65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2159/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/5159/25
За позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 38728457)
До відповідача: Приватного підприємства “Солекс» (65055, м. Одеса, про. Цементний, 17; код ЄДРПОУ 22468755)
про стягнення 53723,29 грн.
Встановив: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Солекс» про стягнення 53723,29 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025р. прийняти позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до розгляду та відкрити провадження у справі №916/2159/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвали суду в систему “Електронний суд», яка доставлена в електронний кабінет останнього, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Позивачем було зазначено суду, 12.06.2018 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) та Приватним підприємством "СОЛЕКС" (Користувач) укладено Договір №2310-П-ОДФ-18, відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є надання Користувачу послуг з користування об'єктами портової інфраструктури (надалі - Послуги), які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та які зазначені в Додатку №1-4 (надалі - об'єкт інфраструктури), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору, Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість Послуг, особливості порядку розрахунків визначені в Додатку № 1-4, які є невід'ємною частиною цього Договору. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 2.2. Договору).
Положеннями п. 2.3. Договору передбачено, що оплата за користування об'єктами інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту наданих Послуг.
У п. 2.4. Договору передбачено, що нарахування плати за Послуги здійснюється за вільними цінами (тарифами) Одеської філії Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
За умовами п. 2.5. Договору, Адміністрація здійснює виставлення рахунку по об'єктам інфраструктури, відповідно до підписаних Додатків до цього Договору, протягом 5 робочих днів з місяця наступного за розрахунковим.
Пунктом 2.6. Договору передбачено, що Рахунки на оплату та Акти наданих Послуг Адміністрації передаються Користувачу наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Користувачем за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або направляються Користувачу іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою тощо).
Адміністрація може застосувати будь-який з описаних способів передачі рахунку та Акту наданих послуг або кілька способів. Застосування одного з описаних способів визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту наданих послуг. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту наданих послуг Адміністрації, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.
Позивачем було зазначено суду, з посиланням на положення Закону України «Про морські порти України», Кодексу торговельного мореплавства, Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 «Про портові збори», що враховуючи, що судна відповідача перебували біля причалів позивача, нарахування причального збору здійснюється відповідно до вищенаведених норм законодавства та умов Договору.
За посиланням позивача, відповідач починаючи з березня 2024р. не сплачує причальний збір, при цьому, як стверджує позивач, жодних зауважень щодо умов Договору, нарахування плати за ним не надходило.
Відповідно до п. 2.7. Договору, Користувач оплачує рахунки протягом 15 банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Одеської філії Адміністрації, згідно з Актом наданих Послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання Адміністрацією Акту наданих Послуг.
Згідно з п. 2.8. Договору, Користувач повинен підписати отриманий від Адміністрації Акт наданих Послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого Акту. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження, цей Акт наданих Послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним).
Положеннями п. 2.9. Договору передбачено, що при наявності технічної можливості Сторони здійснюють оформлення Актів надання Послуг (виконання робіт), у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу, за допомогою системи електронного документообігу “М.Е.Doc». Документи. сформовані в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, мають таку ж юридичну силу, як оригінали у паперовій формі з підписами та печатками Сторін. У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів (ЦСК) - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним. Підтвердженням факту одержання електронного документа є автоматизоване підтвердження сервера електронної поштової системи про доставку електронного документа на адресу, яка у ньому зазначена. У випадку, якщо електронна поштова система не підтримує функцію визначення факту одержання електронного документа адресатом, тоді зазначений факт визначається шляхом отримання автором електронного листа-повідомлення від адресата про отримання цього електронного документа. При відсутності технічної можливості оформлення Актів надання послуг (виконання робіт) у вигляді електронних документів їх оформлення здійснюється у паперовій формі з підписами та скріпленням печатками Сторін.
У п. 2.13. Договору сторони погодили, що вартість Послуг підлягає перегляду у разі зміни ціноутворюючих факторів та державних регульованих цін і тарифів. При цьому Адміністрація сповіщає про такі зміни Користувача шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.
Положеннями п. 3.1. Договору передбачено, що Адміністрація має право, зокрема: односторонньому порядку змінювати вартість користування об'єктами інфраструктури (підп. 3.1.2. Договору), отримувати оплату за користування об'єктом (ами) інфраструктури в розмірах і строки, передбачені цим Договором (підп. 3.1.5. Договору), вимагати від Користувача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час користування об'єктом (ами) інфраструктури (підп. 3.1.6. Договору), обмежити або припинити надання Послуг у випадках порушення Користувачем умов, передбачених цим Договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (підп. 3.1.7. Договору).
Положеннями п. 3.4.1. Договору передбачено обов'язок Користувача, здійснювати оплату за користування об'єктами інфраструктури на умовах, у порядку та у строки встановлені цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору, оформлення перепусток для доступу на режимну територію персоналу Користувача здійснюється Адміністрацією відповідно до вимог діючого у відповідній філії Адміністрації Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо об'єктового режиму за додаткову оплату у відповідності до затверджених і діючих у відповідній філії Адміністрації тарифами, на підставі паспорту та інших документів, що підтверджують трудові та/або цивільно-правові відносини з Користувачем.
Позивач було зазначено суду, що з березня 2024р. по лютий 2025р. позивачем було направлено відповідачу на електронну пошту та засобами поштового зв'язку для підписання акти виконаних робіт за березень 2024р. по лютий 2025р., однак, акти не були підписані відповідачем та рахунки не сплачені, та наразі заборгованість відповідача становить - 42331,43 грн.
За умовами п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Згідно з п. 5.4. Договору, у випадку несвоєчасної сплати Послуг, Адміністрація має право вимагати від Користувача сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.
За умовами п. 6.1. Договору, жодна із Сторін цього Договору не несе відповідальності перед іншою Стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов'язань внаслідок дії непереборної сили (форс-мажор) у тій мірі. у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду Сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з обставинами непереборної сили (форс-мажор).
Згідно з п. 6.4. Договору, сторона, для якої настала неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу Сторону, а також у п'ятнадцятиденний термін надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.
Відповідно до п. 6.5. Договору, належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є документи, що видаються Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором.
За умовами п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 включно. Сторони погодили, що відповідно до ст. 631 ЦКУ умови цього Договору застосовуються до правовідносин, які виникли між ними з 01.04.2018 р. Дія Договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з Сторін письмово це повідомила іншу Сторону про припинення даного Договору.
Позивачем було здійснено нарахування пені - 7154,14 грн., 3% річних - 749,43 грн. та інфляційні втрати - 3488,29 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 12.06.2018 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) та Приватним підприємством "СОЛЕКС" укладено Договір №2310-П-ОДФ-18.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, за умовами укладеного Договору позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання відповідачеві послуг з користування об'єктами портової інфраструктури, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, а відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати наданих послуг на умовах, визначених Договором.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору та надано відповідачу послуги з користування об'єктами портової інфраструктури, та виставлено відповідачу рахунки на оплату.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань за умовами Договору №2310-П-ОДФ-18 від 12.06.2018р. за період з березня 2024р. по лютий 2025р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 42331,43 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені та розмір пені становить 7154,14 грн.
Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення- правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 749,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3488,29 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення- правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства “Солекс» (65055, м. Одеса, про. Цементний, 17; код ЄДРПОУ 22468755) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 38728457) суму основного боргу у розмірі 42331 (сорок дві тисячі триста тридцять одну) грн. 43 коп., пеню у розмірі 7154 (сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 3488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 01 вересня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко