28 серпня 2025 року Справа № 280/11073/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області № 287/08-01-24-09 від 30.09.2024, у зв'язку із чим поновити з 30.09.2024 реєстрацію у якості платника Єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління ДПС в Запорізькій області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 028 грн судового збору за подання позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за текстом рішення ГУ ДПС в Запорізькій області № 287/08-01-24-09 від 30.09.2024 підставою для анулювання реєстрації як платника Єдиного податку є: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно правових форм господарювання (абзац 5 підпункт 298.2.3 пункт 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі ПК України).
Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження.
12.12.2024 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки проведеною перевіркою встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). Також зазначає, що Акт камеральної перевірки та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку були направлені ФОП ОСОБА_1 поштою за податковою адресою, однак були повернуті з позначкою "за закінченням терміну зберігання", що, згідно з нормами ПК України, не звільняє його від відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який займається діяльністю у сфері проводового електрозв'язку (КВЕД 61.10), був зареєстрований 03.11.2017.
Згідно з матеріалами справи, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування за такими групами та ставками:
II група: з 01.12.2017 по 01.07.2019;
III група:
з 01.07.2019 по 31.03.2022 (ставка 5%);
з 01.04.2022 по 31.07.2023 (ставка 2%);
з 01.08.2023 по 30.09.2024 (ставка 5%).
На підставі акта камеральної перевірки від 30.09.2024 № 15061/08-01-24-09/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення умов перебування на спрощеній системі, було прийнято рішення від 30.09.2024 № 287/08-01-24-09 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Позивач вважає, що рішення ГУ ДПС в Запорізькій області від 30.09.2024 № 287/08-01-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За нормами п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до п. 44-1.3 ст. 44-1, п. п. 6-8 п. п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.13 ст. 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст.299 ПК України, відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п.299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Приписами п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Судом встановлено, що рішення № 287/08-01-24-09 від 30.09.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 прийнято на підставі акту камеральної перевірки № 15061/08-01-24-09/ НОМЕР_1 від 30.09.2024 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
Суд зауважує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Відповідно до акту № 15061/08-01-24-09/2875917838 від 30.09.2024 контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.
Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від № 15061/08-01-24-09/ НОМЕР_1 від 30.09.2024, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Отже, оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Окрім того, в акті від № 15061/08-01-24-09/ НОМЕР_1 від 30.09.2024 відповідачем вказано, що відповідно до п. 291.11 ст. 299, встановлено порушення абз. 5 пп. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 Кодексу та підлягає анулювання реєстрація ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, з 30.09.2024, при цьому не вказано, коли саме на думку перевіряючої особи було допущено відповідне порушення.
Відповідно до п. п. 8 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Цією нормою чітко визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, зокрема, це здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг поштового зв'язку, телефонного зв'язку та послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Щодо виявлених порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.
3 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16.12.2020 № 1089-IX "Про електронні комунікації" (далі - Закон № 1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до визначень, наведених у частині першій статті 2 Закону № 1089-IX:
- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54);
- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80);
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25);
- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28);
- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87);
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70).
Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.
Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку від 20.04.2022 № 30 Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
Судом встановлено, що згідно з витягом з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 09.04.2024 № 104-2505/104 позивач включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за № 3388, як постачальник електронних комунікаційних послуг.
Так, позивач є постачальником електронних комунікаційних послуг з видом діяльності Послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. У тому числі послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет. З використанням мережі: фіксованого зв'язку; (власної мережі).
Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж;
Послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативнотехнічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Таким чином, навіть у разі наявності у позивача власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережі і, відтак, не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Окрім того, декларування позивачем діяльності за кодом КВЕД 61.10 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на єдиному податку видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, що підтверджується змістом листа Державної служби статистики України № 14.1.3-04/39-20 від 07.02.2020, направленого Державною службою статистики України до Асоціації правовласників та постачальників контенту. У вказаному листі, зокрема, зазначається, що код виду економічної діяльності не створює прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання, не спричиняє правових наслідків для них.
Тобто, практика застосування заборони застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.10 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у абзаці 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, а й суперечить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого.
В даному випадку контролюючим органом, в якості критерію для застосування обмежень, встановлених п. п. 8 п. п. 291.5.1. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України та прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у цій статті, а допустив довільне трактування положень податкового законодавства і прирівняв всі види діяльності, які входять до КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електозв'язку» до видів діяльності визначених п. п. 8 п. п. 291.5.1. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.
Не приведення у відповідність положень Податкового кодексу України у зв'язку із змінами у законодавстві про електронні комунікації, призводить до неоднозначного трактування таких норм, а у відповідності до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача, наведене у відзиві на листи Міністерства фінансів України від 17.07.2024 № 20775/7/99-00-24-01-03-07, оскільки така позиція контролюючого органу є надміру довільною та не ґрунтується на нормах статті 291 ПК України і не є обов'язковою для суду при вирішенні вказаної адміністративної справи.
Таким чином, відповідачем не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
На думку суду, факт здійснення платником податків заборонених видів діяльності, передбачений підпунктом 291.5.1. пункту 291.5 статті 291 ПК України можна встановити лише за наслідками проведення документальної перевірки під час дослідження документів відповідного платника податків щодо реально здійснюваної ним діяльності.
Зважаючи на всі встановлені судом обставини, які свідчать про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області № 287/08-01-24-09 від 30.09.2024 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС в Запорізькій області відновити з 30.09.2024 відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку то суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі Чуйкіна проти України (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Тому, з врахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки оскаржуване рішення № 287/08-01-24-09 від 30.09.2024 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління ДПС в Запорізькій області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 у якості платника єдиного податку з 30.09.2024.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Запорізькій області від 30.09.2024 № 287/08-01-24-09 про анулювання платника єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Запорізькій області поновити статус платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 30.09.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 28 серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький