Єдиний унікальний номер 725/6873/25
Номер провадження 3/725/1858/25
27.08.2025 року м. Чернівці
Суддя Чернівецького районного суду м.Чернівців Федіна А.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , -
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 27.07.2025 року о 02 год. 13 хв. в м.Чернівці по вул. Винниченка, 30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Insignia д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Drager Аlcotest 6820, результат 2,01 % проміле, тест №2213. Від керування відсторонений.
Такі дії ОСОБА_1 згідно вказаного протоколу кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. Крім того, інформація щодо вказаної справи міститься в загальному доступі в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/ , де в розділі «Громадянам» вказані відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судового засідання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв та не направляв відповідного мотивованого клопотання про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи дані щодо належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про час та місце розгляду справи, дана справа може бути розглянута без його участі.
Відповідно до п. 4 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду вирішує питання чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП адміністративний матеріал повинен містити фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5, пп. в) п. 2.9 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, законодавець зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а відмова від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність передбачену ст. 130 КУпАП.
У відповідності до вимог п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже доказуванню в даній справі підлягає факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та дотримання встановленої процедури документування огляду водія на стан сп'яніння.
У відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 4, 5 розділу ІІ наказу МВС України від 18.12.2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що при документуванні вказаного правопорушення велась відеофіксація та до матеріалів справи долучено відеозаписи з камери № 476945, 476975.
Натомість, на підставі наявних в матеріалах справи доказів не представляється можливим встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 27.07.2025 року о 02 год. 13 хв. в м.Чернівці по вул. Винниченка, 30.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у абз. 3 п. 27 Постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Така правова позиція узгоджується з визначенням у п.1.10 ПДР України поняття механічний транспортний засіб - як транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.
Отже, матеріалами справи не підтверджено того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинена працівниками поліції у яких виникла підозра про перебування його як водія у стані сп'яніння.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Така позиція Конституційного суду України відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 р. визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинуваченого у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Наведені вище обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 9, 247, 251, 252, 268, 283-285, 294, 130 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.