26 серпня 2025 рокуСправа №160/17864/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Інфоресурс», у якому позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти та науки України від 09.05.2025 року за вих.№ 3/3990-25 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо черговості здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», та в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту»» - зазначити «Так, не порушує», та видати відповідну довідку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № №225425 від 30.08.2024 року зазначено про порушення ним послідовності, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту». На звернення позивача про внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ним черговості здобуття освіти, відповідачем було відмовлено. Позивач вказує, що невідповідність відомостей, які містяться в ЄДЕБО, фактичним обставинам та вимогам законодавства про освіту унеможливлює реалізацію права заявника на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є підставою для звернення з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07 липня 2025 року від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції посилався на те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 10.09.2015 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 20.01.2016. 28.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Українського державного університету науки і технологій. Звертає увагу суду на те, що частиною другою статті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» чинного Закону України від 01.07.2014 № 1556-VIІ «Про вищу освіту» установлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Також інформує, що відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.10.2018 за № 1132/32584 (із змінами) (далі - Положення) інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО. Згідно із цим Положенням, технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти. З огляду на зазначене, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО та її корегування належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
17 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, станом на дату видачі довідки, так і станом на сьогоднішній день, ЄДЕБО не містить відомостей щодо завершення Позивачем отримання освіти за рівнем спеціаліст. Копія наказу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури № 49 КС від 20.01.2016 року про відрахування позивача неодноразово надавалася до міністерства, однак, не була врахована при розгляді звернень адвокатів позивача. Більш того, відповідно до «Історії навчання здобувача освіти» в рядку 3 є запис про відрахування ОСОБА_1 20.01.2016 року, даний факт додатково не оспорюється та підтверджується відповідачем у відзиві. З огляду на це позовні вимогу підлягають задоволенню.
13 квітня 2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у яких вказує, що вважає за необхідне зазначити, що відповідно до законодавства та судової практики особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту. Поруч з цим просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 700 грн.
Представники третіх осіб станом на правом на подачу пояснень на позов не скористалися, про відкриття провадження у справі були ознайомленні належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету третьої особи в системі «Електронний суд».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
30.08.2025 року позивачу сформовано Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій зазначено, що він на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ "Про освіту" - Ні, порушує.
03.01.2025 року адвокат позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України із адвокатським запитом у якому просив надати інформацію та копії документів, а саме: на якій підставі та з врахуванням яких документів про освіту ОСОБА_1 внесено інформацію про типи документів про освіту до Єдиної державної електронної бази з питань освіти; чому в довідці №225425 від 30.08.2024 р. про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти зазначено, що послідовність визначена частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» порушена, у той час як відповідно до переліку типів документів, зазначених у розділі «Інформація про документи про освіту» послідовність дотримана.
06.03.2025 року адвокат позивача звернувся до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури із адвокатським запитом у якому просив надати інформацію та копії документів, а саме: зазначити дату вступу ОСОБА_1 до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, код та назву спеціальності, ступінь освіти, який отримав ОСОБА_1 за час навчання у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури; коли та на якій підставі ОСОБА_1 був відрахований з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, у зв'язку з чим не отримав диплом спеціаліста, код та назва спеціальності - промислове і цивільне будівництво, 7.06010101; прошу долучити копію наказу, що підтверджує відрахування ОСОБА_1 з Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, з підстав зазначених у п. 2 цього адвокатського запиту.
24 січня 2025 року на адресу ОСОБА_1 надійшла відповідь Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти та науки України за вих.№3/808-25 на запит адвоката Братцевої Н.С., поданий в інтересах заявника, в якому міністерство підтверджує відомості, зазначені в довідці.
У відповіді Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 31.01.2025 року №3/18-12 надана відповідна інформація та копія наказу про відрахування № 49 КС від 20.01.2016 року.
В подальшому адвокатом Волинець Т.В. були направлені листи в інтересах ОСОБА_1 на адресу Державного підприємства «Інфоресурс» та Міністерства щодо внесення змін до Реєстру та видачі довідки з відомостями, які б відповідали вимогам ЗУ «Про освіту».
Листом Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти та науки України від 09.05.2025 року за вих.№3/3990-25 позивачу відмовлено у внесенні змін до ЄДЕБО. Зокрема вказано, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 10.09.2015 зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, відрахований 20.01.2016. 28.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Українського державного університету науки і технологій. Звертаємо увагу, що частиною другою статті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» чинного Закону України від 01.07.2014 № 1556-VIІ «Про вищу освіту» установлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.
Позивач не погоджується із діями Міністерства освіти і науки України щодо не внесення в Єдину державну електронну базу з питань освіти відомостей щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» із зазначенням «ТАК, не порушує», звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджена форма довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти урегульовані Законом України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною другою ст. 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
За правилами ч. 2 ст. 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно із ст. 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 ч. 1 ст. 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Відповідно до п.п. 16 п. 3 Розділ XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про освіту" освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за відповідною програмою з видачею диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році.
Особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримують диплом молодшого спеціаліста, який прирівнюється до диплома молодшого бакалавра. Особи, які розпочнуть навчання за програмою підготовки фахового молодшого бакалавра, починаючи з 2020 року, у разі успішного завершення навчання отримають диплом фахового молодшого бакалавра, що засвідчуватиме здобуття кваліфікації фахової передвищої освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначені Законом України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII) норми якого суд застосовує, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Згідно з Розділом ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1556-VII, освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році;
вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра;
освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році;
після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.
Аналіз наведених вище норм права дає суду підстави для висновку про те, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації. Основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватися відповідним документом про освіту.
Зі змісту довідки про здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти суд встановив, що з 01.09.2024 року ОСОБА_2 навчається в Українському державному університеті науки і технологій, за спеціальністю 192 Будівництво і цивільна інженерія, освітній рівень «Магістр», денна форма навчання. Раніше здобув кваліфікацію бакалавра, про що Український державний університет науки і технологій видав диплом бакалавра серії НОМЕР_1 дата видачі 20.06.2024 року.
Як зазначено вище, відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1556-VII, вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
Так, магістр - це освітній ступінь, який здобувається на другому рівні вищої освіти та який присуджує заклад вищої освіти (наукова установа) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Суд встановив, що зі змісту історії навчання здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, вбачається, що з 10.09.2015 ОСОБА_1 здобував освітній рівень спеціаліста у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, за спеціальністю 7.06010101 промислове і цивільне будівництво, звідки відрахований 20.10.2016 року.
Зазначене свідчить про те, що позивач не завершував навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст", який на цей час відповідає освітньому рівню "магістр", не проходив атестацію та не отримував диплома спеціаліста, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований 20.10.2016 року із здобувачів освіти Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, що означає, що позивачем не було завершено початковий рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
Таким чином, суд зауважує, що навчання позивача. у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, за спеціальністю 7.06010101 промислове і цивільне будівництво, з 10.09.2015 до 20.01.2016 не може свідчити про порушення послідовності здобуття ним освіти, оскільки стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає саме попереднє здобуття освіти, а не навчання протягом певного періоду.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Словосполучення у цій нормі "здобутий рівень освіти" вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. При цьому, Закон № 2145-VIII та Закон № 1556-VII чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа.
Отже, законодавець використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.
Посилання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який встановлений за дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24, як на належне джерело правового регулювання цих правовідносин, суд до уваги не бере, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не можуть містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Норми права мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого на це суб'єкта нормотворення, погодженого із заінтересованими органами та зареєстрованого Мін'юстом у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків.
У контексті наведених обставин справи суд доходить висновку, що позивач, на момент формування довідки здобувача освіт за даними ЄДЕБО, не мав диплома спеціаліста, який міг би підтвердити здобуття ним освітньо-кваліфікаційного рівня, що на сьогодні прирівнюється до "магістр", як особи, що успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Відтак, суд дійшов висновку, що зазначення у Довідці від 30.08.2024 року №225425 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправним.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону України "Про освіту", у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною 5ст. 74 Закону України "Про освіту" визначено: "держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових".
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону України "Про освіту", положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08 червня 2018 року № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, в силу норм чинного законодавства, Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у відмові внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО, щодо факту послідовного навчання ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесені змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_3 та зобов'язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_3 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 08/04-25 від 08.04.2025 року, Акт приймання-передачі правної допомоги від 16.07.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 08/04-25 від 08.04.2025 року, Ордер АЕ № 1382876.
Відповідно до п. 4.1 детальний перелік видів правничої допомоги, наданої за цим договором, та розмір винагороди Адвоката (гонорар) визначається за домовленістю Сторін та фіксується в акті прийому-передачі правничої допомоги. Винагорода (гонорар) сплачується протягом 5 днів з дати його акту. Клієнт має право здійснити авансування винагороди (гонорару) чи витрат.
На підтвердження сплати за надану правничу допомогу надано Акт приймання-передачі правної допомоги від 16.07.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 08/04-25 від 08.04.2025 року. Актом визначено, що Адвокатським бюро відповідно до Договору надано Клієнту наступну правничу допомогу: - вивчення документів щодо отримання довідки, консультація Клієнта щодо подальших дій - 1000,00 грн.; - направлення адвокатського запиту та листів - 700,00 грн.; - вивчення поточної судової практики в аналогічних спорах, формування правничої позиції захисту інтересів Клієнта, підготовка та подання адміністративного позову - 2000,00 грн.; - вивчення відзиву, підготовка та направлення до суду відповіді на відзив - 2000,00 грн.; всього - 5700 грн.
Водночас, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
А також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплати відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).
Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, що в ній заявлено вимоги немайнового характеру, а отже, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України у розмірі 1211,20 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211 грн. 20 ком, що документально підтверджується квитанцією від 18.06.2025 № 033853.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. може бути повернутий позивачу на підставі його клопотання.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти та науки України від 09.05.2025 року за вих.№ 3/3990-25 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо черговості здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», та в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту»» - зазначити «Так, не порушує», та видати відповідну довідку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн. та витрат на правничу допомогу 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев