Справа № 438/1140/25
Провадження 2/438/481/2025
іменем України
29 серпня 2025 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів визначення місця проживання дитини,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, вказуючи на те, що 06 травня 2017 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб від якого в них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ним. На початку подружнього життя в них були хороші стосунки, панувала дружня атмосфера, вони щиро любили один одного. З часом між ними поступово зникла близькість, ослаб емоційний зв'язок, а почуття любові зникли. На даний час через численні непорозуміння, вони не мають спільних інтересів. Вони намагалися помиритися, але усі спроби примирення між ним та відповідачкою не дали позитивного результату. Відповідачка не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків, відмовляється добровільно надавати кошти на утримання їхньої спільної дитини, на неодноразові прохання матеріально забезпечити дитину, не реагує. Відповідачка почала емоційно віддалятися від сім'ї у зв'язку з дистанційною роботою закордоном і пішла з сім'ї після того, як зустріла іншого чоловіка. Вже більше року відповідачка не проявляє інтересу до життя малолітньої дочки, не бере участі в її утриманні та вихованні.
Уточнивши позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідачки аліменти на його користь на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 2000,00 грн щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; розірвати шлюб між ним та відповідачкою; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує та утримує дитину за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ухвали судді від 13.08.2024 року по справі відкрите загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.
Від відповідачки до суду 26.08.2025р. надійшов відзив на позов в якому остання зазначила, що вона з позивачем вже довший час не підтримує шлюбних стосунків, ведуть господарство окремо, розділили побут, мають окремий бюджет, шлюб існує лише формально, тому просить його розірвати. Щодо визначення місця проживання дочки з татом не заперечує, оскільки вона зустріла іншого чоловіка, з яким перебуває у серйозних стосунках, часто їздять за кордон і планують переїхати туди на постійне місце проживання, тому не має зараз можливості займатися дочкою. Вважає, що позивач спроможний забезпечити дочці найкращі умови для життя та розвитку, тому вважає доцільним визначити місце проживання дочки з татом.
Від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради - Подставек Г. надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримують та визнають.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України).
Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 06 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб у Трускавецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №48 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Від даного шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Суду представлений акт обстеження умов проживання від 29.07.2025, складений посадовими особами служби у справах дітей виконавчого комітету Бориславської міської ради, в якому вказано, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з татом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина має окреме спальне місце для сну, шафу для одягу, куток дозвілля. Стосунки традиції сім'ї - сім'я не повна, ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 за вищевказаною адресою. Батько самостійно виховує та належним чином дбає про дочку. Мати з сім'єю не проживає, не цікавиться життям дочки.
Суду також представлений висновок психолога ОСОБА_6 за результатами психологічного дослідження №2507/09-1 від 09.07.2025 року в якому вказано, що з метою збереження ментального здоров'я ОСОБА_7 , запобігання психологічній травматизації та забезпечення стабільних умов для гармонійного розвитку, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 на користь батька, ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Як встановлено, сторони припинили сімейно-шлюбні, родина розпалась остаточно і у подальшому збережена бути не може.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачка визнала позовні вимоги, суд вважає неможливим в подальшому зберегти сім'ю, оскільки шлюб сторін носить формальний характер, а тому повинен бути розірваний.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у відповідності до ст. 182 СК України кодексу при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я дитини, матеріальне становище дитини та платника аліментів.
Відповідно до чч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до принципів 4, 7 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків.
Враховуючи вищевикладене, суд стягує з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісяця.
Відповідно до частин першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благонадійним.
У всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Частиною 5 ст.19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд, оцінивши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів, що підтверджують свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків та її небажання виховувати дитину, що остання сама підтверджує у наданому відзиву на позов де зазначає, що перебуває у відносинах з іншим чоловіком з яким планує виїхати на постійне місце проживання за кордон і визнає, що дитина перебуває на вихованні та утриманні батька, в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст.12,76-81,141,223,258,259,264-265,268,354,355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бориславської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 06 травня 2017 року у Трускавецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис за №48 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісяця, починаючи з 29 липня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.08.2025 року.
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