Справа № 757/10547/22-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2755/2025
16 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Шпаковичу С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шипіки Андрія Васильовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року (суддя Вовк С.В.) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї про стягнення аліментів на дітей,
встановив:
рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дітей (аліменти): ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки на кожну дитину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення повноліття старшою дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 25 серпня 2033 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дитини (аліменти) ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000грн та судовий збір у розмірі 1 536, 80грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року і до досягнення повноліття старшою дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; починаючи з 25 серпня 2033 року стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дитини (аліменти) ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 28 червня 2024 року Печерським районним судом міста Києва по справі №757/10547/22-ц, таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення по справі. Однак, 16 липня 2024 року Печерським відділом ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва 28 червня 2024 року у справі №757/40547/22-ц.
Заявник вважав, що оскільки рішення суду у даній справі було скасовано постановою суду апеляційної інстанції, додаткове рішення суду, на підставі якого і був виданий зазначений виконавчий лист, втрачає свою силу та не може виконуватись у примусовому порядку.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року заяву задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 28 червня 2024 року Печерським районним судом міста Києва у справі №757/10547/22-ц.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шипіка А.В. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що як рішенням Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року, так і постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року позовні вимоги були задоволені частково, тому підстави вважати, що додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року втратило свою силу одночасно із скасуванням рішення цього суду від 1 березня 2023 року, відсутні, як і підстави визнавати виданий 28 червня 2023 року Печерським районним судом міста Києва виконавчий лист, таким, що не підлягає виконанню.
Представник стягувачки вважає, що боржником не надано суду доказів на обґрунтування доводів його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки до вказаної заяви ним було додано лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16 липня 2024 року, тоді як суд за власною ініціативою не має права збирати докази у даній справі, а ухвала суду ґрунтується на припущеннях.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на доводи своєї заяви і на те, що у справі №904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення суду по справі і у разі скасування рішення у справі, додаткове рішення втрачає силу.
Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.76), свого представника у судове засідання не направила, клопотання про перенесення судового засідання не подала, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у її відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника стягувачки ОСОБА_1 - адвоката Шипіки А.В., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення боржника ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що рішенням Печерського
районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року частково задоволений позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року вирішено питання розподілу судових витрат, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000грн та судовий збір у розмірі 1 536, 80грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Потильчак О.О. від 16 липня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 757/10547/22-ц, виданого 28 червня 2024 року Печерським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000грн та судового збору у розмірі 1 536,80грн (с.с.3).
Судом встановлено, що вказаний виконавчий лист було видано на підставі додаткового рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року у справі № 757/10547/22-ц.
Задовольняючи заяву боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року у справі № 757/10547/22-ц було скасовано, тому виконавчий лист, виданий на виконання додаткового рішення у даній справі, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У статті 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, які свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення.
Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для цього зазначені у частині другій статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо а) його було видано помилково; б) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.
Отже, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі № 755/15479/14-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний виконавчий лист було видано на виконання додаткового рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що: «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав».
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (пункти 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 904/8884/21).
Отже, доводи апеляційної скарги, що додаткове рішення суду не втратило своєї
чинності в результаті скасування рішення суду, після якого воно було ухвалено, не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки додаткове рішення суду є нерозривно поєднаним з тим рішенням, після якого воно ухвалене, та не може існувати окремо від нього.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для визнання виконавчого листа, виданого на виконання додаткового рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року, таким, що не підлягає виконання, у зв'язку з втратою вказаним додатковим рішенням чинності та помилковою видачею виконавчого листа.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявником до заяви було надано тільки постанову про відкриття виконавчого провадження, а суд не має право збирати докази, що стосуються предмета спору, не свідчать про незаконність ухвали суду, так як постанова про відкриття виконавчого провадження підтверджує, як видачу виконавчого листа, стосовно якого ставиться питання про визнання його таким, що не підлягає виконанню, так і виконання цього виконавчого листа.
Доводи апеляційної скарги, що ухвала суду ґрунтується на припущеннях, колегія суддів вважає безпідставними, так як матеріали цивільної справи № 757/10547/22 містять, як рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , так і додаткове рішення цього суду від 24 травня 2023 року про стягнення судових витрат позивачки у зв'язку із частковим задоволенням її позовних вимог, а також постанову Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року, яким рішення Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2023 року повністю скасовано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що постановою Київського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково, а відтак позивачка має право на відшкодування понесених судових витрат, не є підставою для висновку, що додаткове рішення від 24 травня 2023 року підлягає виконанню, оскільки відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, пункт 4 частини 1 статті 382 ЦПК України передбачає, що у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Отже, у разі не вирішення апеляційним судом питання судових витрат, понесених позивачкою у суді першої інстанції, позивачка або її представник могли звернутися до апеляційного суду із заявою про постановлення додаткового рішення у порядку статті 270 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шипіки
Андрія Васильовича залишити без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста
Києва від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук