1 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 215/4404/24
Провадження № 61-1430ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А ознайомився з касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року
у справі за позовом скаржника до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, компенсацію моральної шкоди та
1. 30 січня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення.
2. 7 березня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору, залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав: (1) додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлення, надавши відповідну інформацію з документальним підтвердженням; (2) надати копії доданих до касаційної скарги матеріалів для інших учасників справи; (3) сплатити 605,00 грн судового збору. Мотивував ухвалу так:
- скаржник до касаційної скарги додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Зазначив, що отримав копію оскарженої постанови апеляційного суду 21 січня 2025 року в конверті з трек-номером 0610223897412. Однак до касаційної скарги жодного доказу (копії конверта, в якому надійшло поштове відправлення, копії супровідного листа апеляційного суду, даних про вручення зазначеного відправлення) не додав. Вказав, що йому не надають доказ отримання копії оскарженої постанови, який залишився в матеріалах справи. Підтвердження того, що він дійсно звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та про їхнє копіювання, а суд йому відмовив, не надав. Крім того, у Верховного Суду відсутні дані, що апеляційний суд не вручив копію оскарженої постанови скаржнику у день виготовлення її повного тексту, не надіслав йому цю постанову раніше, ніж у січні 2025 року, а він її не отримав (відповідна інформація може бути у матеріалах справи, яких у Верховного Суду немає);
- скаржник додав до касаційної скарги довідку від 24 січня 2025 року № 494 про отримання компенсації за надання соціальних послуг на непрофесійній основі з догляду за ОСОБА_2 , копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 9 грудня 2024 року, постанови цього суду від 27 листопада 2024 року, а також заяву про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на касаційне оскарження. Однак не додав копії всіх цих документів для відповідача;
- за змістом підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із 1 січня 2024 року становив 3 028,00 грн. Тому скаржник мав би сплатити 3 028,00 грн х 0,2 = 605,60 грн судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду;
- інформація про отриману скаржником у 2024 році компенсацію за надання соціальних послуг не характеризує його загальний майновий стан і не засвідчує те, що він є членом малозабезпеченої сім'ї. Скаржник не підтвердив відсутність у нього, крім зазначеної компенсації, іншого доходу, права власності на нерухоме майно, оплатного права користування ним, права власності на транспортні засоби тощо. Зокрема не надав відомості про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік (довідку з електронного кабінету платника податків), довідку про доходи з Пенсійного фонду України, довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інші відомості, що характеризують саме майновий стан.
Крім того, продемонструвавши майновий стан, скаржник мав також довести, що: (1) він є членом малозабезпеченої сім'ї (підпункт «г» пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»), для чого подати, наприклад, документ з органу соціального захисту про отримання відповідної державної соціальної допомоги (належного доказу в суду немає), або (2) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи саме за попередній до року подання касаційної скарги календарний рік (пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Навіть з огляду лише на довідку від 25 січня 2025 року № 493 (тобто, не маючи всіх даних про доходи скаржника та його майновий стан), беручи до уваги, що розмір судового збору становить 605,60 грн, такий розмір не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік.
3. 28 травня 2025 року скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги. У заяві вказав, що «доказ отримання ухвали залишився в матеріалах справи, який мені не дають, оскільки суд хибно вважає, що довідка про доходи не засвідчує майновий стан сторони». У заяві про усунення недоліків касаційної скарги знову просив звільнити його від сплати судового збору. Мотивував тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На зворотній стороні заяви виклав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які підтверджують отримання ним компенсації за надання соціальних послуг на непрофесійній основі, про які скаржник зазначав у клопотанні про звільнення його від сплати судового збору, доданого до касаційної скарги від 30 січня 2025 року.
4. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути.
4.1. В ухвалі від 7 березня 2025 року Верховний Суд звернув увагу скаржника на необхідність надати суду докази отримання копії оскарженої постанови 21 січня 2025 року (копії конверта, в якому надійшло поштове відправлення, копії супровідного листа апеляційного суду, даних про вручення зазначеного відправлення) та того, що апеляційний суд не вручив копію оскарженої постанови скаржнику у день виготовлення її повного тексту, не надіслав йому цю постанову раніше, ніж у січні 2025 року, а він її не отримав. На виконання зазначених вимог ухвали скаржник вказав такий самий аргумент, як і в його клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, доданого до касаційної скарги («доказ отримання ухвали залишився в матеріалах справи, який мені не дають, оскільки суд хибно вважає, що довідка про доходи не засвідчує майновий стан сторони»). Таке виконання зазначених вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не можна вважати належним. Немає жодного підтвердження того, що скаржник дійсно звертався до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та їхнє копіювання, а суд йому відмовив.
4.2. За змістом пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повиннобути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет (речення перше пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України). Скаржник на виконання вимог ухвали від 7 березня 2025 року копій доданих до касаційної скарги матеріалів для відповідача не надав.
4.3. Наведеного достатньо для того, аби виснувати, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України. Оскільки скаржник не усунув наведені порушення, і суд через це повертає касаційну скаргу, немає підстав для розгляду повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке скаржник подав із заявою про усунення недоліків касаційної скарги з мотивуванням, аналогічним до того, що було додане до касаційної скарги.
5. За змістом частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
6. Оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, цю скаргу слід визнати неподаною та повернути. Повернення не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 393 ЦПК України,
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, компенсацію моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима