ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2025Справа № 910/5771/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення 54 319,00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" з вимогою про відшкодування шкоди у сумі 54 319,00 грн, з яких: 22 587,98 грн - пеня; 6 220,60 грн. - 3% річних; 25 510,42 грн. - інфляційні витрати, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) 16.10.2023 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.05.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
28.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, стверджуючи, що позивач не вірно здійснив розрахунок сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та пені. Також вказував на не співмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/2389/24, « 16.10.2023 о 14:45 год. в місті Львові сталася ДТП, причинами якої стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Renault Scenic", д.р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, недотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Volvo XC", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Дані обставини підтверджуються постановою Сихівського районного суду м. Львова №464/7327/23 від 30.10.2023 та довідками поліції, копії яких містяться у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено Застрахований автомобіль, який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ТОВ "Віннер Лізинг", на праві власності та який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи. Вигодонабувачем за вказаним договором є ТОВ "Віннер Лізинг". Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, акт огляду Застрахованого автомобіля, рахунок-фактуру від 31.10.2023 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (226935,56 грн) позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого він розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 226935,56 грн на рахунок ТОВ "Віннер лізинг", що підтверджується копією платіжної інструкцієї №95287 від 02.11.2023.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Renault Scenic", д.р.н. НОМЕР_1 , і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як особи, яка експлуатувала автомобіль "Renault Scenic", д.р.н. НОМЕР_1 , на законних підставах була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) ЕР/216781447 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 160000 грн, франшиза - 0).
Отже, на відповідача полісом ЕР/216781447 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1 , автомобіля "Renault Scenic", д.р.н. НОМЕР_1 , на час ДТП.»
Враховуючи викладене, заявлена вимога про виплату страхового відшкодування у сумі 160000 грн підлягає задоволенню.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/2389/24, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції № 3006 від 28.04.2025 відповідачем сплачено на рахунок позивача 166 528 грн. страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач з моменту одержання заяви про виплату страхового відшкодування (10.11.2023) своєчасно не виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 22 587,98 грн. пені, 6 220,60 грн. 3% річних, 25 510,42 грн. інфляційних витрат за період з 10.01.2024 по 27.04.2024.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
При цьому, відповідач будь-яких доказів звільнення від обов'язку оплати та спростування обставин прострочення виконання зобов'язання, не надав.
Посилання відповідача на не вірно здійснений позивачем розрахунок сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та пені є необгрунтованими.
Крім цього, відповідач не заперечує одержання ним заяви про виплату страхового відшкодування 10.11.2023.
Таким чином, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 90 денний строк для виплати страхового відшкодування розпочався саме з 10.11.2023.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 22 587,98 грн. пені (за період з 10.01.2024 по 09.07.2024), суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 6 220,60 грн. 3% річних, 25 510,42 грн. інфляційних витрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Крім того позивач просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26.12.2024, акт виконаних робіт від 06.05.2025, платіжну інструкцію № 6232 від 06.05.2025.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 7 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, при цьому доказів неспівмірності понесених витрат на професійну правову допомогу не навів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код 30859524) 22 587 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 98 коп. пені, 25 510 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот десять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 6 220 (шість тисяч двісті двадцять) грн. 60 коп. 3% річних, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак