Додаткова постанова
20.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4907/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Сиромятников О.Г. (в залі суду);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 904/4907/23
за позовом Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (м. Дніпро)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Дніпро)
про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023),
Фізична особа - підприємець Господ Тетяна Анатоліївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (далі - відповідач) заборгованість за наданою поворотною фінансовою допомогою у загальному розмірі 2 292 000 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення наданої позивачем у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 2 292 000 грн. 00 коп.
Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №48259/23 від 21.09.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що станом на дату підписання позовної заяви відповідачем також не повернуто 1 000 000 грн. 00 коп. у відповідності до вимоги від 18.08.2023. Так, в розділі 3 позовної заяви позивачем було зазначено, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів заявлені за вимогою від 31.07.2023, при цьому, станом на дату підписання позовної заяви, строк на повернення коштів у відповідності до вимоги від 18.08.2023 не закінчився, у зв'язку з чим позивачем не були відображені вказані вимоги у позовній заяві.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зміну підстав позову (вх. № 56674/23 від 07.11.2023), в якій він просить суд вважати вірними наступні підстави позову:
- підставою позову є факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав, оскільки договір поворотної фінансової допомоги у письмовій формі між сторонами не укладався, хоча грошові кошти позивачем відповідачу були дійсно перераховані, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;
- правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на таке:
- позивачем після відкриття провадження у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, виходячи з якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. Підтримуючи вказану заяву в частині нової редакції прохальної частини заяви (збільшення розміру позовних вимог до суми стягнення 3 292 000 грн. 00 коп.), позивач, у відповідності до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне змінити підстави позову в обґрунтування чого зазначає про те, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти на загальну суму 3 292 000 грн. 00 коп. При цьому, у відповідних платіжних дорученнях зазначено в якості призначення платежу "поворотна фінансова допомога за договором". Одночасно матеріалами справи не підтверджується наявність жодного письмового договору між позивачем та відповідачем, хоча, виходячи з наявних платіжних доручень, сам факт переказу грошових коштів є безсумнівним. Також позивач зазначає, що у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.10.2023, представником Господ М. А., якого наразі залучено в якості третьої особи, зазначено, що вони не бачили договорів позики, на підставі яких були перераховані кошти;
- у випадку відсутності укладеного у письмовій формі договору позики (поворотної фінансової допомоги) такий договір є неукладеним, а отже, кошти перераховані із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" підлягають стягненню, як безпідставно отримані, незалежно від наявності чи відсутності у платіжних дорученнях посилання на певну дату чи номер договору. Оскільки, ані матеріалами справи, ані жодним учасником справи не підтверджено існування укладених у письмовій формі договорів поворотної фінансової допомоги між позивачем та відповідачем, відповідно, підставою позову має бути саме факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав. При цьому, правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України;
- одночасно, подана позивачем заява не змінює предмет позову і він залишається таким самим (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прохальну частину якої позивач підтримує), а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі № 904/4907/23 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023) - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни - 3 182 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 47 730 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Господ Микола Анатолійович, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у цій справі апеляційну скаргу Господа Миколи Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/4907/23 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/4907/23 - залишено без змін. Судові витрати Господа Миколи Анатолійовича за подання апеляційної скарги на рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги.
16.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу звернувся представник позивача.
Заява мотивована тими обставинами, що у відзиві на апеляційну скаргу зроблена заява про відшкодування витрат на правничу допомогу та зазначено, що докази щодо понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів з моменту ухвалення постанови, відтак, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.
У заяві просить стягнути 25 000 грн витрат на правничу допомогу.
Також у заяві викладено клопотання про поновлення строку на подачу відповідних доказів, яке обґрунтовано.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою від 17.07.2024 прийнято до розгляду заяву позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу; судове засідання призначено на 31.07.2024.
17.07.2024 до суду від третьої особи надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій останній просив відмовити позивачу у їх стягненні у повному обсязі з огляду на те, що заявник пропустив строк подачі заяви; норми ГПК не передбачають стягнення витрат з третьої особи; стягненню підлягає реальний розмір витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 31.07.2024 оголошено перерву до 10.09.2024 до 17:00 годину.
10.09.2024 представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 10.09.2024 розгляд заяви представника Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 904/4907/23 відкладено на 03.12.2024.
Ухвалою суду від 03.12.2024 зупинено розгляд заяви представника Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 904/4907/23 до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №907/947/22.
21.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі і задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із третьої особи, в якому повідомлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (надалі - “КГС ВС») від 07.02.2024 відкрито провадження у справі № 907/947/22; 02 липня 2024 року Верховний Суд постановив ухвалу про передачу справи № 907/947/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; 10 вересня 2024 року ВП ВС постановив ухвалу про передачу справи № 907/947/22 відповідній колегії суддів КГС ВС; ухвалою колегії суддів КГС ВС від 14 січня 2025 року знову направлено справу до ВП ВС. Втім, 12 лютого 2025 року ВП ВС повернуто справу № 907/947/22 відповідній колегії суддів КГС ВС. У зв'язку з вищевикладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі № 907/947/22 від 08 квітня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126607573).
Ухвалою суду від 22.04.2025 розгляд заяви поновлено; судове засідання призначено на 09.06.2025.
В той же час, 09.06.2025 судді Верхогляд Т.А. та Парусніков Ю.Б. перебували у відпустці, з огляду на що, колегія суддів ухвалою суду від 16.06.2025 визначила нову дату судового засідання - 20.08.2025.
В судовому засіданні 20.08.2025 представник позивачки підтримав доводи заяви. Інші учасники в судове засідання не з'явились; будь-яких клопотань суду не направили.
В судовому засіданні 20.08.2025 оголошена вступна та резолютивна частина додаткової постанови у справі.
Колегія суддів розглянувши заяву представника Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №904/4907/23, вважає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
У першій заяві по суті справи (позові) наголошено про стягнення судових витрат на правничу допомогу і що такі докази будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення.
Як і у відзиві на апеляційну скаргу позивачем визначений попередній розмір судових витрат - 25 000 грн. Також зроблена заява, що відповідні докази будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України протягом п'яти днів з дня ухвалення постанови.
Постанова апеляційної інстанції, якою рішення господарського суду залишено без змін, ухвалена 10.07.2024.
16.07.2024 до апеляційного суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
У заяві викладене клопотання про поновлення строку на подачу відповідних доказів.
Розглянувши відповідне клопотання, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи (аналогічний висновок викладено у пункті 20 постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 911/4670/13, подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19).
Водночас заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (аналогічний висновок викладений у пунктах 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Наведені висновки також викладені у постанові КГС ВС від 26.10.2022 у справі №910/13813/21.
Відповідно до висновків, неодноразово наведених Верховним Судом, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Також, до клопотання чи заяви повинні бути додані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Заявником зауважено, що:
- Акт приймання наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року та Додаткової угоди № 2 від 13 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року по господарській справі № 904/4907/23 в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суд) був підписаний між Адвокатським об'єднанням «Новум» та ФОП Господ Т.А. лише 15.07.2024 (тобто протягом п'яти днів з дати прийняття постанови судом апеляційної інстанції);
- разом з тим, впродовж всього дня 15.07.2024 були систематичні перебої з електроенергією, що характерно для поточної ситуації у зв'язку з чим у позивача була відсутня можливість направити до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 904/4907/23 у суді апеляційної інстанції.
Також, варто звернути увагу і на факт того, що у відповідності до повідомлення Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, 15 липня 2024 року на всій території Дніпропетровської області було встановлено ІІІ (червоний) рівень небезпечності та надзвичайна (V класу) пожежна небезпека, у зв'язку з підвищеною температурою, що також впливало на організаційні та робочі можливості об'єднання;
- крім того, представник позивача, який брав участь у всіх судових засіданнях у суді апеляційної інстанції 15 липня 2024 року був вимушений звернутися до лікаря у зв'язку із сильним головним болем (мігренню) та підвищеним артеріальним тиском (копія виписки додається). Внаслідок поганого самопочуття, що могло бути пов'язано в тому числі і з надзвичайною спекою у цей день, у представника позивача, який відповідав за подання цих документів до суду, фактично “випав» із життя робочий день 15 липня 2024 року, що також мало наслідком пропуск строку на подання доказів на 1 день та було непередбачуваною обставиною.
- відзначає, що позивачем було пропущено лише один день строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а відповідно, зазначені докази подаються в ФОП Господ Т.А. в найбільш стислі можливі строки, а сам факт пропуску подання доказів не є умисним та/або вчиненим через необачність.
