01 вересня 2025 року м. Харків Справа №922/314/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (вх.№1052Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем", м. Харків
про стягнення 44375,23 грн
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (61177, м. Харків, пров. Динамівський, 4, код ЄДРПОУ 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (49128, м. Дніпро, житловий масив Покровський, 22-А, кв. 40, код ЄДРПОУ 38300290) 3% річних у сумі 579,96 грн, інфляційні втрати в сумі 5209,48 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" про виправлення описки у справі №922/314/25 задоволено. Виправлено описку, допущену в абзаці 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25. Викладено 2 абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 в такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (61177, м. Харків, пров. Динамівський, 4, код ЄДРПОУ 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (49128, м. Дніпро, житловий масив Покровський, 22-А, кв. 40, код ЄДРПОУ 38300290) 3% річних у сумі 8710,70 грн, інфляційні втрати в сумі 35664,53 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрчем" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Коприг ЛТД" у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/3286/23 було розстрочено виконання рішення від 12.01.2024 в частині несплаченої суми основного боргу - 708332 грн на 8 платежів у період з червня 2024 року по січень 2025 року. За твердженням відповідача, у період з 23.04.2024 (дати набрання законної сили рішення) до 10.01.2025 ним не допущено порушення умов зобов'язання, адже відповідач виконував їх відповідно до ухвали суду про розстрочення.
За твердженням відповідача, суд першої інстанції не врахував, що прострочення зобов'язання не може настати до моменту закінчення строку, встановленого судом. Тобто з моменту набрання чинності ухвалою про розстрочення (05.06.2024) строк виконання основного зобов'язання був змінений, і до завершення графіка (10.01.2025) не було правових підстав вважати, що зобов'язання є простроченим.
На думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача обов'язок зі сплати сум, які не є наслідком прострочення, адже ухвала суду про розстрочення змінила строки виконання зобов'язання, тому період із червня 2024 року по січень 2025 року не може вважатись періодом прострочення, а отже відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 23.06.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу, запропоновано учасникам справи в строк до 23.06.2025 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Радіонової О.О. для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" про стягнення заборгованості у розмірі 850000,00 грн. Позовні вимоги було обґрунтовано фактом невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №3/23-9 від 30.03.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені, вулиця Дунайська, будинок 188-А; ідентифікаційний код 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (49128, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, житловий масив Комунар, будинок 22-А, квартира 40; ідентифікаційний код 38300290) заборгованість у розмірі 850000,00 грн, судовий збір у розмірі 12750,00 грн.
Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що 15.06.2023 відбувся факт поставки товару у відповідності до укладеного між сторонами договору №3/23-9 від 30.03.2023 загальною вартістю 850000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок з оплати такого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/3286/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 по справі №916/3286/23 в частині залишку несплаченої суми основного боргу у розмірі 708332,00 грн. задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 по справі №916/3286/23 в частині залишку несплаченої суми основного боргу у розмірі 708332,00 грн згідно наступного графіку:
- до 10.06.2024 - 88541,50 грн;
- до 10.07.2024 - 88541,50 грн;
- до 12.08.2024 - 88541,50 грн;
- до 10.09.2024 - 88541,50 грн;
- до 10.10.2024 - 88541,50 грн;
- до 11.11.2024 - 88541,50 грн;
- до 10.12.2024 - 88541,50 грн;
- до 10.01.2025 - 88541,50 грн.
Матеріали справи містять платіжні інструкції по сплаті відповідачем заборгованості за договором №3/23-9 від 30.03.2023: №176 від 07.05.2024 на суму 70834,00 грн, №8419 від 04.06.2024 на суму 70834,00 грн, №220 від 10.06.2024 на суму 88541,50 грн, №98 від 09.07.2024 на суму 88541,50 грн, №148 від 07.08.2024 на суму 88541,50 грн, №169 від 05.09.2024 на суму 88541,50 грн, №216 від 10.10.2024 на суму 88541,50 грн, №238 від 08.11.2024 на суму 88541,50 грн, №290 від 09.12.2024 на суму 88541,50 грн, №313 від 07.01.2025 на суму 88541,50 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2024 у справі №916/1927/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" (68802, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188-А; код ЄДРПОУ 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг ЛТД" (49128, м. Дніпро, Житловий масив Комунар, буд. 22-А, кв. 40; код ЄДРПОУ 38300290) 3% річних у розмірі 22333,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 14380,69 грн, пеню у розмірі 176147,95 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2554,34 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Листом ТОВ "Коприг ЛТД" від 11.01.2025 №1 повідомило відповідача, що у зв'язку із порушенням ТОВ “Укрчем» грошового зобов'язання останнє має сплатити грошове зобов'язання із урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних із заборгованості.
За твердженням позивача, не зважаючи на розстрочення судом виконання рішення суду, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку ТОВ "Укрчем" тривало до 07.01.2025, тобто до дня останнього платежу у графіку розстрочення, і тому збільшення заборгованості через інфляцію складає 35664,53 грн та 3% річних складають 8710,70 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що виконання грошового зобов'язання було виконано із простроченням, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 у справі №916/3286/23 не є свідчення звільнення від застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення.
Перевіривши правильність нарахування розміру інфляційного збільшення та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення розміру інфляційного збільшення у сумі 35664,53 грн та 3% річних у сумі 8710,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно із положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі (стягнення грошових коштів), тобто підтверджує грошове зобов'язання божника перед кредитором.
Частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відстрочення або розстрочення виконання рішення суду спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Відтак, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Оскільки судове рішення про відстрочення або розстрочення рішення суду про примусове стягнення боргу змінює строк або порядок примусового виконання такого рішення, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Таким чином, розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Так, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на відсутність у правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, обставини, встановлені судами в рішенні Господарського суду Одеської області від 12.01.2024 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 916/3286/23, а також в рішенні Господарського суду Одеської області від 14.08.2024 у справі №916/1927/24, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не оспорює ні наявну заборгованість, ні правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних.
Апеляційний господарський суд зауважує, що в даному випадку відбулося саме неналежне виконання зобов'язання - порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які становлять зміст договору - порушення зобов'язання за договором поставки товару №3/23-9 від 30.03.2023 в частині оплати вартості поставленого товару.
При цьому виконання відповідачем (сплата платежів за графіком) у строк встановлений ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/3286/23 не може ставитися у залежність від наявності права позивача на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Відтак, заявник апеляційної скарги здійснює підміну понять щодо прострочення зобов'язання і пов'язує його із закінченням строку, встановленого судом в ухвалі про розстрочення.
Ураховуючи, що прострочення виконання будь-якого зобов'язання, у тому числі й грошового, є триваючим правопорушенням, право на стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Колегією суддів встановлено, що позивач здійснює розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з 01.05.2024 по 09.12.2024, враховуючи відповідні сплати у вказаний період.
З огляду на судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, розстрочення виконання судового рішення, сплату грошових коштів відповідачем, та враховуючи визначений позивачем у розрахунку період, позивач був не позбавлений можливості стягнути інфляційні втрати та 3% річних відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України внаслідок порушення відповідного зобов'язання.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрчем" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/314/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов