29 серпня 2025 р. № 400/3720/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки, (грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 18.10.2021 року та грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020 та 2021 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017), по день фактичного розрахунку при звільненні, тобто з 19.10.2021 року но 15.03.2024 року з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середнього заробітку за весь час затримки, (грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 18.10.2021 року та грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020 та 2021 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017)), по день фактичного розрахунку при звільненні, тобто з 19.10.2021 року по 15.03.2025 року з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . При виключенні зі списків особового складу позивачу не було виплачено грошове забезпечення в повному обсязі. 16.03.2025 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/6915/24 відповідачем виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 78838,41 грн. Позивач вважає, що у нього виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, що і стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Ухвалою від 21.04.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
01.05.2025 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач послався на те, що час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідач зазначає, що ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження до виплати належних при звільненні сум. Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 16.06.2025, 24.06.2025 суд витребував у відповідача належним чином засвідчені докази (довідки тощо) із зазначенням грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували звільненню; середньоденного грошового забезпечення позивача.
Вимоги ухвали виконані відповідачем своєчасно і належним чином.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) з 23.11.1998 року по 18.10.2021 року, на всіх видах забезпечення в тому числі фінансовому перебував у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 213 від 18.10.2021 позивача звільнено з військової служби в запас.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі №400/6915/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 за період з 01.02.2020 по 18.10.2021 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020 та 2021 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 16.12.2024.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/6915/24 на розрахунковий рахунок позивача 16.03.2025 було зараховано суму у розмірі 78838,41 грн.
При цьому відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати сум грошової індексації.
Вважаючи, що він має право на виплату сум середнього заробітку, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Релевантними до цієї справи джерелами права є такі.
Статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі -Порядок №100) передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як вже встановлено судом, позивача було виключено з ІНФОРМАЦІЯ_4 18.10.2021. Між тим, розрахунок на виконання судового рішення в частині нарахування і виплати індексації грошового забезпечення проведено лише 16.03.2025.
Тому бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 18.10.2021 по 16.03.2025 є протиправною.
Щодо визначення способу поновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.
Особливістю спірних правовідносин є те, що впродовж періоду затримки, який тривав з 18.10.2021 по 16.03.2025, до статті 117 КЗпП України, яка регулює загальні умови нарахування середнього заробітку, було внесено зміни.
Верховний Суд уже вирішував питання застосування 117 КЗпП України до подібних триваючих правовідносин.
Так, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, у якій зазначив, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції № 3248-IV, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).
Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 18.10.2021 року по 18.07.2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється ст.117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, а за період з 19.07.2022 року по 16.03.2025 року - ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.
При вирішенні позовних вимог щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за період з 18.10.2021 року по 18.07.2022 року, суд враховує наступне.
Відповідно до довідки відповідача № 9/2/2347 від 19.06.2025 середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення, становить 628,45 грн.
Затримка розрахунку при звільненні за період з 18.10.2021 року по 18.07.2022 року складає 274 календарних днів.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Зокрема, при визначенні істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає таке.
При звільненні позивача зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_9 йому нараховане та виплачене грошове забезпечення в розмірі 112014,00 грн, що підтверджується довідкою № 9/2/2382 від 25.06.2025 Також, за судовими рішеннями позивачу нараховано 78838,41 грн. Загальна сума, що підлягала виплаті позивачу на день звільнення складала 190852,41 грн
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №400/6915/24 позивачу виплачене грошове забезпечення в розмірі 78838,41 грн.
Враховуючи принцип істотності частки між виплаченим розміром грошового забезпечення при звільнення та виплаченою сумою індексації, відсоткове співвідношення суми грошових коштів до загальної суми виплата, що мала бути виплачена на день звільнення розраховується наступним чином: 78838,41/ 190852,41 х 100% = 41,30 %.
Суд, виходячи з принципу пропорційності між виплаченою сумою та сумою заборгованості, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 18.10.2021 по 18.07.2022 наступним чином:
274 днів х 628,45 грн. = 172195,30 грн. х 41,30% = 71116,66 грн.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 18.10.2021 року по 18.07.2022 року з врахуванням істотності частки становить 71116,66 грн.
Обчислення таким чином середнього заробітку відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, яке є орієнтиром для адміністративних судів у питанні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку у відносинах, пов'язаних з проходженням публічної служби.
Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 року по 16.03.2025 року суд враховує обмеження періоду стягнення шістьома місяцями, запроваджене ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, що становить 185 календарних днів.
Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 116263,25 грн. (628,45 грн. х 185 календарних днів).
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Відтак, в цій справі суд вважає за необхідне скористатись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст 9 КАС України, і вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача слід стягнути з відповідача конкретну суму середнього заробітку, яка становить 187379,91 грн (71116,66 грн + 116263,25 грн).
Зазначені вище висновки щодо методики розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановлення істотної частки як критерію зменшення суму середнього заробітку за період до 18.07.2022, незастосування інших критеріїв для такого зменшення, відсутності у суду повноважень щодо зменшення середнього заробітку за період після 19.07.2022, узгоджуються з практикою Верховного Суду. Зокрема, така позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 22.05.2025 по справі № 420/18799/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, а також враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 18.10.2021 року по 15.03.2025 року в розмірі 187379,91 (сто вісімдесят сім тисяч триста сімдесят дев'ять гривень 91 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко