07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13116/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Кондратова І. Д, Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,
за участю представників:
позивача: Савченко О. В.,
відповідача: Подобєд О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025
у складі колегії суддів: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025
суддя: Гулевець О.В.
у справі № 910/13116/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Бі Ес Джі»
до державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 5 921 988,27 грн,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Бі Ес Джі» (далі - ТОВ «Солар Бі Ес Джі», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 5 921 988,27 грн, з яких: 5 320 493,11 грн боргу, 204 169,55 грн 3 % річних та 397 325,61 грн інфляційних втрат.
2. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13116/24 закрито провадження в частині стягнення 405 986,00 грн боргу. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Бі Ес Джі» 4 914 507,11 грн боргу, 204 169,55 грн - 3 % річних, 397 325,61 грн - інфляційних втрат та 66 192,03 грн - судового збору за подання позову.
3. 03 лютого 2025 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Бі Ес Джі» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить ухвалити додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, до якої додає докази понесення нею таких витрат.
4. 25 лютого 2025 року відповідачем подано заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу посилаючись на те, що позивачем не доведено розумність та співмірність витрат на правову допомогу, які заявлені до стягнення у даному спорі в порівнянні зі складністю справи та витраченим адвокатом часом для виконання необхідної роботи, не враховано особу та фінансовий стан відповідача.
Короткий зміст додаткового рішення та постанови судів попередніх інстанцій
5. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/13116/24 заяву ТОВ «Солар Бі Ес Джі» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Бі Ес Джі» 60 000,00 грн витрат на правову допомогу.
6. Надаючи оцінку розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, запереченням відповідача проти заявленого розміру таких витрат, враховуючи фактичні обсяги наданих позивачу послуг правничої допомоги щодо представництва його інтересів у суді, затрачений адвокатом час, суд, з урахуванням критерію реальності та розумності розміру таких витрат, дійшов висновку, що загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає відшкодуванню у розмірі 60 000,00 грн.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 910/13116/24 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025.
8. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, їх необхідності тощо.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 60 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
9. Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/13116/24, в якій просить суд додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги на додаткове рішення) у справі № 910/13116/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.
10. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. Скаржник вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків щодо застосування ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах:
- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
- Верховний Суд у постанові від 27.10.2022 справі № 904/8800/21 досліджував порядок застосування положень ч. 5 ст. 129 ГПК України під час визначення обґрунтованості витрат на правничу допомогу та врахував, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії та є типовим; розрахунки заявлених до стягнення сум є не складними, а відповідно не потребували значного часу для їх оформлення, оскільки вже відображені у відповідних актах та рахунках на оплату, які складалися та надані адвокату саме позивачем; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката; сам розрахунок вартості теплової енергії не є належним доказом у справі, оскільки не містить підпису адвоката. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 64000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи сукупний час, витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для даної справи.
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір мас бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд мас виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
- Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 вказав на те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
12. Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що судами не дотримано критерію розумності розміру адвокатських витрат, дана справа не є складною і безпосередньо для адвокатки Савченко О.В, яка представляє інтереси ТОВ «Солар Бі Ес Джі», оскільки остання вже представляла інтереси позивачів у господарському суді міста Києва, звертаючись до суду з позовними вимогами до ДП «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості.
13. Також скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанції не звернули увагу на порушення позивачем порядку подання доказів. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач наголошував на тому, що частина доказів, які були подані позивачем на підтвердження понесення судових витрат, були наявні у нього ще до пред'явлення позовної заяви до суду, однак не були до неї долучені всупереч приписам ст. 80 ГПК України.
14. Оскільки документи додані до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат не подані у встановлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їх своєчасної подачі, на думку відповідача, ці докази згідно з приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України не мали б прийматися судами до розгляду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. Позивач у додаткових поясненнях вказує на те, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову. Підготовка позову потребувала аналізу значного пакету документів, пов'язаних з правовідносинами сторін, відповідного об'єму часу для визначення правової позиції та складання позовної заяви, здійснення розрахунку позовних вимог, подання відповіді на відзив, та участь у судових засіданнях. Просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін.
16. Позивач звертає увагу Суду на те, що витрати на правову допомогу (60 000, 00 грн) становлять лише 1, 09 % від суми задоволених позовних вимог (5 516 002, 27 грн).
Позиція Верховного Суду
17. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 в частині перегляду додаткового рішення.
19. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 910/13116/24 в частині перегляду рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2025 не є предметом касаційного оскарження та не підлягає перегляду Верховним Судом.
20. Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
21. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
22. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
23. Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
24. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
25. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
26. Відповідно до ст. 30 ГПК України гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
27. За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
28. Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
29. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
30. Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
31. Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
32. Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
33. Частиною 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
34. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
35. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести, у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має сторона, яка понесла ці витрати, й для цього потрібно щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення.
36. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначив, що наведені вище положення ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
37. Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач у позовній заяві вказав попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яка становить 60 000,00 грн.
38. Тобто, позивач, на виконання приписів ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
39. Крім того, в позовній заяві позивач вказує на те, що детальний розрахунок та докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням тривалості розгляду справи та процесуальних дій учасників справи, будуть надані позивачем до суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, та просить здійснити розподіл судових витрат.
40. Судом першої інстанції рішення у цій справі проголошено 29.01.2025.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 03.02.2025 подав до суду докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
42. Таким чином, позивач виконав обов'язкові етапи практичної реалізації принципів відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
43. Згідно з ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
44. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
45. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
47. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості тощо.
48. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
49. Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 17.10.2024, копію завдання № 1 до договору про надання правничої допомоги від 17.10.2024, копію акта приймання-передачі правової допомоги № 1 від 30.01.2025, копію платіжної інструкції № 1051 від 21.10.2024, копію ордеру серії AI № 1727825 від 22.10.2024.
51. У заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивач наводить детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у межах справи.
52. Суди попередніх інстанцій встановили, що 17.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Бі Ес Джі» (клієнт) та адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати правничу допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.
53. Згідно з п. 4.1 договору гонорар за надання правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в кожному окремому завданні.
54. У завданні № 1 до договору сторонами погоджено підготовку позовної заяви та інших документів про стягнення заборгованості за 2021 - 2024 роки з ДП «Гарантований покупець», процесуальне ведення справи, участь у судових засіданнях, отримання рішення суду.
55. Згідно з п. 2 завдання № 1 до договору вартість надання правничої допомоги 60 000,00 грн.
56. Відповідно до п. 3.2 договору за результатами надання правничої допомоги адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому фіксуються найменування послуг по правничій допомозі, кількість годин, витрачених на надання правничої допомоги тощо.
57. 30 січня 2025 року між клієнтом та адвокатом складено акт приймання-передачі правничої допомоги № 1, відповідно до якого сторони погодили надання правової допомоги на загальну суму 60 000,00 грн, а саме:
1. Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» та подача позову до господарського суду міста Києва кількість годин роботи склала 8 год, ціна однієї години 3 750,00 грн, вартість 30 000,00 грн;
2. Підготовка відповіді на відзив, кількість годин роботи - 5 год, ціна однієї години 3 750,00 грн вартість 18 750,00 грн;
3. Участь у судових засіданнях по розгляду справи, кількість - 3 години, ціна однієї години 3 750,00 грн, вартість 11 250,00 грн.
58. Верховний Суд враховує, що звернення позивача до господарського суду міста Києва з позовною заявою було визнано обґрунтованим, за наслідками розгляду позовної заяви позивача місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги останнього.
59. Як вбачається з матеріалів справи, позивача в трьох судових засіданнях представляв адвокат Савченко О.В., що підтверджується протоколами судових засідань.
60. Крім того, Верховний Суд приймає до уваги, що позивач отримав такі послуги, як складання позовної заяви (27 арк.) та відповіді на відзив (20 арк.), що підтверджується цими документами.
61. Тобто витрати позивача на правничу допомогу є реальними та такими, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
62. З огляду на зазначене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій, оцінили обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, врахували характер спірних правовідносин, предмет позову, складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, заперечення відповідача на заяву щодо заявленого розміру судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
63. Доводи скаржника про несвоєчасне подання доказів понесених витрат, які, на його переконання, мали бути подані позивачем до закінчення судових дебатів, тоді як останній не навів обґрунтованих поважних причин їх подання після ухвалення судового рішення, не спростовують правильних висновків судів, адже деяких з цих доказів не існувало на час ухвалення місцевим господарським судом рішення, зокрема, акта приймання-передачі правничої допомоги від 30.01.2025, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.
64. Посилання скаржника у цьому контексті на постанови Верховного Суду Верховний Суд відхиляє, оскільки вони прийняті за інших фактичних обставин і не суперечать висновкам судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки у справі, що розглядається, деякі з доказів заявник отримав лише після ухвалення місцевим господарським судом рішення та одним пакетом подав докази понесених витрат, в тому числі яких не існувало на час ухвалення рішення, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції, попередньо заявивши про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, що у повній мірі узгоджується з наведеними вище приписами ГПК України та жодним чином не суперечить позиціям, на які вказує скаржник.
65. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду та постанови Верховного Суду щодо критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, оскільки застосування судами попередніх інстанцій норм права не суперечать зазначеним вище постановам. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості та співмірності відповідних витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. Пунктом 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
68. Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/13116/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Мамалуй
Судді І.Д. Кондратова
О.А. Кролевець