Єдиний унікальний номер №943/482/24
Провадження № 2/943/86/2025
19 серпня 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Коса І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,
за участю представників позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» - директора Царука А.П., адвокатів Куть Н.В. та Лосина О.Б.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Я.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Буську цивільну справу за позовом Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» до ОСОБА_1 та Буської міської ради Золочівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання незаконним набуття права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності з припинення права власності, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, -
позивач ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» через представника за посадою - директора Царука А.П. звернулося до суду із указаним позовом, у якому просить: визнати незаконним набуття права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області від 16.04.2007р. №16; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007р., яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області від 16.04.2007р. №16; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В- 1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за Приватним підприємством «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (ЄДРПОУ 33663016, місцезнаходження: Україна, 80381, Львівська область, Львівський район, місто Дубляни, вул. Підкови І., будинок 30) право власності на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (ЄДРПОУ 33663016, місцезнаходження: Україна, 80381, Львівська область, Львівський район, місто Дубляни, вул. Підкови І., будинок, 30) об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача покликається на те, що рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 30.11.2005 року вирішено виділити ОСОБА_2 , яка володіє майновим сертифікатом на суму 208 985 грн., тракторну бригаду №2 с. Купче на суму 166 681 грн., зокрема, наступне майно з порушенням структури майнових паїв: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротелер; станок точильний; горно ковальське; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; артезіанська свердловина; огорожа тракторної бригади; естакада; цистерни. 13.11.2019 року було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_2 , яка в подальшому 11.06.2020 року передала належне їй на праві власності нерухоме майно тракторної бригади, як внесок у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ». Однак, наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 року задоволено скаргу відповідача ОСОБА_1 на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно, у якій відповідач просив провести перевірку правомірності державної реєстрації за ОСОБА_2 та ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» права власності на спірне нерухоме майно, відтак скасовано раніше прийняті рішення про державну реєстрацію за третьою особою ОСОБА_2 та позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» права власності на спірне нерухоме майно тракторної бригади. При цьому, 23.03.2021 року представник позивача Царук А.П., ознайомившись із матеріалами вищевказаної скарги відповідача ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, представник позивача дізнався про те, що відповідач ОСОБА_1 , як і позивач також є власником спірного нерухомого майна згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007, що прийняті на підставі рішення загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007, якими всупереч вищевказаному рішенню загальних зборів співвласників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 30.11.2005 року про виділення спірних об'єктів нерухомого майна тракторної бригади третій особі ОСОБА_2 , однак значно пізніше загальними зборами уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» прийнято рішення від 31.03.2007 року про виділення того ж самого нерухомого майна тракторної бригади на користь відповідача ОСОБА_1 , незважаючи на те, що раніше те саме спірне майно вже було передане ОСОБА_2 , що свідчить про підроблення наступного протоколу загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 на користь відповідача ОСОБА_1 . За вказаним фактом були внесені відомості до ЄРДР за №12021140170000012 за ч. 1 ст. 366 КК України, де в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до книг обліку свідоцтв (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі реорганізованого, виданих Купченською сільською радою власників майнових паїв було 60 осіб, кількість свідоцтв - 70. Загалом встановлено, що власниками майнових паїв було 134 особи. Відповідно до п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства» на перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників. Отже, кворум є правомочним за умови присутності не менше двох третин співвласників із числа 134 пайовиків, тобто не менше 89 осіб, однак присутніх учасників загальних зборів співвласників майнових паїв було 57. Проте, ОСОБА_3 , як секретар цих загальних зборів, вніс у даний протокол завідомо неправдиві відомості про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правоправні. Наведені вище обставини підтверджуються ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21, яка було постановлена судом в рамках цього кримінального провадження та якою звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Відтак, із аналізу вищезазначеного вбачається, що відповідач ОСОБА_1 без жодних на те правових підстав набув право власності на нерухоме майно, яке в законний спосіб раніше до того вже було передано ОСОБА_2 , яка надалі передала його позивачу ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а тому представник позивача вважає незаконним спірне рішення виконавчого комітету Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007 року «Про оформлення права власності на будівлі майстерні /В-1, 310м2, гаражі з навісами / А-1, 360,8м2, прохідної / Б-1, 13,7м2, гараж / Г-1, 281,2м2, майстерні / Д-1, 215,9м2, складу / Е-1, 201,6м2, бензоскладу АЗС / Ж-1, 6,7м2, що знаходяться в АДРЕСА_1 »; а також вважає незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №451243 від 21.05.2007 року, які просить визнати незаконними та скасувати, оскільки вони базуються та є похідними від протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007 року співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», у який секретарем даних зборів ОСОБА_3 було внесено неправдиві відомості про кількість осіб, необхідних для їх проведення та яких фактично на цих зборах не було. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 протиправно набув право власності на нерухоме майно, а відтак воно підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача. Вказане вище, на думку представника позивача, беззаперечно свідчить про порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, а тому для захисту його порушених прав просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 12.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 19.03.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 20.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено вищевказану справу до судового розгляду по суті.