Слід зазначити, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
З урахуванням наведених заявником обставин, підтверджених доказами, з огляду на пропуск строку лише на один день для подання доказів і підстави цього пропуску строку є поважними, суд вважає можливим відновити заявнику строк подачі доказів понесених витрат на правничу допомогу.
В свою чергу доводи третьої особи, наведені у запереченнях, щодо неможливості подати заяву з пропуском строків, суд відхиляє, оскільки заявником подане відповідне клопотання про поновлення строків подачі доказів, що допускається процесуальним законодавством.
До заяви додані докази понесення витрат, а саме: копія договору про надання правничої допомоги від 04.09.2023; копія додаткової угоди № 2 від 13.02.2024, копія акту приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024, копія платіжної інструкції № 248 від 16.02.2024, відомості з ЄДРПОУ щодо АО «Новум», ордер серії АЕ №1267562 від 01.03.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2946 від 20.07.2015.
Так, 04.09.2023 між Адвокатським об'єднанням «Новум» (далі за текстом - АО «Новум») та Фізичною особою-підприємцем Господ Тетяною Анатоліївною (далі за текстом - ФОП Господ Т.А.) було укладено Договір про надання правової допомоги (далі за текстом - Договір про надання правової допомоги).
Умовами п.1.2, 1.3 договору визначено, що Клiєнт, усвiдомлюючи спецiальний статус Адвокатського об'єднання «НОВУМ» та те, що порядок його дiяльностi та вiдповiдальностi, крім iншого, визначається нормами спецiального законодавства, доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання надавати Клiєнту правову допомогу у формi, в обсязi та на умовах, передбачених цим Договором, на пiдставi особистої позицiї Адвоката об'єднання, як фахiвця в галузi права, в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому, Об'єднання та Адвокати об'єднання не є повноважними особами Клiєнта, а мають дiяти саме як особи, що надiленi спецiальним статусом у вiдповiдностi до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть" та Правил адвокатської етики, тобто, вчиняти вiдповiднi дiї, як спецiальний суб'єкт взаємовiдносин - Об'єднання, фактично виступаючи у взаємовiдносинах з третiми особами вiд свого iмені та в iнтepecax Клiєнта, якi полягають у наданнi правової допомоги в обсягах та порядку, визначених самим Адвокатом Об'єднання, з урахуванням його особистих знань та кваліфікації. Вказанi дiї спрямованi на те, щоб їх адекватнiсть обумовила розмiр оплати за надання правової допомоги. Kpiм того, Сторони визнають, що в рамках цього договору кpiм повноважень, наданих вищевказаним законом, Об'єднання та Адвокати об'єднання не отримують саме вiд Клiєнта додаткових та будь-яких iнших повноважень, якi б давали пiдстави визначати його уповноваженою особою Клiєнта.
Правова допомога надається в порядку та обсязi узгодженому мiж сторонами, в тому числi шляхом укладення додаткових угод до цього договору. У будь-якому випадку об'єднання має право без попереднього письмового погодження представляти клiєнта в ycix судах України пiд час розгляду Bcix категорiй справ та у вiдносинах перед вciмa контролюючими та правоохоронними органами, органами державної влади та мiсцевого самоврядування, органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, державними та приватними нотарiусами, арбiтражними керуючими, перед фiзичними та юридичними особами без будь-яких обмежень повноважень (в тому числi пiд час здiйснення кримiнального провадження). Адвокати Об'єднання мають право пiдписувати вiд iмeнi Клiєнта вci процесуальні документи передбаченi Цивiльним процесуальним кодексом України, Кримiнальним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адмiнiстративного судочинства України, Законом України «Про виконавче провадження» та iншими законодавчими актами без будь-яких обмежень.
Пунктами 4.1, 4.2 договору визначено, що за послуги, що виконуються та надаються Об'єднанням, обсяг яких, передбачений У Додатком до Договору, Клiєнт перераховує Об'єднанню гонорар, погоджений сторонами в Додатку до Договору. Гонорар перераховується Клієнтом на поточний рахунок об'єднання та/або сплачується в готiвковiй формi. За кожний настyпний або iнший етап та/або обсяг послуг Сторони узгоджують подальшу оплату послуг Об'єднання на пiдставi пiдписаного ними Додатку до Договору, який є його невiд'ємною частиною.
Розрахунки за наданi послуги здiйснюються Клiєнтом впродовж cтpoків, передбачених у Додатку до даного договору. У разi необхiдностi на вимогy Клiєнта Об'єднанням може бути виставлений рахунок на сплату гонорару.
