Справа № 711/7091/25
Номер провадження 1-кп/711/504/25
29 серпня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024255330001425 від 10.12.2024 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не є депутатом, учасником бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Верещаки, Лисянського району, Черкаської області, українки, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не є депутатом, учасником бойових дій, адреси реєстрації не має, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, суд
ОСОБА_5 , 29.09.2024 у період часу із 10:50 год. по 16:00 год., за попередньою змовою з ОСОБА_6 , проживаючи разом за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, використовуючи мережу «Інтернет» у месенджері «Телеграм» через попередньо створений ними канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де представляючись іменем « ОСОБА_7 » та від його імені вели переписку із потерпілим ОСОБА_8 , ввівши його в оману під приводом продажу дронів для українських військових, переконали останнього перерахувати грошові кошти для їх придбання в сумі 9000 грн. із банківської картки АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім'я ОСОБА_8 на вказану ними в переписці банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ім'я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якості повної оплати за товар, однак вказаний товар потерпілий так і не отримав.
Після того, як потерпілий 29.09.2024 о 15:51 год. переказав вказану суму, ОСОБА_6 , 29.09.2024, о 16:00 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів частково обготівкували вказані грошові кошти в сумі 8000 грн. в банкоматі САСS2163, що належить АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 237, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 , чим завдали останньому матеріальної шкоди на загальну суму 9000,00 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 , повторно, 13.12.2024 у період часу із 06:17 год. по 10:46 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , проживаючи разом за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків через мережу «Інтернет» у месенджері «Телеграм» через попередньо створений ними канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », вели переписку із потерпілою ОСОБА_10 , ввівши її в оману під приводом продажу картин, з метою закриття збору на потреби для українських військових, переконали останню перерахувати грошові кошти для їх придбання в сумі 7500 грн. із банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , відкритої на ім'я ОСОБА_10 на вказану ними в переписці банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ім'я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якості повної оплати за товар, однак вказаний товар потерпіла так і не отримала.
Після того, як потерпіла 13.12.2024 у період часу із 07:55 год. по 10:45 год., частинами, переказала вище вказану суму, ОСОБА_6 , 13.12.2024, о 10:46 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів частково обготівкували вказані грошові кошти в сумі 3000 грн. в банкоматі САСS2163, що належить АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 237, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 , чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму 7500,00 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_5 , повторно, 27.02.2025 у період часу із 14:39 год. по 16:14 год., діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків через мережу «Інтернет» у месенджері «Телеграм» через попередньо створений ним канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », вів переписку із потерпілим ОСОБА_11 , ввівши його в оману під приводом продажу наліпок «патчів», з метою використання отриманих коштів на потреби для українських військових, переконав останнього перерахувати грошові кошти для їх придбання в сумі 4000 грн. на вказану ним в переписці банківську картку АТ «Акцент-Банк» № НОМЕР_4 , відкриту на ім'я ОСОБА_12 , яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 , в якості повної оплати за товар, однак оплативши наліпки 27.02.2025 о 16:14 год., потерпілий вказаний товар так і не отримав, таким чином ОСОБА_5 заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_11 , чим завдав йому матеріальної шкоди на загальну суму 4000,00 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
ОСОБА_6 , 29.09.2024 у період часу із 10:50 год. по 16:00 год., за попередньою змовою з ОСОБА_13 , проживаючи разом за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, використовуючи мережу «Інтернет» у месенджері «Телеграм» через попередньо створений ними канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де представляючись іменем « ОСОБА_7 » та від його імені вели переписку із потерпілим ОСОБА_8 , ввівши його в оману під приводом продажу дронів для українських військових, переконали останнього перерахувати грошові кошти для їх придбання в сумі 9000 грн. із банківської картки АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_1 , відкритої на ім'я ОСОБА_8 на вказану ними в переписці банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ім'я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якості повної оплати за товар, однак вказаний товар потерпілий так і не отримав.
Після того, як потерпілий 29.09.2024 о 15:51 год. переказав вказану суму, ОСОБА_6 , 29.09.2024, о 16:00 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів частково обготівкували вказані грошові кошти в сумі 8000 грн. в банкоматі САСS2163, що належить АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 237, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 , чим завдали останньому матеріальної шкоди на загальну суму 9000,00 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_6 , повторно, 13.12.2024 у період часу із 06:17 год. по 10:46 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , проживаючи разом за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків через мережу «Інтернет» у месенджері «Телеграм» через попередньо створений ними канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », вели переписку із потерпілою ОСОБА_10 , ввівши її в оману під приводом продажу картин, з метою закриття збору на потреби для українських військових, переконали останню перерахувати грошові кошти для їх придбання в сумі 7500 грн. із банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , відкритої на ім'я ОСОБА_10 на вказану ними в переписці банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , відкриту на ім'я ОСОБА_9 , яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якості повної оплати за товар, однак вказаний товар потерпіла так і не отримала.
Після того, як потерпіла 13.12.2024 у період часу із 07:55 год. по 10:45 год., частинами переказала вище вказану суму, ОСОБА_6 , 13.12.2024, о 10:46 год., діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів частково обготівкували вказані грошові кошти в сумі 3000 грн. в банкоматі САСS2163, що належить АТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Черкаси, вул. Гетьмана Сагайдачного, 237, заволодівши таким чином грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 , чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму 7500,00 грн.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує.
Просив врахувати, що він офіційно не працює, але неофіційно підробляє. У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Усвідомлює протиправність своїх дій, усвідомлює негативні наслідки для себе. Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся. Готовий нести відповідальність за свої злочини, але просить не позбавляти його свободи, надати шанс для виправлення.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує.
