29 серпня 2025 р. № 400/5182/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
треті особиГоловне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вул. Ольжича, буд.7,м. Житомир,10003,
провизнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2025 №064250009482, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.04.2025 №064250009482 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області починаючи з 26.03.2025 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви в зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Позивачка вважає таку відмову протиправною, з огляду на наявність в неї посвідчення громадянина, який постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (Розпорядження ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 № 224). На думку позивача, оскільки вона має таке посвідчення, то відповідно і має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
Ухвалою від 26.05.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, запропонував сторонам подати заяви по суті справи.
05.06.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії не підтверджено факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Так, за твердженням відповідача, до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не підлягають зарахуванню період навчання та роботи за межами такої зони. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Також, до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову. У поясненнях викладено мотиви незгоди з позовом, аналогічні заявленим відповідачем. Третя особа просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористалась своїм правом на відповідь на відзив.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 26.03.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон №796).
До заяви було, серед іншого додано: копію посвідчення позивачки як громадянки, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю серія НОМЕР_1 у період з 1986-1992.
Також позивачкою надано копію трудової книжки НОМЕР_2 від 04.10.1986, яка містить такі написи: № 3 від 24.08.1988 , здійснений Малинівською швейною фабрикою про звільнення з роботи за власним бажанням в зв'язку з вступом на навчання; № 4 від 01.09.1988 про зарахування на денне відділення Обухівського медучилища, № 5 від 01.07.1990 про закінчення повного курсу навчання в Обухівському медучилищі, № 8 від 01.03.1991 про прийняття на посаду медсестри лор відділення поліклініки Бендерського територіального медичного об'єднання, № 9 від 12.10.1994 про звільнення з посади у Бендерському територіальному медичному об'єднанні по догляду за дитиною дошкільного віку.
Крім того, до заяви позивачка долучила довідку від 17.07.2024 № 4988, видану сектором ведення реєстру Виконавчого комітету Малинівської міської ради Житомирської області, щодо реєстрації проживання та фактичного місця проживання в м. Малин Житомирської області, за відомостями якої позивачка постійно проживала та була зареєстрована в м. Малин, зокрема, в періоди з 01.07.1986 по 20.08.1990, з 28.08.1990 по 13.02.1991, з 14.02.1992 по 20.12.2000.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 04.04.2025 прийняв рішення № 064250009482 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв'язку із не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.
При визначенні періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не враховано періоди:
з 01.09.1988 по 29.06.1990 навчання в Обухівському медичному училищі Київської області, згідно із дипломом НОМЕР_3 від 30.06.1990, оскільки м. Обухів не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю; з 01.03.1991 по 12.10.1994 робота в Бендерському територіальному медичному об'єднанні, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_4 від 04.10.1986, оскільки не можливо визначити місце знаходження робочого місця особи.
За висновком відповідача, викладеним в рішенні № 064250009482 від 04.04.2025, період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю становить 23 роки 0 місяців 03 дні (з 01.07.1986 по 31.08.1988, з 30.06.1990 по 13.02.1991, з 13.10.1994 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 09 місяців 14 днів.
При цьому, наявність у позивачки необхідного страхового стажу відповідачем не заперечується.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулась до суду.
При цьому, спірним є питання проживання (роботи) позивача не менше чотирьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону», призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII ).
Згідно із статтею 55 Закон №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Малин Малинського району Житомирської області було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Згідно з довідкою від 17.07.2024 № 4988, виданою сектором ведення реєстру Виконавчого комітету Малинівської міської ради Житомирської області, щодо реєстрації проживання та фактичного місця проживання в м. Малин Житомирської області, позивачка постійно проживала та була зареєстрована в м. Малин, зокрема, в періоди з 01.07.1986 по 20.08.1990, з 28.08.1990 по 13.02.1991, з 14.02.1992 по 20.12.2000.
Водночас, згідно відомостей трудової книжки позивачки у період з 01.09.1988 по 29.06.1990 вона навчалась на денному відділенні Обухівського медичного училища, а з 01.03.1991 по 12.10.1994 працювала медичною сестрою лор відділення у Бендерському територіальному медичному об'єднанні.
Ні місто Обухів, ні місто Бендери не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, позивачем не надано доказів, що навчання не денній формі в м. Обухів та виконання посадових обов'язків медичної сестри лор відділення в м. Бендери не були пов'язані з перебуванням за місцем знаходження навчального закладу, медичного закладу.
Суд враховує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Проте, за матеріалами цією справи і аналізу сукупності вказаних документів спростовується той факт, що позивач станом на 1993 рік постійно проживала протягом чотирьох років у зоні посиленого радіологічного контрою.
Щодо посилання позивачки на висновки Верховного Суду, викладені у постановах 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, за якими посвідчення особи, потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є єдиним документом, який підтверджує право на пенсію зі зниженим пенсійним віком, то слід звернути увагу, що на даний час у Верховному Суді існує різна практика з даного питання, а тому судом застосовано пізнішу, ніж зазначена позивачем, а саме, яка викладена в постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23. Так, Верховний Суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. При цьому в контексті обставин цієї справи, Суд також враховує, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
У постанові від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23 Верховний Суд також вказав, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».
Також, суд враховує висновки Верховного Суду , викладені у постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 за тотожних обставин. Так, за позицією Верховного Суду факт навчання на денному відділенні в місті за межами зони посиленого радіологічного контролю виключає можливість постійного проживання особи у населеному пункті, що входить до такої зони.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Отже, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
На підставі викладеного, суд, враховуючи наведені висновки Верховного Суду та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, дійшов висновку, що факт постійного проживання (роботи) позивачки на території посиленого радіоекологічного контролю впродовж чотирьох років в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 не підтверджено.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд висновує, що оскільки факт постійного проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років не підтверджено, а визнані відповідачем 02 роки 09 місяців 14 днів проживання на території посиленого радіоекологічного контролю, що дає право на зменшення пенсійного віку на 5 років, не є достатніми для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, правові підстави для задоволення позову відсутні.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко