28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 824/20/19
провадження № 61-13392ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),
суддів: Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
секретар судового засідання - Базилян Н. Г.
учасники справи:
позивач у третейському спорі (стягувач)- ОСОБА_1 ,
відповідач у третейському спорі (боржник) - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,
особа, яка зверталася з поданням в порядку виконання судового
рішення (заявник), - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду у місті Києві
з участю:
заявника - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича,
представника стягувача - адвоката Верхотурова Олега Олексійовича,
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня
2024 року, постановлену у складі судді Музичко С. Г., за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, у виконавчому провадженні з виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 27 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст вимог подання та його обґрунтування
У вересні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва (далі - приватний виконавець) Авторгов А. М. звернувся до Київського апеляційного суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.
В обґрунтування подання вказував, що рішенням Постійно діючого третейського
суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 27 вересня 2018 року
у справі № 11-173-1/18 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 липня 2018 року № 18/07-18/П
у розмірі 6 347 365,15 грн та витрати зі сплати третейського збору
у розмірі 132 690 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року видано виконавчі листи на примусове виконання вказаного рішення третейського суду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
22 березня 2024 року постановами приватного виконавця Авторгова А. М. відкрито виконавчі провадження №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання вказаних виконавчих листів. У подальшому ці виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року
у справі № 824/20/19 (провадження № 22-з/824/925/2024) замінено сторону у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 з виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс»
від 27 вересня 2018 року у справі № 11-173-1/18, а саме боржника ОСОБА_2 - його правонаступником ОСОБА_3 .
Зазначав, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право
на спадщину № 1-2340, виданого 20 вересня 2018 року Шостою київською державною нотаріальною конторою.
За змістом листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 5 квітня 2024 року № 062/14-3790,
інша 1/2 частка вказаної квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 серпня 2000 року.
Приватний виконавець зазначав, що на вказану квартиру має бути звернено стягнення, оскільки відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За таких обставин просив постановити ухвалу про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його прийняття
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за поданням приватного виконавцявиконавчого округу міста Києва Авторгова А. М. (далі - приватний виконавець) про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, вирішується судом, що розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд зазначив, що ЦПК України не надає суду, який розглядає заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, повноважень вирішувати подання приватного виконавця про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Київський апеляційний суд розглянув заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, а, відтак, до його повноважень не віднесено розгляд подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно.
Такого висновку суд дійшов, застосувавши правову позицію Верховного Суду,
викладену у постанові від 2 червня 2021 року у справі № 759/16206/14 (провадження № 61-4508св19).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2024 року приватний виконавець Авторгов А. М. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 квітня
2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом частин дев'ятої та десятої
статті 10 ЦПК України, за змістом яких якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Зазначає про неврахування Київським апеляційним судом частини десятої
статті 440 ЦПК України, яка надає суду право вирішувати питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке, не зареєстровано в установленому законом порядку не лише під час виконання судових рішень, а і під час виконання рішень інших органів (посадових осіб).
Вказує про суперечність висновків Київського апеляційного суду, який 12 серпня 2024 року постановив ухвалу про заміну боржника у виконавчому провадженні, а в подальшому відмовив у відкритті провадження за поданням приватного виконавця в межах цього ж виконавчого провадження з огляду на відсутність у суду повноважень розглядати такі подання.
Просив звернути увагу, що стаття 442 ЦПК України, якою врегульовано питання заміни боржника у виконавчому провадженні, та стаття 440 ЦПК України, якою врегульовано питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, знаходяться в одному розділі ЦПК - VI, який має назву процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відзив на апеляційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
20 червня 2025 року витребувана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 28 серпня 2025 року о 11 год.
Приватний виконавець Авторгов А. М. у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції.
Адвокат Верхотуров О. О., представник ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та доводи, наведені у ній; просив задовольнити апеляційну скаргу.
ОСОБА_3 та її представник - адвокат Єрмак О. В. у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського
суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 27 вересня 2018 року
у справі № 11-173-1/18 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 липня 2018 року № 18/07-18/П
у розмірі 6 347 365,15 грн та витрати зі сплати третейського збору
у розмірі 132 690 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року
у справі № 824/20/19 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс»
від 27 вересня 2018 року у справі № 11-173-1/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 18/07-18/П
від 18 липня 2018 року у розмірі 6 347 365,15 грн та витрат зі сплати третейського збору у розмірі 132 690 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
384,20 грн у відшкодування судового збору.
Встановлено, що 12 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мазовецький В. П. отримав 2 виконавчих листа у справі № 824/20/19
зі строком пред'явлення їх до виконання до 11 квітня 2022 року.
Приватний виконавець Авторгов А. М. відкрив виконавчі провадження з примусового виконання вказаних виконавчих листів.
У вересні 2024 року приватний виконавець Авторгов А. М. звернувся до Київського апеляційного суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Зазначене кореспондується з частиною другою статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених
статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка зверталася з поданням в порядку виконання судового рішення, та представника стягувача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, регламентується
статтею 440 ЦПК України, яка розміщена у розділі VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».
Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Згідно зі статтею 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
У справі, яка переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі № 824/20/19 видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 27 вересня 2018 року у справі № 11-173-1/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 18/07-18/П
від 18 липня 2018 року у розмірі 6 347 365,15 грн та витрат зі сплати третейського збору у розмірі 132 690 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
384,20 грн у відшкодування судового збору.
На виконанні у приватного виконавця Авторгова А. М. перебувають виконавчі листи у справі № 824/20/29, видані Київським апеляційним судом 11 квітня 2019 року.
Таким чином, оскільки Київський апеляційний суд як суд першої інстанції постановив ухвалу про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 27 вересня 2018 року у справі № 11-173-1/18, видав виконавчий лист на виконання цього рішення, розгляд питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час примусового виконання виконавчих листів у справі № 824/20/29 віднесено до повноважень Київського апеляційного суду.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня
2024 року у справі № 824/16/22 (провадження № 61-12015ав24), від 24 жовтня
2024 року у справі № 824/28/22 (провадження № 61-10677ав24) та від 12 грудня
2024 року у справі № 824/100/22 (провадження № 61-14234ав24)
Суд при вирішенні зазначеного подання помилково застосував частину першу
статті 440 ЦПК України, в якій визначено, що відповідне подання вирішує суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, оскільки зазначена частина врегульовує порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.
При цьомувирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку врегульовано частиною десятою статті440 ЦПК України.
Отже Київський апеляційний суд помилкового застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 червня
2021 року у справі № 759/16206/14 (провадження № 61-4508св19), оскільки у вказаній справі викладено висновок щодо застосування іншої норми права
(першу статті 440 ЦПК України).
За таких обставин неправильним є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за поданням приватного виконавця Авторгова А. М. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. Таке подання підлягає вирішенню по суті.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до Київського апеляційного суду, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 24, 351, 368, 374, 381-384, 440 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, справу направити до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська