28 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/12023/25
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "-Інтертранс-" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Приватне підприємство "-Інтертранс-" звернулося з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №088608 від 29.10.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова була винесена виключно за результатами помилкового висновку про допущення Позивачем порушень вимог ст.39 та ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо здійснення 13.09.2024 року пасажирських перевезень без відповідних документів. На думку Позивача, Відповідач застосував законодавство про внутрішні перевезення та не врахував, що підприємством здійснювалися міжнародні перевезення пасажирів. Відповідач не врахував, що відсутність тахокартки у водія є підставою для відповідальності, передбаченої абзацом 11 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт"
Ухвалою суду від 02.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, подала відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечується і зазначається, що положеннями ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278, визначено перелік документів, які повинні мати водії та пред'являти на підтвердження здійснення пасажирських перевезень.
Як зазначено у відзиві, відповідно до акту перевірки від 13.09.2024 року №АР 088561, у водія автобусу, що здійснював регулярні пасажирські перевезення за маршрутом "Київ - Одеса", були відсутні необхідні документи: витяг з дозволу, схеми маршруту, розклад руху, таблиці вартості проїзду та тахокарта водія.
Відсутність таких документів, на думку Відповідача, свідчать про наявність порушень вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підстав для застосування відповідних штрафних санкцій.
Таке порушення, на думку представника Відповідача, правомірно стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
У відповіді на відзив представник Позивача зазначає, що Відповідач не врахував, що перевезення здійснювалося за маршрутом "Київ - Бухарест, тобто мало місце міжнародне перевезення і для такого перевезення були наявні всі документи, передбачені статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
У запереченнях на відповідь на відзив представник Відповідача зазначає про безпідставність доводів Позивача. Стверджується, що під час проведення рейдової перевірки в автобусі перебував лише один пасажир з пересадкою на інший автобус, що прямував до іноземної держави.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області 13.09.2024 року на автомобільній дорозі М-05 (452 км+811м) було проведено перевірку транспортного засобу VAN HOOL (автобус), реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , який використовується Позивачем для надання послуг з пасажирських перевезень, про що був складений відповідний акт.
Як зазначено в даному акті перевірки від 13.09.2024 року №АР 088561, дослідженому судом, при наданні послуг з перевезення пасажирів за маршрутом "Київ - Одеса" у водія ОСОБА_1 були відсутні документи, передбачені ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, витяг з дозволу, тахокарта водія ОСОБА_1 .
За результатами розгляду акту перевірки 13.09.2024 року №АР 088561 та доданих до нього матеріалів Відповідачем в особі в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті була винесена оскаржувана постанова №088610 від 29.10.2024 року про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Як зазначено в постанові №088610 від 29.10.2024 року та відповідно до доводів представника Відповідача, наведених у відзиві, підставою для застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. стало порушення вимог ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність всіх передбачених документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Безспірно, за приписами ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (надалі - Закон N 2344-III), автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до п.1.3 розділу I Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 (наділ - Порядок № 278), автомобільний перевізник повинен забезпечити:
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху;
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, є підставою для застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як зазначено в позові, уповноважені особи інспекції при проведенні перевірки та Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови не врахували, що Позивачем здійснюються міжнародні перевезення пасажирів за маршрутом "Київ - Бухарест" і на підтвердження саме міжнародних перевезень у водія був наявний весь пакет відповідних документів, але вони безпідставно не були враховані. Саме ця обставина зазначена у позові як єдина підстава для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови Відповідача.
Такі доводи Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, за визначенням положень ст.1 Закону №2344-III перевезення пасажирів і вантажів розділяються на внутрішні перевезення та міжнародні перевезення.
В розумінні вказаних правових норм міжнародні перевезення пасажирів слід розуміти перевезення пасажирів автомобільним транспортом з перетином державного кордону, а внутрішні перевезення - це перевезення пасажирів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави, тобто перевезення пасажирів територією України без перетину державного кордону України.
Аналогічно приписами ст.35 Закону №2344-III визначено, що автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.
Одночасно суд враховує, що згідно пункту 4 розділу І Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184) (надалі - Правила) внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до цих Правил, законодавства про захист прав споживачів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
За приписами пункту 27 розділу І цих же Правил залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація:
у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах - найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту (у разі здійснення міжнародних перевезень інформація подається двома мовами у два рядки: верхній - українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюється перевезення).
Правова норма підпункту 20 пункту 2 розділу Правил дає визначення трафарету як покажчика інформації для пасажирів про маршрут.
Із долучених до відзиву матеріалів вбачається, що передній трафарет транспортного засобу VAN HOOL (автобус), реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , містив інформацію лише іноземною мовою для пасажирів про маршрут руху (" BUCURESTI-ОDESA - КIIV"), тобто інформацію, яка не відповідала напряму руху автобусу.
При цьому суд враховує, що наявність у Позивача дозволу на здійснення міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом "Київ - Бухарест", копія якого долучена до позову та досліджена судом, одночасно є дозволом на здійснення внутрішнього перевезення пасажирів територію України в межах даного маршруту.
Одночасно суд враховує доводи Відповідача про здійснення Позивачем 13.09.2024 року внутрішнього перевезення пасажирів за маршрутом "Київ-Одеса", а не у зворотному напрямку.
Аналіз вказаних положень Закону №2344-III і матеріалів справи дає підстави суду зробити висновок, що Позивачем як автомобільним перевізником здійснювалося внутрішнє перевезення пасажирів за маршрутом "Київ-Одеса", тобто між населеними пунктами, розташованими на території України. Лише за умови перетину державного кордону України таке перевезення пасажирів набуває статусу міжнародного перевезення пасажирів.
Більш того, в долученій до позову копії дозволу Позивачу на здійснення міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом "Київ - Бухарест" і в зворотному напряму прямо зазначено, що при перевезенні пасажирів на території України перевізник зобов'язаний додержуватися вимог Законів України, чинних норм і правил.
Аналогічно приписи п.145 розділу VI Правил передбачають, що автомобільний перевізник зобов'язаний, окрім іншого, видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи.
Суд також враховує, що згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність витягу з паспорту маршруту, схема маршруту та дозволу.
Інших доводів щодо протиправності оскаржуваної постанови Позивачем в позові не наведено.
Таким чином, суд робить висновок, що Позивач надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом "Київ-Одеса" без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 39 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову Приватного підприємства "-Інтертранс-" до Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
28.08.25