Єдиний унікальний номер: 448/194/25
Провадження № 2/448/250/25
25.08.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до
відповідача 1 Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
відповідача 2 Філії «Самбірського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
відповідача 3 Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
вимоги позивача: про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Бундз Р.О.,
представник відповідача ДСГП «Ліси України» - Порада С.В. (в режимі відеоконференцзв'язку),
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій згідно змінених позовних вимог, просить:
1.1 Наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"№396-к від 27 грудня 2024 року Про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним та скасувати;
1.2. Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 01.01.2025;
1.3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарськоо підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2025 до дня поновлення на роботі, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 працює лісничим з 2004 року, неодноразово нагороджений за сумлінну та якісну працю, особа з інвалідністю 2 групи. З 2023 року працював лісничим Судововишнянського лісництва філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та наступне вивільнення працівників був попереджений 24 жовтня 2024 року письмово, де було вказано, що відносини із ним можуть бути припинені у зв'язку із закриттям зазначеної філії з подальшим повідомленням його про наявність вакантних посад в філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Відповідач 3), між тим з 23 жовтня 2024 року до моменту подання даної позовної заяви йому не було запропоновано жодної вакантної посади та не було вжито заходів щодо його працевлаштування, як це відбулось з усіма іншими працівниками зазначеної філії, тобто не дотримано вимоги положень ст. 49-2 КЗпПУ в частині того, що Позивачу не було запропоновано вакантних посад, з урахуванням його кваліфікації, а також не вжито заходів щодо його працевлаштування. Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (скорочено - ДП «Ліси України») від 18.10.2024 року №1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» філію «Самбірське лісове господарство» вирішено припинити шляхом закриття її в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Згідно записів в трудовій книжці Позивача, він звільнений згідно Наказу №396-к від 27 грудня 2024 року у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України», підстава звільнення п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.Враховуючи вищевикладене, при звільнені Позивача з роботи, було допущено ряд порушень, в тому числі не дотримано вимоги положень ст. 40, ст. 49-2 КЗпПУ щодо працевлаштування працівника.
Зазначає, що частиною другою статті 49-2 Кодексу передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Позивач з 2004 року працює у сфері лісового господарства, має понад 20 років стажу роботи у даній сфері, має вищу освіту, з 24.01.2023 обіймає посаду лісничого Судововишнянського лісництва філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», має численні нагороди та заохочення, між тим, вищевказана посада йому не була запропонована, що видно з долученої до матеріалів справи копії повідомлення від 23 жовтня 2024 Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та наступне вивільнення працівників, із яким Позивач ознайомлений 24 жовтня 2024 року та з якого убачається, що у ньому відсутній перелік вакантних посад, які мали б бути запропоновані позивачу, що суперечить вищенаведеному.
Крім того, частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
3. Представник відповідача ДП «Ліси України» 22.02.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає такі безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві вказує, що 24 жовтня 2024 року позивачу вручено повідомлення від 23.10.2024, в якому зазначено, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 №1834 припинення філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізоване господарського підприємства «Ліси України» філія «Самбірське лісове господар припиняється шляхом її закриття в порядку, передбаченому трудовим законодавством. На підставі статті 49-2 та пункту першого статті 40 Кодексу законів про України попереджено про наступне звільнення з посади лісничого Судововишнянського лісництва філії «Самбірське лісове господ аре припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. Наказом Філії «Самбірське лісове господарство» від 27 грудня 2024 року позивача звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Посилається на те, що згідно штатного розпису та структури і штатної чисельності Філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2025 рік, порівняно з штатним розписом та структурою і штатною чисельністю на 2024 рік, які діяла раніше, зменшилась кількість працівників, наведене підтверджує те, що мало місце скорочення штату та чисельності працівника «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України». З огляду на зазначене можна прийти до висновку, що штатний розпис: «Самбірське лісове господарство» був скорочений повністю, в тому числі і позивача,(окрім посад, які запишись в штатному розписі з метою здійснення завдань для закриття- філії).Зазначив, що перелік дій, які повинні бути дотримані роботодавцем при проведенні процедури скорочення, філією дотримано та виконано в повному обсязі.
Крім того вказує, що позивач просить поновити його на посаді лісничого Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», хоча його звільнено з посади лісничого Судововишнянського лісництва філії «Самбірське господарство». Скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади в силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тому просить відмовити у задоволенні позову повністю за його безпідставністю.
ІІ. Позиція учасників процесу
4. Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
5. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві, надав аналогічні пояснення, просив позов задовольнити повністю.
6. Представники відповідача ДП «Ліси України» у судовому засіданні просили суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача з підстав необґрунтованості позову. Надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
7. Представники відповідачів Філії «Самбірського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не скеровували.
8. Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
9. Ухвалою суду від 04.02.2025 позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки, вказані в ній.
10. Ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
11. Ухвалою суду від 28.05.2025 постановлено прийняти до спільного розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бундза Ростислава Олеговича про зміну предмету позову від 17.05.2025. В подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
12. Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та доводи сторони відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
ІV. Обставини справи, встановлені Судом
13. З копії листа-попередженням про майбутнє вивільнення та припинення трудових відносин від 23.10.2023 року № 1/19-9/305-202/11 вбачається, що філія «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» повідомила позивача, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 № 1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Самбірське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Крім того, цим листом на підставі ст.49-2 та п.1 ст.40 КЗпП України позивач попереджений про наступне звільнення з лісничого Судововишнянського лісового господарства та припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. Також зазначено, що про наявність вакантних посад у філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 буде додатково попереджено.
14. Згідно копії наказу Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"№396-к від 27 грудня 2024 року Про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України позивач був звільнений. Із вказаним наказом позивач був ознайомлений 31.12.2024 року.
15. З копії листка трудової книжки позивача вбачається, що у трудовій книжці позивача 31.12.2024 здійсненеий запис №13 «Звільнений із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із припиненням філії шляхом її закриття».
16. Згідно копії наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 №1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вбачається, що наказано припинити філію «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття. Визначено термін припинення філії «Самбірське лісове господарство» до 31.01.2025 року.
17. З копії наказу по Філії «Самбірське лісове господарство» від 23.10.2024 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» вбачається, що наказано припинити філію «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття.
З копії затвердженого штату розпису штатних одиниць філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 02.01.2025 року № 1/39.4 «Про введення в дію структури і штатного розпису», структури і штатної чисельності на 2025 рік вбачається, що наказано ввести в дію з 01.01.2025 року структуру і штатний розпис філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затверджених Генеральним директором державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 30.12.2024, що додаються.
18. Відповідно до структурної і штатної чисельності по Філії «Самбірське лісове господарство» на 2025 рік, що вводиться в дію з 01.01.2025 року погоджено та затверджено затвердити та ввести штатний розпис в кількості 2 штатні одиниці (директор філії - 1 штатна посада, начальник відділу охорони та захисту лісу - 1 штатна посада).
19. Згідно довідки від 03.04.2025 року, виданої Філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за період листопад - грудень 2024 року 1539,00 грн.
20. Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_1 він є інвалідом 2 групи з 29.03.2023 із терміном дії - довічно.
V. Застосоване Судом законодавств та висновок Суду
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з трудових правовідносин, зокрема, щодо правомірності звільнення позивачки з роботи згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
21. Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
22. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
23. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
24. Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.
Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 КЗпП України).
25. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
27. Як роз'яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
28. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
29. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.
30. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
31. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
32. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
33. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
34. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
35. Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
36. У справах про поновлення на роботі обов'язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця.
Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
37. У постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-491 цс 15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
38. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зазначені подібні висновки, зокрема, що за приписами частини першої статті40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
39. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі № 6-40 цс 15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.
40. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
41. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
42 З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
43. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
45. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
46. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
47. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
VI. Висновки Суду
48. Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач працював з 2004 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а наказом від 27.12.2024 позивач був звільнений у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України шляхом її закриття.
49. Обґрунтовуючи позовні вимоги про незаконність вказаного наказу та поновлення на роботі, позивач посилається на те, що наказ відповідача про скорочення чисельності штату не містить обґрунтування скорочення працівників, натомість представник відповідача посилається на те, що скорочення чисельності штату відбулося у зв'язку з економічною доцільністю.
50. Згідно з ч. 3ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Отже, право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення, і суд не може вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату в рамках розгляду спору про поновлення на роботі, де вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника.
51. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц, від 22.01.2020 у справі № 451/706/18.
52. При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Такий правовий висновок Суду узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18.
53. Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, у тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України
54. Зокрема, згідно із ч. 1ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці.
55. Посилаючись на незаконність свого звільнення, позивач зазначає, що таке відбулося з всупереч вимогам трудового законодавства, йому не запропонували іншу роботу на тому ж підприємстві одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
56. Судом встановлено, і даний факт підтвердив сам представник відповідача в судовому засідання, що філія «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» була припинена шляхом її закриття.
57. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
У справах про поновлення на роботі обов'язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця.
58. Судом також встановлено, що згідно копії листа-попередженням про майбутнє вивільнення та припинення трудових відносин від 23.10.2023 року № 1/19-9/305-202/11 вбачається, що філія «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» повідомила позивача, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 № 1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Самбірське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Крім того, цим листом на підставі ст.49-2 та п.1 ст.40 КЗпП України позивач попереджений про наступне звільнення з лісничого Судововишнянського лісового господарства та припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. Також зазначено, що про наявність вакантних посад у філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 буде додатково попереджено.
59. Відповідно до структурної і штатної чисельності по Філії «Самбірське лісове господарство» на 2025 рік, що вводиться в дію з 01.01.2025 року погоджено та затверджено затвердити та ввести штатний розпис в кількості 2 штатні одиниці (директор філії - 1 штатна посада, начальник відділу охорони та захисту лісу - 1 штатна посада).
Таким чином встановлено, що Філія «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» була припинена шляхом її закриття 31.01.2025 року, однак з 01.01.2025 року її штатний розпис включав лише дві посади директора та начальник відділу охорони та захисту лісу. Відповідач повідомив позивача за 2 місяці до його звільнення про наступне вивільнення та 31.12.2024 року звільнив позивача з роботи у зв'язку із припиненням філії. Однак, всупереч вимогам ст.49-2 КЗпП України, відповідач одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці не запропонував позивачу іншу роботу на тому самому підприємстві, не повідомив про можливу відсутність роботи за відповідною професією чи спеціальністю.
60. До матеріалів справи не долучені доказів того, які саме вакантні посади були у відповідача від моменту попередження позивача про вивільнення до моменту його звільнення, які би йому пропонувалися, а разом з тим, відсутні докази того, що позивач відмовився від запропонованих посад. Натомість, встановлено матеріалами справи та не заперечили сторони, що наявні вакантні посади позивачу взагалі запропоновані не були, що свідчить про порушення відповідачем приписів ст.49-2 КЗпП України та порушення трудових прав позивача.
61. Зазначені представником відповідача мотиви, якими він керувався, при прийнятті такого рішення, в сукупності з іншими проаналізованими письмовими доказами, не обґрунтовують правомірність звільнення позивача із займаної посади.
62. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, Судом встановлено, що звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства (ст.49-2 КЗпП України), а тому наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №396-к від 27 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України слід визнати незаконним та скасувати.
Матеріали справи не містять наявних обставин, а представником відповідача не долучені докази, які б дали право визнати недоведеними позовні вимоги позивача.
63 Суд зазначає, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, позивач звернувся за захистом своїх трудових прав, керуючись нормами трудового законодавства та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Щодо поновлення на роботі
64. Відповідно до ч.1ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки, Судом встановлено, що звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства тому для захисту його прав позивач повинен бути поновлений на роботі.
65. У позовній заяві позивач просить поновити його на посаді лісничого філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства.
66. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
67. Вказана норма свідчить про те, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та робота, яку він виконував до моменту його звільнення на займаній посаді.
68. Оскільки судом встановлено, що позивач був звільнений в порушення вимог чинного законодавства із посади лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», тому позивач підлягає поновленню саме на цій посаді.
69. А позовна вимога позивача про поновлення його на посаді лісничого філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства - суперечить приписам ч. 1 ст. 235 КЗпПУ, а тому до задоволення в цій частині не підлягає.
70. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, вказаною в постанові Верховного Суду в справі № 638/14165/21 від 21.02.2024.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі, прийняте органом, який розглядає трудовий спір підлягає негайному виконанню.
71. Такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вищевказаним вимогам закону, є ефективним і відповідає завданням і основним засадам цивільного судочинства, визначеним в ст. 2 ЦПК України.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід зазначити наступне
72. У відповідності до приписів ч.2 ст.235 КзПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Постанова КМ).
73. Відповідно до п.2 Постанови КМ в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
74. Згідно п.5 Постанови КМ нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 7 Постанови КМ передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
75. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором. Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
76. Враховуючи те, що судом встановлено, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та отримувати заробітну плату, обґрунтованим буде покласти на відповідача обов'язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у фактичному вимушеному прогулі. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22.
77. Згідно довідки виданої Філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за період листопад - грудень 2024 року 1539,00 грн. Кількість робочих днів за період з 28.12.2024 (поновлення на роботі) по 25.08.2025 (оголошення вступної та резолютивної частини рішення) становить 171, а відтак на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 263 169,00 грн. (171 х 1539,00 грн. = 263 169,00 грн.) із ДП «Ліси України» як материнської компанії відповідачів: Філії «Самбірського лісового господарства» ДП «Ліси України», Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «»Ліси України», які є відокремленим підрозділом юридичної особи, яка її створила.
78. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
VІI. Судові витрати
79. Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
80. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому, в зв'язку із задоволенням позову, в дохід держави підлягає стягненню з відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З цих підстав та керуючись статтями 2, 3, 5-1, 40, 49-2, 235 КЗпП України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд
1. Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Самбірського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №396-к від 27 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
4. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28.12.2024 до 25.08.2025 в розмірі 263 169 (двісті шістдесят три тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
5. В решті частини задоволення позовних вимог - відмовити.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць.
7. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (тисячу двісті одинадцять) 20 коп.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
9. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 );
відповідач 1: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ЄДРПОУ 44768034, (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, індекс 01601);
відповідач 2: Філія «Самбірського лісового господарства» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: м.Старий Самбір, вул. Дробицька, 2, Самбірського району, Львівської області, індекс, індекс 82000);
відповідач 3: Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Собранецька, 156, Ужгородський район, Закарпатська область, індекс 88017).
Повний текст судового рішення складений 29.08.2025
Суддя Світлана ГІРЯК