Цей Договiр набуває чинностi з моменту його пiдписання та дiє протягом двох poкiв з дня пiдписання, якщо iнший строк дiї не вказаний у додатковiй угодi до договору. Договір може бути розiрваний будь-якою iз стopiн достроково з попередженням iншої Сторони не пiзнiше, нiж за один мiсяць до моментy такого розiрвання (п.10.1 договору).
13 лютого 2024 року між АО «Новум» та ФОП Господ Т.А. укладено Додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року (далі за текстом - Додаткова угода № 2).
У відповідності до п. 1 Додаткової угоди № 2, АО «Новум» представляє інтереси ФОП Господ Т.А. під час розгляду справи № 904/4907/23 в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 2, за супровід справи та представництво інтересів ФОП Господ Т.А. в суді апеляційної інстанції, ФОП Господ Т.А. сплачує АО «Новум» гонорар у розмірі 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень, 00 коп.), не пізніше 10 календарних днів, з дня підписання даної Додаткової угоди.
З метою виконання власних договірних обов'язків, встановлених п. 1 Додаткової угоди № 2, АО «Новум» надало, а ФОП Господ Т.А. прийняла всі послуги, зазначені в Акті приймання наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року та Додаткової угоди № 2 від 13 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги від 04 вересня 2023 року по господарській справі № 904/4907/23 в суді апеляційної інстанції (Центральний апеляційний господарський суд), а саме:
- вивчення та детальний аналіз апеляційної скарги Господ Миколи Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 по справі № 904/4907/23, а також складення та подання до Центрального апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/4907/23;
- участь адвоката Об'єднання у судових засіданнях по справі № 904/4907/23, які проводились у Центральному апеляційному господарському суді (усього - 2 судових засідання).
На виконання договору ФОП Господ Т.А. сплатила АО «Новум» гонорар у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 248 від 16 лютого 2024 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/13137/21 суд дійшов висновку, що норми процесуального закону (ст.ст. 2, 123, 129 ГПК України) визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (подібний висновок міститься у пункті 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
Чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у випадку, якщо ця особа подала апеляційну/ касаційну скаргу, вимоги якої не були задоволені чи частково незадоволені та заперечувала проти позовних вимог (за наявності відповідної заяви особи про їх розподіл).
При цьому, щодо підстав, з яких зупинялось провадження з розгляду заяви у цій справі слід зазначити наступне.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (надалі - “КГС ВС») від 07.02.2024 було відкрито провадження у справі № 907/947/22.
02 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу справи № 907/947/22 на розгляд Великої Палати Верховного суду (надалі - “ВП ВС»).
10 вересня 2024 року ВП ВС постановив ухвалу про передачу справи № 907/947/22 відповідній колегії суддів КГС ВС.
Ухвалою колегії суддів КГС ВС від 14 січня 2025 року знову було направлено справу до ВП ВС.
Втім, 12 лютого 2025 року ВП ВС було повернуто справу № 907/947/22 відповідній колегії суддів КГС ВС.
У зв'язку з вищевикладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було прийнято постанову у справі № 907/947/22 від 08 квітня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126607573).
У цій постанові було, зокрема, зазначено наступне:
- в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив положення п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, ч.4 ст.129 ГПК України, ч.9 ст.129 ГПК України і застосував їх без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.02.2022 у справі № 910/389/21, від 13.10.2020 у справі №911/2115/19, від 19.04.2023 у справі №904/4736/21, від 18.07.2023 у справі №910/110/21, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, у додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №915/1406/21, від 05.07.2022 у справі №923/447/15, від 04.03.2021 у справі №916/376/19.
- Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 23.05.2024 справу № 907/947/22 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.07.2023 та касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго" на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 повернув відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. При цьому Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 у якій вказано, зокрема, про те, що норми статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (пункт 8.7 постанови).
- ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2024 справу № 907/947/22 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у справі». Так, сторонами в цивільному процесі є такі її учасники, як позивачі відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Отже, висновок, наведений у пункті 286 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, про те, що судові витрати покладаються лише на сторони спору, сформульований у відповідності до складу учасників тієї справи та результату вирішення конкретного спору, а саме: судові витрати компенсовано за рахунок двох відповідачів, які є належними, а не за рахунок усіх чотирьох осіб, до яких пред'явлені вимоги.
Висновку про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з третьої особи, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу і в задоволенні якої було відмовлено, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 у цілому та її пункт 286 зокрема не містять.
Колегія суддів у справі № 907/947/22 вважає, що норми процесуального закону (ст.ст. 2, 123, 129 ГПК України) визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом (подібний висновок міститься у пункті 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
При цьому чинним процесуальним законом не передбачено заборони стягувати витрати на професійну правничу допомогу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у випадку, якщо ця особа подала апеляційну/касаційну скаргу, вимоги якої не були задоволені чи частково незадоволені та заперечувала проти позовних вимог (за наявності відповідної заяви особи про їх розподіл).
Подібний висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 910/13137/21.
Також колегія суддів вважає, що у випадку оскарження судового рішення третьою особою, а не відповідною стороною, покладення тягаря оплати витрат на правничу допомогу на відповідну сторону не відповідає принципам пропорційності та верховенства права, закріпленим у ст. 2 ГПК України, оскільки в такому випадку ризик настання наслідків, пов'язаних зі вчиненням третьою особою відповідних процесуальних дій, автоматично покладається на особу, яка таких дій не вчиняла, і, по суті, призводить до того, що відповідні негативні наслідки (у вигляді обов'язку сплати витрат на правничу допомогу іншого учасника справи, який був фактично опонентом при розгляді відповідної апеляційної чи касаційної скарги) несе сторона спору, яка такі рішення не оскаржувала, тобто не вчиняла дій, які стали підставою для понесення витрат відповідним опонентом.
До того ж, відповідна конструкція має негативний ефект, оскільки створює підґрунтя для зловживання процесуальними правами та подання третіми особами необґрунтованих апеляційних/касаційних скарг тощо за, фактично, умов відсутності ризику негативних наслідків для себе у вигляді обов'язку з відшкодування відповідних витрат, які можливо понесе її опонент у спорі. Крім цього, у такому випадку навіть відповідач, який може скористатися своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 46 ГПК України, і визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, буде нести негативні наслідки у вигляді можливого відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у випадку оскарження відповідного рішення третьою особою, що само по собі є несправедливим.
Відтак, колегія суддів КГС ВС не погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість стягнення відповідних витрат на професійну правничу допомогу з відповідача через те, що апеляційна скарга подавалась третьою особою.
Центральний апеляційний господарський суд застосовно до дійсної справи зауважує, що розгляд апеляційної скарги, який мав наслідком понесення витрат на професійну правничу допомогу відбувся виключно у зв'язку із поданням апеляційною скарги третьою особою - Господ Миколою Анатолійовичем.
Без вчинення активних дій з його боку (підписання та подання апеляційної скарги) апеляційний розгляд би не здійснювався, оскільки інші учасники справи не скористалися своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду.
Більш того, відповідач - ТОВ “Ганг», не тільки не скористався своїм правом на апеляційне оскарження, але й в ході судового розгляду жодним чином не підтримував подану третьою особою апеляційну скаргу.
За таких обставин, суд вважає, що саме третя особа має нести наведені судові витрати, а покладення витрат на відповідача чи залишення їх за позивачем буде очевидно несправедливим.
Такий підхід узгоджується як з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі 907/947/22, до прийняття якої апеляційної суд зупиняв провадження, так і з висновками, викладеними у пункті 8.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, на яку також послався Верховний Суд.
Внаслідок наведеного відхиляються доводи заперечень третьої особи стосовно неможливості згідно норм ГПК покласти витрати на правничу допомогу на третю особу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
З огляду на викладене обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача та вважає необхідним стягнути з третьої особи 25000 грн. понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
В той же час, доводи, наведені у запереченнях третьої особи стосовно розміру витрат, фактично є декларативними. Доказів або обґрунтувань щодо суми заявлених позивачем витрат, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність, та/або нереальність такого розрахунку або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, третя особа не надала.
Внаслідок чого, в цій частині заперечення Господа М.А. також не приймаються.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Поновити Фізичній особі - підприємцю Господ Тетяні Анатоліївні строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.
Заяву представника Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни адвоката Сиромятникова Едуарда Олександровича про відшкодування витрат на правничу допомогу - задовольнити.
Стягнути з Господа Миколи Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 25 000 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови виготовлено і підписано 29.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков