Справа № 307/547/25 Провадження № 4-с/307/3/25
25 серпня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника, одержаних стягувачем за виконавчим документом коштів, у виконавчому провадженні №ВП №78129038, відкритому 29.05.2025 на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленого 10.03.2025 у цивільній справі №307/547/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 вернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця Кохан Павла Івановича, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника, одержаних стягувачем за виконавчим документом коштів у виконавчому провадженні ВП №78129038, відкритому 29.05.2025 року на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленого 10.03.2025 у цивільній справі №307/547/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказує, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.03.2025 р. задоволено позовні вимоги позивача про стягнення коштів. На рішення суду вона подала апеляційну скаргу та результати розгляду станом на 23.07.2025 року їй не відомі. На виконання рішення суду від 10.03.2025 р, суд видав позивачу виконавчий лист N?307/547/25. На підставі цього виконавчого листа, приватний виконавець Кохан Павло Іванович відкрив виконавче провладження №78219038 від 29.05.2025 р., та наклав арешт на майно, банківські рахунки.
Про наявність судового рішення, ухваленого 10.03.2025 року їй стало відомо 04.06.2025 року, від працівників банку, коли вона мала намір скористатися коштами при їх знятті в банкоматі.
14.07.2025 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження №1078219038 від 29.05.2025 року. 18.07.2025 року отримала постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. 22.07.2025 р. вона мала намір зняти кошти через касу «Укрсиббанк», заробітну плату в сумі 9 275 гривень. Проте, доступні були кошти в сумі 2424 грн., оскільки з рахунку були списані кошти в сумі 6851 грн., а саме 30.05.2025 року списано 401 грн. 11 коп., 07.07.2025 р. - 6 450 гривень, на підставі рішень уповноважених державних служб.
13.06.2025 р їй було зараховано на картку заробітну плату в сумі 3 040 грн., та 27.06.2025 р., теж зараховано заробітну плату в сумі 3 410,02 грн., ці кошти були списані 07.07.2025 р., а 401 гривня - 30.05.2025 р. Вважає, що такі дії є неправомірні, так як законом передбачено можливість користуватися коштами, сума на рахунку становить не більше двох мінімальних заробітних плат.
У зв'язку з вищенаведеним, просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та стягнути на її користь грошові кошти в сумі 6 851 грн.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 01.08.2025 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду скаргу, у судове засідання не з'явилася. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І., будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. 22.08.2025 року надіслав до суду пояснення на скаргу на рішення приватного виконавця, у якій посилається на Закон України "Про виконавче провадження", вважає скаргу такою, що не підлягає до задоволення та просить у задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на документи додані до пояснень.
Згідно ч.3 ст.432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Зі змісту скарги вбачається, що вимоги такої зводяться до оскарження дій приватного виконавця, з мотивів неправомірності відкриття виконавчого провадження та як наслідок звернення стягнення з боржника у сумі 6851 гривень. Разом з цим, з прохальної частини скарги також вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з підстав оскарження нею в апеляційному порядку рішення суду на виконання якого видано такий виконавчий документ.
Таким чином розглядаючи вказану скаргу, суд виходив з положень ст. 432 ЦПК України, якими врегульовано порядок розгляду заяв про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та розділу VII ЦПК України яким врегульовано порядок розгляду скарг на дії або бездіяльність приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Вказана норма містить імперативний припис, відповідно до якого виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження за наявності підстав, передбачених в частині першій статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому закон не пов'язує реалізацію вказаних повноважень з ухваленням відповідного судового рішення.
Крім того, з системного аналізу абзацу 2 частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України вбачається, що на законодавчому рівні проводиться розмежування між зупиненням виконання оскаржуваного судового рішення, яке застосовується у випадку, якщо судове рішення підлягає примусовому виконанню, й зупинення дії судового рішення, якщо рішення не передбачає примусового виконання.
