про закриття апеляційного провадження
25 серпня 2025 року м. Харків Справа №922/4571/14 (922/4018/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від апелянта - не з'явився,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Милий А.І.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повне рішення складено 18.04.2025),
за позовом ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309», м. Лозова, Харківська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , с. Світловщина, Лозівський район, Харківська область,
про витребування майна,
в межах справи №922/4571/14 про банкрутство ВАТ «Лозівське АТП-16309», -
До суду від ОСОБА_3 надійшла позовна заява (вх.№4018/24 від 13.11.2024), в якій позивач просить суд:
1. прийняти до розгляду позовну заяву ліквідатора ВАТ «Лозівське АТП- 16309» про витребування майна із чужого незаконного володіння;
2. задовольнити позовні вимоги ліквідатора ВАТ «Лозівське АТП-16309» та витребувати з володіння ТОВ «Лозівське АТП-16309» (код ЄДРПОУ 42978856, 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1) нерухоме майно, а саме:
-контрольно-пропускний пункт з побутовими приміщеннями, літ. «А-2», загальною площею 1069,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- заправний пункт, літ. «Д», загальною площею 23,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- механічну мийку літ. «В», загальною площею 405,5 кв.м, з очисними спорудами літ. «С», «С-1», «С-2», що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ;
- виробничий корпус літ. «Б-2», загальною площею 3983,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
- одноповерхову нежитлову будівлю 2СК-26, літ. «Г», загальною площею 84,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 з вказаним рішенням суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк на подання апеляційної скарги; прийняти до розгляду апеляційну скаргу та задовольнити її в повному обсязі.
Разом з апеляційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-163092 надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження (вх.№5811 від 09.05.2025), в яких просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 по справі № 922/4571/14 (922/4018/24), прийнятого в межах справи №922/4571/14 про банкрутство ВАТ «Лозівське АТП-16309» повернути заявнику.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) залишено без руху з підстав відсутності належних доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками учасникам справи.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№6188 від 16.05.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2025. Зокрема, апелянтом надано описи вкладення до цінних листів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24). Встановлено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків - протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№6632 від 27.05.2025) на усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема подано належні докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги з додатками учасникам справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4571/14 (922/4018/24).
03.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4571/14 (922/4018/24) (вх.№6992 від 03.06.2025).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7600 від 19.06.2025), в якому останнє просить постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) без розгляду та повернути апелянту.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) до розгляду на « 31» липня 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309» - Милого А.І. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4571/14 (922/4018/24), яке відбудеться 31.07.2025 о 10:15 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/4571/14 (922/4018/24), яке відбудеться 31.07.2025 о 10:15 год постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309» - Милого А.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/4571/14 (922/4018/24) до « 25» серпня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309» - Милого А.І. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4571/14 (922/4018/24), яке відбудеться 25.08.2025 об 11:00 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/4571/14 (922/4018/24), яке відбудеться 25.08.2025 об 11:00 год постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309» - Милого А.І. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Перед судовим засіданням від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№10075 від 25.08.2025), в яких останній просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівське АТП-16309», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про витребування майна, в межах справи №922/4571/14 про банкрутство ВАТ «Лозівське АТП-16309».
Дослідивши подані додаткові пояснення, судом встановлено відсутність доказів їх направлення учасникам справи, що підтвердив присутній представник відповідача. Крім того, подані додаткові пояснення зводяться до додаткових обґрунтувань підстав для задоволення апеляційної скарги та подані поза межами строку для доповнення апеляційної скарги, встановленого ст.266 ГПК України, з огляду на що залишаються судом без розгляду.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з нижченаведених підстав.
Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 №910/9016/16, від 21.07.2020 № 914/1971/18.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду безпосередньо впливає на права та законні корпоративні інтереси акціонерів ВАТ «Лозівське АТП 16309», яких у справі представляє уповноважена особа акціонерів - Сидора С.І. Заявник стверджує, що саме уповноважена особа акціонерів - Сидора С.І. був ініціатором процесу витребування майна від незаконного власника; статус уповноваженої особи акціонерів ОСОБА_1 визнається судами апеляційної та касаційної інстанції, центральними органами влади; наявна релевантна судова практика щодо правових підстав участі уповноваженої особи акціонерів в розгляді господарських справ, зокрема, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №918/1116/23.
Колегія суддів зазначає, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов'язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.
Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд приймаючи своє рішення.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, остання підписана Сидорою С.І. як уповноваженою особою акціонерів ВАТ «Лозівське АТП-16309».
Суд зазначає, що коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України, згідно з якими:
- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України);
- апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства. (частина друга статті 255 ГПК України).
З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Відповідно до статтіс44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (процесуальна дієздатність).
Тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки визначена процесуальним законом (частина перша статті 44 ГПК України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина друга статті 44 ГПК України).
В статті 42 ГПК України законодавець визначив, зокрема права учасників справи, що забезпечують реалізацію права на звернення до господарського суду, передбачене частиною 2 статті 4 ГПК України, та конкретизував способи звернення до суду.
Так, за змістом пунктів 3, 5 частини першої статті 42 ГПК України до процесуальних прав учасників справи належать права: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Відтак, наведені в статті 42 ГПК України права є складовою процесуальної правоздатності будь-кого із учасників господарського процесу у розумінні частини першої статті 44 ГПК України.
Водночас, норми процесуального закону у відповідних випадках, конкретизують умови для реалізації учасником справи окремих процесуальних прав, наявність яких у особи хоча і презюмується в силу загальних норм: статті 42 ГПК України та частини першої статті 44 цього Кодексу; однак реалізація яких конкретизується спеціальними нормами ГПК України. До таких умов належать, зокрема: спосіб звернення до господарського суду (заява, скарга, клопотання), стадія для реалізації відповідного процесуального права, підстави, строки звернення та суб'єкт права звернення до господарського суду.
Отже, особа наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов'язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом) в силу закону, з урахуванням визначеного статтею 4 ГПК України суб'єктного складу осіб, які можуть належати до учасників господарського процесу.
Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб'єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні - стаття 42 ГПК України, так і визначені окремими нормами ГПК України спеціальні процесуальні права та виконати обов'язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:
- доведення особою (суб'єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки тощо);
- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;
- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.
Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.
Як зазначалося вище, скаржник обґрунтовує наявність у нього права на апеляційне оскарження як учасника у справі про банкрутство, а саме як уповноваженої особи акціонерів боржника.
У питанні щодо статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника колегія суддів враховує правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, згідно з якими (пункти 111-118 постанови) вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України.
При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.
Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений Законом про банкрутство (КУзПБ від 21.10.2019), залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника.
Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому суд, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, зобов'язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з'ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).
Розглядаючи заяву такої особи про вступ у справу, господарський суд перевіряє повноваження представника (уповноваженої особи) засновників (учасників, акціонерів) боржника на участь у справі оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.
Отже, набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України.
Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов'язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв'язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи. Для реалізації відповідного права суд зобов'язаний повідомити уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про судові засідання у справі про банкрутство, а також про судові засідання у справах, які розглядаються у межах справах про банкрутство. Такий обов'язок існує лише щодо уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка належним чином легітимована, тобто виникає з моменту постановлення ухвали суду про визнання такої уповноваженої особи учасником справи про банкрутство (пункт 172 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14).
Як вбачається з матеріалів справи, скаржником не надано доказів визнання господарським судом Сидори С.І. уповноваженою особою акціонерів ВАТ «Лозівське автотранспортне підприємство-16309» по справі №922/4571/14 у законодавчо встановленому порядку.
Разом з цим, суд враховує, що викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14 правова позиція щодо процесуального порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника у справі про банкрутство стосується моменту виникнення повного обсягу процесуальної дієздатності та не може обмежувати таку особу без її попередньої легітимізації відповідною ухвалою суду у реалізації гарантованого Конституцією України (пункт 8 частини другої статті 129) права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 ГПК України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів.
Водночас, колегія суддів констатує, що до апеляційної скарги не додано та у матеріалах даної справи №922/4571/14 (922/4018/24) відсутні належні та допустимі докази на підтвердження статусу Сидори С.І. як уповноваженої особи акціонерів боржника, зокрема, рішення вищого органу управління боржника про обрання Сидори С.І. уповноваженою особою акціонерів боржника. Заявник в апеляційній скарзі в обґрунтування наявності у нього відповідного статусу фактично зазначає про здійснення останнім юридично значущих дій із оскарження дій/бездіяльності арбітражних керуючих стосовно спірного майна. Проте, вказане не свідчить про виконання апелянтом вищезазначених вимог стосовно доведення статусу особи, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення.
Щодо посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі №918/1116/23 від 09.07.2024, суд вказує про наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні за змістом положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.
Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов'язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.
Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.
Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.
Зі змісту постанови Верховного Суду по справі №918/1116/23 від 09.07.2024 вбачається, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою не як уповноважена особа акціонерів боржника, а метою подання скарги та оскарження ухвали місцевого господарського суду був захист власних корпоративних прав скаржника, як акціонера боржника, а не юридичної особи загалом чи інтересів всіх акціонерів товариства.
Втім, у даній справі апелянт звертається з апеляційною скаргою саме як уповноважена особа акціонерів боржника та зазначає про необхідність захисту інтересів акціонерів товариства.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вищезазначеній постанові Верховного Суду є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено наявність правового зв'язку між оскаржуваним рішенням та порушенням його майнових інтересів.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) в мотивувальній частині не містить висновків, суджень або посилань суду на права, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 , в резолютивній частині рішення суду не йдеться про порушення безпосередньо прав, інтересів та обов'язків такої особи.
Статтею 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Такі обмеження знаходять своє відображення серед положень ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги.
Застосування цього процесуального запобіжника задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010, «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» від 12.07.2001, «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19.12.1997 та інші).
Відповідно до статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Таким чином, апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24) підлягає закриттю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із закриттям апеляційного провадження інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів чинного законодавства, колегією суддів не розглядаються.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.
Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст.234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1066Х від 06.05.2025) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2025 у справі №922/4571/14 (922/4018/24).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 01.09.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян