8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2337/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Галактика", м.Кременчук
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центросоюз", м.Харків (адреса: 61057, м.Харків, вул.Сумська, 17)
про стягнення 31106,98 грн
без виклику учасників справи
07.07.2025 року позивач - Приватне підприємство "Галактика" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центросоюз" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2604 від 18.07.2019 року в розмірі 31106,98 грн, з яких: 11053,62 грн - основний борг; 1092,14грн - 3% річних; 13204,99 грн - пеня; 5756,23 грн - втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2337/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
14.07.2025 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61057, м.Харків, вул.Сумська, 17.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
22.07.2025 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка на час прийняття рішення залишилася незмінною.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу засновника відповідача ТОВ "УПТК Центросоюз", яка також була повернута до суду без вручення, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.
Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18 липня 2019 року між Приватним підприємством «Галактика» (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УПТК «ЦЕНТРОСОЮЗ» (далі - Відповідач/Покупець), було укладено договір поставки №2604 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (Позивач по справі) зобов'язувався у зумовлені строки Покупцеві (Відповідачу по справі) поставити товар, а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар й сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1.2. визначено, що об'єктами поставки за цим Договором є продукти харчування, а саме: кондитерські вироби.
Згідно з розділом 7 оплата за цим Договором виконується у таких формах: готівковий, безготівковий розрахунок, на поточний рахунок або в касу постачальника на умовах після оплати. Також, договором передбачено, що по окремим видам товарів сторони можуть визначати окремі строки оплати шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.7.8. Договору оплати на умовах післяплати або з відстрочкою платежу за поставлений Товар може мати місце у виняткових випадках та з обов'язковим укладенням між сторонами додаткової угоди із визначенням строків оплати.
Пунктом 7.10. Договору сторони погодили строки виконання грошових зобов'язань:
- на умовах передоплати - протягом трьох календарних днів від дня отримання рахунку (рахунку-фактури), але не пізніше дня поставки партії товару (товарів) та за умови фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або надходження в касу підприємства;
- на умовах післяплати - протягом трьох робочих (банківських) днів від дня підписання видаткової накладної, але не пізніше семи календарних днів від дня поставки партії товару (товарів);
- на умовах змішаної оплати - 50% від загальної суми поставки товару (товарів) не пізніше дня фактичної поставки та остаточний розрахунок, не пізніше семи календарних днів від дня поставки партії товару (товарів).
По окремим видам товарів сторони можуть визначати окремі строки оплати шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з Додатковою угодою від 18.07.2019 до Договору поставки № 2604 від 18.07.2019 визначений окремий строк оплати по переліку товарів: ТМ «Марс Україна»- 14 календарних днів.
Відповідно до п. 7.11. Договору днем фактичної поставки товару (товарів) сторони погодились вважати день підписання видаткової накладної, за якою здійснюється передача товару Покупцю.
Згідно з п.9.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику незалікову пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми заборгованості за весь період прострочення та до дня фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок або надходження в касу Постачальника.
Позивач на виконання умов Договору, здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 22R00-0080791 від 28.01.2022, 22R00-0082031 від 28.01.2022, 22R00-0103708 від 04.02.2022, 22R00-0109489 від 05.02.2022, 22R00-0109711 від 05.02.2022, 22R00-0153011 від 18.02.2022, 22R00-0164772 від 22.02.2022 на загальну суму з ПДВ 11053,62 грн, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових накладних підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень.
В свою чергу, Відповідач неналежним чином виконує умови Договору поставки № 2604 від 18.07.2019 та приписи законодавства щодо своєчасної оплати отриманого товару.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений Товар на загальну суму 11 053,62 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою за договором поставки № 2604 від 18.07.2019 в обумовлений термін, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у розмірі 1092,14 грн, пеню 13204,99 та інфляційні втрати у розмірі 5756,23 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з Додатковою угодою від 18.07.2019 до Договору поставки № 2604 від 18.07.2019 визначений окремий строк оплати по переліку товарів: ТМ «Марс Україна» в 14 календарних днів.
На виконання умов договору позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-15).
Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.
Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар не здійснив.
Враховуючи вимоги статей 530, 692 ЦК України та умови договору та додаткових угод до нього, строк оплати за отриманий товар за договором поставки № 2604 від 18.07.2019 року є таким, що настав.
За вказаними накладними у відповідача виник обов'язок негайного виконання, який випливає з припису ч.1 ст.692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17
Враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11053,62 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних у розмірі 1092,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 5756,23 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
ПП «Галактика» як Постачальник виконало свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого товару у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого Відповідачу нараховані 3% річних у сумі 1092,14 грн та індекс інфляції у сумі 5756,23грн.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 5756,23грн інфляційних підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних на суми боргу за кожен місяць, з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства України, але часткову арифметичну невірність, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1091,03грн 3% річних підлягають задоволенню.
В частині стягнення 1,11 грн 3% річних суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо пені.
Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми якого на час подання позову були чинні, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.9.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику незалікову пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми заборгованості за весь період прострочення та до дня фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок або надходження в касу Постачальника.
Отже сторонами у договорі визначено строк нарахування пені, без обмежень, передбачених ч.6 ст.232 ГК України.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.
Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню пені є частково арифметично невірними, у зв'язку з чим задоволенню підлягає 13203,65 грн пені.
В частині стягнення 1,34 грн пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку боргу до суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, та відповідачем не спростовані.
Однак, з урахуванням відмови в стягненні 1,11 грн 3% річних та 1,34 грн пені, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 3027,76 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТК Центросоюз" (адреса: 61057, м.Харків, вул.Сумська, 17; код ЄДРПОУ 34392084) на користь Приватного підприємства "Галактика" (адреса: 39627, Полтавська обл., м.Кременчук, просп. Полтавський, 281; код ЄДРПОУ 32860422) заборгованість за Договором поставки № 2604 від 18.07.2019 року в розмірі 31104,53 грн, з яких: 11053,62 грн - основний борг; 1091,03 грн - 3% річних; 13203,65 грн - пеня; 5756,23 грн - втрати від інфляції, а також 3027,76 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" вересня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт