Справа № 442/5922/25
Провадження № 1-в/442/310/2025
27 серпня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобич, клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника ДУ «Дрогобицька виправна колонія № 40» ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просить таке задоволити.
Представник «Дрогобицька виправна колонія № 40» ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що засуджений не став на шлях виправлення. Дане клопотання вважає передчасним.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила. Також вважає, що дане клопотання заявлено передчасно, оскільки засуджений не має жодного заохочення, водночас 13.02.2025 до нього застосовано стягнення у виді суворої догани.
Вислухавши пояснення учасників провадження, вивчивши матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.1, п.3 ч.3 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Судом встановлено, що вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 04.10.2021 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135, ч. 2 ст.286, ст.70 КК України, призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок та кінець строку покарання 03.11.2022 - 30.12.2026.
У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України є нетяжким злочином; кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України є тяжким злочином
Вимогами статті 81 КК України передбачено, що до осіб, які відбувають покарання у виді, зокрема, позбавлення волі, може бути застосоване умовно - дострокове звільнення після фактичного відбуття засудженими не менше половини строку покарання, призначеного судом, зокрема, за умисний нетяжкий злочин. Застосування умовно - дострокового звільнення є можливим, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Разом з цим, як зазначено в п.2 Постанови Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 у, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Як вбачається з наданої суду характеристики, затвердженої 11.08.2025 начальником ДУ «ДВК-40» ОСОБА_7 , ОСОБА_3 з 03.11.2022 знаходиться в місцях позбавлення. За час відбування покарання не заохочувався. 13.02.2025 на ОСОБА_3 накладено сувору догану за зберігання заборонених предметів (вилучено алкоголь). ОСОБА_3 не відшкодував шкоди і не намагався її відшкодувати, хоча має джерело доходу. Має повну середню освіту та не володіє жодними професійними навичками. Зі слів засудженого працював на пилорамі не офіційно. Наявні поодинокі випадки вживання алкоголю до засудження. Нестабільні зв'язки з рідними та близькими, але мають, переважно, позитивний характер Не бере відповідальності за вчинення дії на себе. Вину у скоєному злочині визначає частково. Бажання змінити своє життя проте це бажання має поодинокий та несистемний характер. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах/заходах, але за поведінкою особи чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності, або відвідуючи заходи програми, особа не бере участі в діяльності групи/відвідує не системно. Має позитивні плани на майбутнє, але не розуміє, яким чином їх втілити.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З аналізу наведених норм закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Під час розгляду даної справи, суд вважає, що засуджений ОСОБА_3 перебуваючи в місцях позбавлення волі, своєю поведінкою не довів свого виправлення та що така поведінка може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що засудженим не доведено і в судовому засіданні не встановлено, що за час відбуття покарання в особистості ОСОБА_3 відбувся процес позитивних змін, який створив у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
З огляду на наведене, беручи до уваги особу ОСОБА_3 , якого засуджено за нетяжкий та тяжкий злочин, у суду відсутнє переконання про те, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення умовно-достроково від відбування покарання - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення учасники судового провадження можуть подати апеляцію до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 28.08.2025.
.
Суддя ОСОБА_1