29 серпня 2025 року справа №320/6191/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу нарахованої у період з 01.01.2016 по 31.12.2019 пенсії у розмірі 684484,97 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по пенсійних виплатах за період з січня 2016 року по грудень 2019 року у розмірі 684484,97 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2016 по фактичний час виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито спрощене провадження по справі без проведення судового засідання (суддя Харченко С.В.).
Відповідно до частини 1 статті 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно з частиною 9 статті 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/6191/20, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Позов мотивовано протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невиплаті на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/16603/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №640/6435/19 відповідачем здійснено перерахунок його пенсії за вислугу років, однак протиправно не здійснено виплату пенсії в розмірі 684484,97 грн.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що заборгованість, яка виникла перед позивачем, буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22.08.2018 № 649 (далі - порядком № 649), якою затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/16603/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) щодо не здійснення перерахунку та не виплаті пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статтями 51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області від 10.05.2017 № П-2714.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 у справі №640/6435/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40; ідентифікаційний код 22933548) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40; ідентифікаційний код 22933548) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №640/6435/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2019 - скасовано, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру процентів із грошового забезпечення для розрахунку пенсії та щодо обмеження виплати пенсій максимальним розміром протиправними.
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2016 у розмірі 80% сум грошового забезпечення у редакції ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинної станом на дату призначення пенсії та без обмеження максимальним розміром, у відповідності до довідки Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Київській області від 10.05.2017 №П-2714
На виконання зазначених рішень суду, відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії позивачу, за наслідками якого Головним управлінням нараховано кошти в сумі 633338,21 грн.
Доплата в розмірі 633338,21 грн., нарахована за період з 01.01.2016 по 09.12.2019, на переконання відповідача, підлягає виплаті відповідно до Порядку № 649. З метою підтвердження факту включення перерахованих сум пенсії позивача до реєстру, відповідач надав витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Позивач не згідний із таким станом виплати пенсії, тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відтак, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету.
28.08.2018 набрав чинності Порядок № 649, чинний на момент існування спірних в якому установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Пунктом 1 Порядку № 649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 649 виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.
Пунктом 3 Порядку № 649 визначено, що боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).
В силу вимог пунктів 5, 6, 7 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (пункт 11 Порядку № 649).
Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641 (далі - Порядок № 20-1).
Вказаний Порядок відповідно до пункту 3 Порядку № 649 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 20-1 доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку № 649.
Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду (пункт 7 Порядку № 20-1).
Отже, на сьогодні питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульоване Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади.
При цьому, Порядком визначено, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
Судом встановлено, що до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, внесено інформацію про Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №640/6435/19 (реєстраційний номер рішення в реєстрі - 56846).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач при виконанні рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі №640/6435/19, як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень наданих чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того з урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
В цьому контексті слід зазначити, що на сьогодні порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат визначений Порядком № 649 і прийняття судом рішення про стягнення на користь позивача спірної пенсійної заборгованості, по-перше, буде суперечити цьому порядку, по-друге, порушуватиме права інших осіб, виплата яким такої ж заборгованості здійснюється з дотриманням цього порядку, і, по-третє, не відповідатиме справедливому балансу інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставинну, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не заперечує свого обов'язку здійснити виплату відповідних коштів, а лише вказує на те, що вказана доплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, що визначена Порядком № 649 в порядку черговості.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата нарахованого грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу ще не виплачувався дохід у вигляді нарахованої на виконання рішення суду доплати до пенсії. За таких обставин, за відсутності виплати нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати проводитися не могла.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2023, №200/18159/21, від 18.05.2023 у справі №200/14129/19-а, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 29.09.2022 у справі №520/1001/19.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки виплата спірної заборгованості перерахованої на виконання рішення суду пенсії відповідачем не здійснена, то відсутні підстави вважати, що право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати при проведенні виплати пенсії буде порушене відповідачем. Таким чином, позовні вимоги є передчасними, оскільки суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його прав та інтересів діями відповідача не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.