, с-ще Арбузинка без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;
4) утриматися від спілкування зі свідками, окрім, як під час процесуальних (слідчих) дій;
5) здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави - до 30 вересня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який відмовити.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9