Представники позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» - директор Царук А.П., адвокати Куть Н.В. та Лосин О.Б. у судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю та просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги, покликаючись на вищевказані обставини позовної заяви та поданих до неї пояснень. Крім того, адвокат Лосин О.Б. звернув увагу суду на те, що після передання у 2005 році спірного майна ОСОБА_2 , всупереч цьому, таке повторно у 2007 році безпідставно передане відповідачу ОСОБА_1 , про що позивач довідався значно пізніше, оскільки, починаючи із 2020 року спірне нерухоме майно належало на праві власності позивачу до 08.04.2021 року, коли право власності позивача на вказане майно було скасовано Мінюстом, а тому порушення права позивача на спірне майно відбулось саме із цього моменту, а тому строк позовної давності не сплив, більше того такий строк не враховується під час дії військового стану, що на даний час триває. Крім того, повторна передача одного і того ж майна відповідачу, яке вже належало третій особі ОСОБА_2 , відбулась на підставі підробленого протоколу загальних зборів пайовиків секретарем цих зборів ОСОБА_3 , за відсутності необхідного кворуму на таких зборах, що встановлено ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року, а тому такі обставини є преюдиційними в цій справі на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Відтак, ураховуючи наведене і те, що в даний час спірне нерухоме майно незаконно перебуває у володінні відповідача ОСОБА_1 , а тому представники позивача просили позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, а його представник - адвокат Іваницький Я.О. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги заперечив та просив у їх задоволенні відмовити повністю, покликаючись на сплив строку позовної давності, зважаючи на подання представником позивача заяви про вчинення злочину від 31.12.2020 року та звернення із цим позовом до суду лише 08.03.2024 року. Крім того, представник відповідача покликався на те, що ухвалою суду від 20.01.2022 року в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 не встановлено факту підробки протоколу загальних зборів пайовиків №6 від 31.03.2007 ним, як секретарем цих зборів, за яким спірне нерухоме майно передане його довірителю, оскільки кримінальне провадження щодо нього за ч. 1 ст. 366 КК України закрите на підставі ст. 49 КК України, за спливом строків давності, без встановлення вини ОСОБА_3 . Також представник відповідача вважає, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» не є належним позивачем у цій справі, оскільки у 2007 році власником спірного майна не був, а тому його право не порушено. Натомість, можна вважати порушеними права ОСОБА_2 , яка може бути належним позивачем у справі. Отже представник відповідача просив відмовити в позові повністю.
Разом із тим, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву сторона відповідача не скористалася, направивши письмові пояснення по справі, додаткові пояснення та клопотання про застосування строку позовної давності, що зводяться до наступного. Зокрема, у заяві про застосування строку позовної давності представник відповідача просив застосувати до позовних вимог ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у цій справі наслідки спливу строків позовної давності, оскільки з моменту першої задокументованої згадки позивача про порушення його прав (27.01.2021) та до моменту звернення із позовною заявою (08.03.2024) минуло більше трьох років, а згодом покликався на те, що позивач станом на 31.12.2020 року (дата подання позивачем заяви про вчинення злочину) уже знав про порушення своїх прав, а тому просив відмовити у повному обсязі у зв'язку зі спливом строків позовної давності. Крім того, представник відповідача покликався на те, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» не є належним позивачем у справі та його права не порушено, оскільки протоколом №6 загальних зборів СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 року було виділено у власність ОСОБА_1 низку об'єків нерухомості тракторної бригади. Якщо протокол №6 загальних зборів СТзОВ «Україна» справді був підробленим, тоді об'єкти нерухомості тракторної бригади вибули із власності СТзОВ «Україна» не з його волі, і саме СТзОВ «Україна» як власник відповідного нерухомого майна на час прийняття протоколу №6 від 31.03.2007 року, має право на звернення до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, СТзОВ «Україна» із відповідними вимогами до ОСОБА_1 не зверталось і, станом на сьогодні, таке товариство припинило свою діяльність. Водночас, позивач ПП «Укртекстрейдинг» не є правонаступником СТзОВ «Україна» та не був і не міг бути власником спірного майна на час оформлення протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007 року, адже набув таке майно лише 11.06.2020 року, внаслідок його передання ОСОБА_2 , як внеску у статутний капітал цього підприємства. Позивач ПП «Укртекстрейдинг» не був на момент пред'явлення позову та не є станом на сьогодні власником спірного майна, адже наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2021 року №1302/5 скасовано рішення від 13.11.2019 року №49660487 та від 16.06.2020 року №52675101 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 та позивачем ПП «Укртекстрейдинг» права власності на нерухоме майно. Слід зауважити, що цей наказ Міністерства юстиції України визнано правомірним за рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 року в справі №910/7022/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року. При цьому, судами було встановлено, що «відповідно до архівного витягу від 25.03.2019 №268 з протоколу №5 загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна» від 30.11.2005 та акту прийому-передачі СТзОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005 у власність ОСОБА_2 передано тракторну бригаду, розташовану в с. Купче Буського району Львівської області, однак у вказаних документах не вказана адреса цієї тракторної бригади. Крім того, відповідач покликався на те, що при постановлені ухвали від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21 Буський районний суд Львівської області не досліджував доказів та не встановлював факту щодо того чи здійснювалась підробка протоколу №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 року, а ОСОБА_3 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не визнаючи при цьому вини у вчиненні кримінального правопорушення та факту вчинення кримінального правопорушення, а тому вважає, що ухвала Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи.
Позивач ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у письмовому запереченні на заяву сторони відповідача про застосування строків позовної давності, запереченнях на письмові пояснення та додаткові пояснення відповідача покликається на те, що строки позовної давності не спивли, а позивач звернувся до суду із позовною заявою в цій справі в межах позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки підроблений протокол №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 року не є предметом чи підставою позовних вимог у цій справі. Отже, із усього наведеного вище беззаперечно вбачається, що строк звернення позивача до суду по даній справі слід обчислювати із 08.04.2021 року (з моменту скасування Міністерством юстиції України права власності позивача на спірне майно) або із 20.01.2022 року (з моменту постановлення ухвали в кримінальному провадженні за фактом підробки протоколу №6 від 31.03.2007), оскільки до скасування Мінюстом права власності позивача на спірне нерухоме майно таке не припинялося, а тому порушеним не було. Крім того, оскільки факт підроблення протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007 року співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна» було встановлено в ході кримінального провадження №12021140170000012 за результатом розгляду якого лише 20.01.2022 року Буським районним судом Львівської області було постановлено ухвалу по справі №943/2417/21, а відтак лише із 20.01.2022 року виникли необхідні та суттєві підстави для звернення позивача до суду з метою належного захисту своїх порушених прав. Крім того, у запереченнях на додаткові пояснення відповідача представник позивача вважає безпідставними твердження відповідача «якщо протокол №6 від 31.03.2007 року загальних зборів СТзОВ «Україна» справді був підробленим, тоді об?єкти нерухомості тракторної бригади вибули із власності СТзОВ «Україна» не з його волі, і саме СТзОВ «Україна», як власник відповідного нерухомого майна на час прийняття вказаного протоколу має право на звернення до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння», оскільки станом на 31.03.2007 року СТзОВ «Україна» не було власником спірного об?єкта нерухомого майна у даній справі, а саме тракторної бригади в с. Купче, оскільки згідно попереднього рішення загальних зборів співвласників майнових паїв від 30.11.2005 року вказане нерухоме майно вже належало ОСОБА_2 , якій таке 23.12.2005 року на виконання вказаного рішення зборів СТзОВ «Україна» передала на користь ОСОБА_2 . Ураховуючи, що до 31.03.2007 року загальні збори співвласників майнових паїв, що перебуває в користуванні СТзОВ «Україна», розпорядились даним об?єктом нерухомого майна, а відтак у СТзОВ «Україна» відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Щодо зауваження представника відповідача про те, що в протоколі загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває в користуванні СТзОВ «Україна» від 30.11.2005 року та в інших документах не вказано адресу тракторної бригади, а тому її неможливо ідентифікувати, однак представник позивача звернув увагу, що із протоколу №6 загальних зборів від 31.03.2007 року співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», на підставі рішення яких відповідач оформив право власності на тракторну бригаду в с. Купче, вбачається, що у ньому також не вказано адресу тракторної бригади та її площу. При цьому, випискою СТзОВ «Україна» із протоколу зборів №5 співвласників майнових паїв від 30.11.2005 року підтверджується, що ОСОБА_2 просила виділити їй наступне майно з порушенням структури майнових паїв: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротелер; станок точильний; горно ковальське; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; артезіанська свердловина; огорожа тракторної бригади; естакада; цистерни. Таке ж саме майно, як зазначено у вказаній виписці, просив виділити відповідач на загальних зборах 31.03.2007, що підтверджується протоколом №6 загальних зборів від 31.03.2007 року співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», що беззаперечно свідчить про те, що 31.03.2007 року відповідачу на загальних зборах СТзОВ «Україна» було виділено таке ж саме майно, як і 30.11.2005 року передано ОСОБА_2 . Оскільки 11.06.2020 року ОСОБА_2 розпорядилась належною їй на праві власності тракторною бригадою в с. Купче, а саме передала її як внесок у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» згідно акту приймання-передачі від 11.06.2020, а відтак єдиним належним позивачем у даній справі може бути ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ».
Відповідач Буська міська рада Золочівського району Львівської області явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечила, відзиву на позовну заяву не подавали, незважаючи на неодноразове повіломлення судом про дату, час і місце розгляду справи судом.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, направивши клопотання про розгляд справи без її участі, позовну заяву підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доводи представників позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до таких висновків.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частинами п'ятою, сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що безпосереднім предметом спору в цій справі є тракторна бригада № НОМЕР_2 , загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 та правомірність переходу права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна до відповідача ОСОБА_1 .
Як убачається із матеріалів справи, що третій особі в цій справі ОСОБА_2 належав на праві власності майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СТзОВ «Україна», м. Буськ, Промислова в розмірі 208985,40 грн. або 6,7358% від загальної вартості майна пайового фонду цього підприємства, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 07.04.2001 року.
На підставі вищевказаного майнового сертифікату на суму 208985 грн. третя особа ОСОБА_2 звернулась із заявою до загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна», у якій ОСОБА_2 просила виділити їй спірну тракторну бригаду №2 в с. Купче на суму 166681 грн., яка була задоволена на вищевказаних зборах пайовиків (за - 269, проти - 0, утрималось - 0), про що вбачається із архівного витягу №268 від 25.03.2019 із протоколу №5 від 30.11.2005 року.
Крім того, як убачається із Виписки СТзОВ «Україна» із протоколу зборів №5 співвласників майнових паїв від 30.11.2005, що третя особа ОСОБА_2 отримала від СТзОВ «Україна» майно тракторної бригади АДРЕСА_2 , з порушенням структури майнових паїв, а саме: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротелер; станок точильний; горно ковальське; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; артезіанська свердловина; огорожа тракторної бригади; естакада; цистерни.
Згідно Акту прийому - передачі СТзОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005 року слідує, що на виконання вищевказаного рішення зборів співвласників майнових паїв №5 від 30.11.2005 року, СТзОВ «Україна», в особі директора Березяка О.З., передала третій особі в цій справі ОСОБА_2 тракторну бригаду №2 в с. Купче на суму 166 891 грн., яка 07 листопада 2019 року зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №188638140 від 13.11.2019.
Згодом, 11 червня 2020 року третя особа по справі ОСОБА_2 , у порядку розпорядження спірним нерухомим майном, висловила свою волю на передачу належного їй на праві власності нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 1389,9 кв.м. та споруд тракторної бригади № НОМЕР_2 , загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 , вартістю 166891,00 грн., як внеску до статутного капіталу позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», про що вбачається із Акту приймання-передачі майнового внеску у статутний капітал ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» від 11.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П. та зареєстрованого в реєстрі за №698, №699, після чого 12 червня 2020 року позивач ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» зареєстрував за собою у встановленому законом порядку право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №212668736 від 16.06.2020.
24 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на державного реєстратора прав на нерухоме майно, покликаючись на те, що із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався про проведення державної реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно загальною площею 1389,9 кв.м., по АДРЕСА_1 , спершу в 2019 році за третьою особою ОСОБА_2 , а в подальшому 2020 року за позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», хоча таке належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007 року, яке ніким не скасоване та є чинним, а також він не відчужував даного нерухомого майна ОСОБА_2 чи ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ», а тому вважав дії державних реєстраторів щодо проведення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за вказаними особами незаконними та просив скасувати рішення про державну реєстрацію таких прав. Наказом Міністерства юстиції України №1302/5 від 08.04.2021 року задоволено вказану скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення державного реєстратора №49660487 від 13.11.2019 року (про державну реєстрацію за ОСОБА_2 ) та скасовано рішення державного реєстратора №52675101 від 16.06.2020 року (про державну реєстрацію за ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ»).
Натомість, як об'єктивно слідує із матеріалів справи, що після передання у 2005 році третій особі ОСОБА_2 спірної тракторної бригади АДРЕСА_3 , остання в подальшому повторно передана в користь відповідача ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебуває у користуванні СТзОВ «Україна» за №6 від 31.03.2007 року.
Після цього, відповідач ОСОБА_1 на підставі вказаного протоколу №6 від 31.03.2007 року, оформив за собою право власності на спірні об'єкти вищевказаної тракторної бригади, отримавши оспорювані позивачем рішення Купченської сільської ради Буського району Львівської області №16 від 16.04.2007 року; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.05.2007 року та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14614104 від 21.05.2007 року.
Тобто, правовою підставою набуття відповідачем ОСОБА_1 речового права на спірне нерухоме майно, що належало тетій особі ОСОБА_2 , є вищевказаний протокол №6 від 31.03.2007, із якого слідує, що поступила заява від власника майнового паю ОСОБА_1 , який володіє майном згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСГП (майнові сертифікати) ЛВ №11027294, ЛВ №339695, ЛВ №110272297, ЛВ №11027297 на загальну суму 169543,00 грн., де просив виділити майно з порушенням структури, а саме: майстерня с. Купче; станок токарний; станок свердлильний; електротейлер; станок точильний; горно ковальський; прохідна тракторної бригади; склади запасних частин; навіси на с/г машини; бензосклад; водонапірна башня, артезіанська скважина; огорожа тракторної бригади; огорожа бензоскладу; естакада; цистерни. При цьому, як слідує із указаного протоколу, що участь у цих зборах взяли 57 власників майнових паїв, які проголосували за це рішення, а усіх пайовиків (76).
Разом із тим, в силу приписів ч. 6 ст. 82 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21, що набрала законної сили від 28.01.2022, секретаря цих зборів пайовиків (який склав протокол №6 від 31.03.2007) ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, тобто кримінальне провадження закрито щодо ОСОБА_3 , як секретаря загальних зборів співвласників майнових паїв, що перебували у користуванні СТзОВ «Україна», із нереабілітуючих підстав.
При цьому, вказаною ухвалою суду встановлено такі фактичні обставини щодо спірного протоколу №6 від 31.03.2007 року, зокрема, що відповідно до книг обліку свідоцтв (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі реорганізованого, виданих Купченською сільською радою власників майнових паїв було 60 осіб, кількість свідоцтв - 70. Загалом встановлено, що власниками майнових паїв було 134 особи. Відповідно до п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства» на перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників. Отже, кворум є правомочним за умови присутності не менше двох третин співвласників із числа 134 пайовиків, тобто не менше 89 осіб, однак присутніх учасників загальних зборів співвласників майнових паїв було 57. Проте, ОСОБА_3 , як секретар цих загальних зборів, вніс у даний протокол завідомо неправдиві відомості про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правоправні.
Наведені вище фактичні обставини підтверджуються ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21, яка набрала законної сили від 28.01.2022, що враховується судом в силу приписів ч. 6 ст. 82 КПК України, оскільки нею закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України, тобто з нереабілітуючих підстав, зокрема, в частині вчинення ним, як секретарем цих загальних зборів, дій щодо внесення ним у протокол №6 загальних зборів співвласників майнових паїв від 31.03.2007 року завідомо неправдивих відомостей про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правоправні, зокрема щодо кількості власників майнових паїв - 76 чоловік, з яких 57 власників присутні на цих зборах, хоча власників майнових паїв було 134 особи, а тому правомочність цих зборів могла бути за умови присутності на них щонайменше 89 пайовиків.
Натомість, наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 4.4 яких управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень про відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.
Разом із тим, подібна норма передбачалась чинним на момент виникнення спірних правовідносин п. 4.1 Наказу Міністерства аграрної політики №16 від 07.02.2001 «Про затвердження Рекомендацій щодо проведення загальних зборів колишніх членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства», зокрема, що на перших зборах має бути визначено, що Збори Співвласників є правомочними за умови присутності на них не менше двох третин співвласників і рішення приймаються більшістю голосів, представлених на Зборах Співвласників.
У постанові від 08 квітня 2019 року в справі №132/2483/16-ц Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майна колективного сільськогосподарського підприємства з тих підстав, що це рішення загальних зборів щодо надання згоди на виділення співвласнику майна колишнього КСП було прийнято без одностайної згоди усіх співвласників цього майна.
Крім того, відповідно до частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед іншого, є: неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу; праведливість, добросовісність та розумність.
Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини першої та третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі №910/5808/20 викладений висновок про те, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (п. 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (п.п. 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (п.п. 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови ВС від 22.06.2021 у справі №00/606/18 (п. 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (п. 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (п. 5.66)).
Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №902/1706/13).
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконним набуття права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно тракторної бригади є обгрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки спірне майно в той час належало тетій особі ОСОБА_2 , а тому така повторна передача майна відповідачу порушує принципи цивільного законодавства (добросовісності, справедливості) та суперечить правовій визначеності, як складової принципу верховенства права; є по суті відібранням від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи, що не є виправданим втручанням у право власності, а також передача спірного майна відповідачу відбулась на підставі підробленого протоколу №6 загальних зборів співвласників майнових паїв від 31.03.2007 року, шляхом внесення до нього секретарем зборів ОСОБА_4 завідомо неправдивих відомостей про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, про що вбачається із ухвали Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21, яка набрала законної сили від 28.01.2022, що враховується судом в силу приписів ч. 6 ст. 82 КПК України.
Крім того, суд вважає, що з вищенаведених мотивів також слід задольнити позовні вимоги Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» в частині витребування у відповідача ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, набутого ним незаконно, без відповідної правової підстави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому, стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц). Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (п. 84, п. 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц).
Тотожні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року в справі №359/1378/17.
Крім того, подібні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, зокрема, що власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Також у постанові від 22 січня 2020 року в справі №910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з яким власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №522/1029/18 міститься висновок про помилковість одночасного задоволення судами попередніх інстанцій віндикаційного і негаторного позовів, оскільки такі є взаємовиключними.
Крім того, у постанові в справі №925/642/19 від 02 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та №911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17.
Тобто, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Визнання усього ланцюгу договорів відчуження квартири недійсними та визнання права власності на спадкове майно, яке неправомірно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, не є необхідним та не є ефективним способом захисту прав. Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про необхідність визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної квартири та визнання права власності на неї за позивачем для відновлення порушених прав особи (Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №466/2132/21 від 10 квітня 2024 року).
Разом із тим, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №83/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц).
Відтак, суд вважає, що заявлені ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності з припиненням права власності, а також визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно є неефективними, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 через адвоката Іваницького Я.О. звертався до суду із заявами про застосування строку позовної давності до позовних вимог ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» за наслідками спливу строків позовної давності, де представник відповідача покликався на те, що від першої задокументованої згадки позивача про порушення його прав (27.01.2021) та до моменту звернення із позовною заявою (08.03.2024) минуло більше трьох років, а згодом представник відповідача покликався на те, що позивач станом на 31.12.2020 року (дата подання позивачем заяви про вчинення злочину) уже знав про порушення своїх прав, а тому просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із спливом строків позовної давності.
Однак, суд вважає безпідставною таку заяву, виходячи із такого.
У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Однак, в силу приписів пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на сьогодні не припинений та не скасований, а тому суд вважає, що трьохрічний строк позовної давності позивачем ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» пропущено не було.
Крім того, суд вважає помилковими покликання представника відповідача про те, що ухвала Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року у справі №943/2417/21 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи, з огляду на те, що суд не досліджував доказів, не встановлював факту підробки протоколу №6 загальних зборів уповноважених власників майнових паїв СТзОВ «Україна» від 31.03.2007 року, а ОСОБА_3 просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не визнаючи при цьому вини у вчиненні кримінального правопорушення та факту вчинення кримінального правопорушення.
Проте, на думку суду, вищенаведені доводи представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою підставою. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 01 лютого 2024 року в справі №930/497/23.
Більше того, в силу приписів ч. 6 ст. 82 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Зокрема, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 20.01.2022 року в справі №943/2417/21, яка набрала законної сили від 28.01.2022, що враховується судом згідно приписів ч. 6 ст. 82 КПК України, було закрито кримінальне провадження і звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі статті 49 КК України, тобто з нереабілітуючих підстав, зокрема, в частині вчинення ним, як секретарем цих загальних зборів, дій щодо внесення ним у протокол №6 загальних зборів співвласників майнових паїв від 31.03.2007 року завідомо неправдивих відомостей про наявність кворуму, необхідного для проведення вказаних зборів, якого фактично не було, зазначивши, що збори є правоправні, зокрема щодо кількості власників майнових паїв - 76 чоловік, з яких 57 власників присутні на цих зборах, хоча власників майнових паїв було 134 особи.
Крім того, суд вважає помилковими доводи представника відповідача про те, що ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» у цій справі є неналежним позивачем, оскільки у 2007 році власником спірного майна він не був, а тому його право не порушено. При цьому, сторона відповідача у письмових поясненнях стверджувала: «якщо протокол №6 від 31.03.2007 року загальних зборів СТзОВ «Україна» справді був підробленим, тоді об?єкти нерухомості тракторної бригади вибули із власності СТзОВ «Україна» не з його волі, і саме СТзОВ «Україна», як власник відповідного нерухомого майна на час прийняття вказаного протоколу має право на звернення до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння». Натомість, у судовому засіданні представник відповідача змінив правову позицію в цій частині, вважаючи порушеними права ОСОБА_2 , яка може бути належним позивачем у справі, а тому представник відповідача просив відмовити в позові повністю через неналежного позивача.
Однак, суд не погоджується із такими доводами сторони відповідача, оскільки вони є непослідовними та взаємосуперечливими, а також спростовуються тим, що згідно рішення загальних зборів співвласників майнових паїв №5 від 30.11.2005 року спірне нерухоме майно СТзОВ «Україна» передала третій особі ОСОБА_2 на підставі Акту прийому - передачі СТзОВ «Україна» майна в натурі від 23.12.2005, що не заперечується сторонами по справі, а тому суд вважає безпідставними покликання представника відповідача на те, що із віндикаційним позовом вправі звертатися лише СТзОВ «Україна», яке було припинено.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що порушеними в цій справі слід вважати права ОСОБА_2 , яка може бути належним позивачем у справі, оскільки такі є непослідовними та суперечать попередній позиції, яка висловлена стороною відповідача, зокрема щодо належності позивача СТзОВ «Україна», а також те, що третя особа ОСОБА_2 розпорядилась належними їй спірними об'єктами нерухомого майна шляхом передачі як внеску до статутного капіталу позивача ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» згідно акту приймання-передачі від 11.06.2020, а тому ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» є належним позивачем у даній справі, зважаючи також і на те, що із моменту скасування державної реєстрації його права власності на спірне нерухоме майно згідно наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2021 року №1302/5, яким право власності на спірні об'єкти нерухомого майна вибули із власності ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» поза його волею та в даний час перебувають у власності відповідача ОСОБА_1 .
Що стосується доводів представника відповідача про те, що вищевказаний наказ Міністерства юстиції України від 08.04.2021 року №1302/5 визнано правомірним за рішенням Господарського суду м. Києва від 19.08.2021 року в справі №910/7022/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року, однак, суд констатує, що правомірність вказаного наказу Мінюсту не є предметом спору в цій справі, як і ним не спростовується підставність позовних вимог у частині визнання незаконним набуття відповідачем права власності на об'єкти спірного нерухомого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння відповідача.
Разом із тим, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18.07.2006).
Відтак, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним набуття права власності відповідачем на спірне нерухоме майно та витребування його із чужого незаконного володіння, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 18168 грн. (3028 х 6 позовних вимог), що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (задоволено дві позовні вимоги із шести заявлених), що становитиме 6056 грн. (3028 х 2).
Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354ЦПК України, суд, -
позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати незаконним набуття права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г-1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребувати у ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» об'єкт нерухомого майна: будівлі: літ. В-1 площею 310 кв.м., літ. Д-1 площею 215,9 кв.м., літ. Б-1 площею 13,7 кв.м., літ. Ж-1 площею 6,7 кв.м., літ. Є-1 площею 201,6 кв.м., літ. Г- 1 площею 281,2 кв.м., літ. А-1 площею 360,8 кв.м., загальною площею 1389,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» судовий збір у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи.
Позивач: ПП «УКРТЕКСТРЕЙДИНГ» (80381, Львівська область, Львівський район, м. Дубляни, вул. І. Підкови, 30; код ЄДРПОУ 33663016).
Представник позивача: Царук Андрій Павлович ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Представник позивача: адвокат Куть Надія Володимирівна (80600, Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Труша, 28/3).
Представник позивача: адвокат Лосин Олег Богданович (79017, м. Львів, вул. Крушельницьких, 5/47).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Представник відповідача: адвокат Іваницький Ярослав Олегович (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 21Д, офіс 103).
Відповідач: Буська міська рада Золочівського району Львівської області (80500, Львівська область, Золочівський район, м. Буськ, пл. 900-річчя Буська, 1; код ЄДРПОУ 26307575).
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Повний текст судового рішення складено: 01.09.2025 року.
Суддя: І. Б. Кос