Відповідно до частини другої статті 370 ЦПК України у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. З наведеної норми вбачається, що суд апеляційної інстанції може зупиняти дію судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, але не має повноважень вирішувати питання щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції, якщо останнє підлягає примусовому виконанню, оскільки наведене відноситься до виключної компетенції виконавця на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленим 10 березня 2025 року, задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На виконання вказаного заочного рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 09.05.2025 видано виконавчий лист.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. від 29.05.2025 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження за №78219038.
Доказів оскарження вказаної постанови сторонами виконавчого провадження, особою яка подала скаргу, суду не надано.
В межах данного виконавчого провадження, 29.05.2025 року приватним виконавцем Коман П.І. керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано до виконання до банківських установ та зазначено в постанові про накладення арешту на всі рахунку, крім рахунків відкритих для отримання заробітної плати, пенсії, соціальних виплат.
04.07.2025 року на адресу приватного виконавця надійшла заява про зняття арешту з рахунків, згідно якої боржниця вимагає негайно зняти арешти, які накладено передчасно, повернути списані кошти та повернути виконавчий лист до Тячівського районного суду, як такий, що виданий передчасно.
Як вбачається з листа №78219038/01-29/9014 від 07.07.2025 року на дану заяву боржниці приватним виконавцем Коман П.І. надано відповідь, в якій зазначено, що прийнято рішення про залишення заяви без розгляду, оскільки на підставі Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану", Фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
15.07.2025 року приватному виконавцю подано заяву боржником, про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.
Згідно постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 15.07.2025 року приватним виконавцем Кохан П.І. винесено постанову, згідно якої визначено боржниці поточний рахунок в АТ «Укрсиббанк».
16.07.2025 року приватному виконавцю подано заява боржниці про зняття арешту з рахунку в АТ «ПУМБ» разом з випискою по даному рахунку, з мотивів відкриття рахунку для отримання пенсійних виплат. Приватним виконавцем дана заява задоволена та згідно постанови про зняття арешту з коштів від 17.07.2025 року винесено постанову про зняття арешту з рахунку в АТ «ПУМБ».
Судом встановлено, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.06.2025 року (справа №307/547/25) витребувано з Тячівського районного суду Закарпатської області цивільну справу №307/547/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01.07.2025 року (справа №307/547/25, провадження №22-ц/4806/730/25) апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року по справі №307/547/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05.08.2025 року (справа №307/547/25, провадження №22-ц/4806/730/25) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20.08.2025 року (справа №307/547/25, провадження №22-ц/4806/730/25) призначено розгляд апеляційної скарги на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року.
Вказані судові рішення внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Частиною третьою статті шостої Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Відтак судом встановлено, що на час розгляду даної скарги, розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на виконання якого видано оспорений виконавчий лист, не завершено.
При цьому, як вбачається з метаріалів справи, постановою приватного виконавця від 17.07.2025 з підстав поновленням строку на апеляційне оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10.03.2025 року у справі №307/547/25, на підставі п.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупинено.
Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що всі наведені вище процесуальні дії вчинені приватним виконавцем до моменту його обізнаності про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції на виконання якого видано виконавчий документ, а також подальше зупинення виконавчого провадження на підставі положень п.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», тобто рішення суду першої інстанції набрало законної сили і було обов'язковим для виконання на час здійснення приватним виконавцем дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження», суд не вбачає наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність та рішення приватного виконавця та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до положень ч.1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Будь-яких доказів, які вказували б на порушення приватним виконавцем норм законодавства, прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 126, 127, 353, 354, 432, 444, 447, 449, 451 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павла Івановича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та стягнення на користь боржника, одержаних стягувачем за виконавчим документом коштів, у виконавчому провадженні №ВП №78129038, відкритому 29.05.2025 на виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленого 10.03.2025 у цивільній справі №307/547/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складення повного тексту ухвали - 29 серпня 2025 року.
Суддя М.М. Бряник