У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Просила врахувати, що під час досудового розслідування вона усвідомила та повністю визнала свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Готова нести відповідальність за свої злочини, але просить не позбавляти її свободи, надати шанс для виправлення.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 подали до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі. Просили призначити обвинуваченим покарання на розсуд суду.
Представник потерпілої ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , звернувся з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якій просить суд стягнути з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 : 7500 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди, 6000 грн. витрат на правничу допомогу. Та просив проводити судове засідання без участі потерпілої ОСОБА_10 . В судовому засіданні просив задовольнити цивільних позов в повному обсязі та призначити обвинуваченим суворе покарання.
Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з'ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомлених потерпілих.
Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинувачених та не знайшов підстав вважати, що обвинуваченні себе оговорюють або в інший спосіб викривлюють визнані ними у судовому засіданні обставини, чи визнають під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.
Вина обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, покази яких є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності їх позицій, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених, цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані:
за ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб;
за ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб;
за ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Також суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 вірно кваліфіковані:
за ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб;
за ч.2 ст.190 КК України, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілим завданий збиток не відшкодований.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_5 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину, щиро покаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, також позицією потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які не просили призначити сурове покарання, пов'язане з позбавлення волі.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується посередньо, офіційно не працевлаштована, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаялася у вчинених злочинах, потерпілим завданий збиток не відшкодований.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_6 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що вона визнала вину, щиро покаялася у вчинених кримінальних правопорушеннях, також позицією потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які не просили призначити сурове покарання, пов'язане з позбавлення волі.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, неодноразово вибачалась за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_6 у виді обмеження волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинувачених, суд не вбачає, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.
Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до та після вчинення кримінальних правопорушень, які усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надали правдиві свідчення про обставини вчинених ними кримінальних правопорушень, які повністю викривають їх у вчинені кримінальних правопорушень, дали критичну оцінку своїм злочинним діям, виказали готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачалися за вчинене, а також враховуючи позицію потерпілих та представника потерпілої ОСОБА_10 , що свідчить про їх щире каяття.
Призначаючи покарання обвинуваченим, та встановлюючи ступінь їх вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремим вчинкам обвинувачених, а і їх особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вони мають нахили до скоєння правопорушень.
Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.
Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинувачених, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинувачених. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.
Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення обвинуваченим навіть мінімального покарання, а саме: ОСОБА_5 у виді позбавлення волі, а ОСОБА_6 у виді обмеження волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які раніше не судимі, вину визнали, щиро розкаялися, та за відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов'язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Призначення обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинувачених, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинувачених запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.01.2025, накладений арешт на речі і предмети, вилучені 03.01.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на: - банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_5 ; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_7 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_8 , банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 , банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , упаковку від стартового пакету з мобільним номером НОМЕР_10 (Київстар) та упаковку з мобільним номером НОМЕР_11 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_12 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_13 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_10 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером (написано меркером) НОМЕР_14 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_11 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_17 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_18 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_19 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_20 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_21 , НОМЕР_22 ; - планшет «ASUS», модель KOOF, S/N: Е20KСТО16809, білого кольору, без слідів візуального ушкодження та без зарядного пристрою.
Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.
Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, за допомогою використання мобільного телефону марки «Моto G24», як знаряддя вчинення злочинів, суд вважає застосувати на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України до вказаного речового доказу спеціальну конфіскацію.
Цивільний позов у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не заявлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
В ході судового розгляду представник потерпілої ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_10 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 : 7500 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди, та 6000 грн. витрат на правничу допомогу.
В ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цивільний позов визнали частково, зазначивши, що визнають матеріальну шкоду в розмірі 7500 грн., моральну шкоду - частково. В задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу - просили відмовити.
При вирішенні цивільного позову, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 62 КПК України визначено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична чи юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого, однак згідно частини другої цієї статті, права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви до суду.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Частиною першою статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В судовому зсіданні встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_10 завдана матеріальна шкода в розмірі 7500 грн., яка підлягає повному відшкодуванню, шляхом стягнення з обвинувачених, на користь ОСОБА_10 , а саме: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 3 750 гривень; стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 3 750 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз'яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Так, у даному кримінальному провадженні доведено вину обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України, яка виразилась в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Отже діями обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_10 завдано моральну шкоду.
З урахуванням фактичних обставин справи та матеріалів провадження, вбачається причинний зв'язок між заподіяною потерпілій ОСОБА_10 шкодою та протиправними діями обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З викладеного слідує, що внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_10 зазнала душевних страждань, глибина яких посилюється тим, що відповідачі не вибачилися перед нею за свої протиправні дії та навіть частково не відшкодували заподіяну шкоду. Наслідком дій обвинувачених потерпілій спричинено моральну шкоду, яка проявилася в душевних переживаннях, негативних емоціях.
Вирішуючи доведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_10 в розмірі 15000, суд приймає до уваги доводи зазначені в позовній заяві та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності, виходить з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, враховуючи глибину душевних страждань позивача ОСОБА_10 , характер, тяжкість та наслідки завданої шкоди, майновий стан обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд вважає, що цивільний позов заявлений представником потерпілої ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10 в частині стягнення моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню, а саме: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3 000 гривень; стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3 000 гривень.
Розглядаючи позов в частині стягнення з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Так, згідно ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу. До вказаних витрат, згідно ч.2 ст.120 КПК України, належать витрати на правову допомогу, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором та їх несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Судом встановлено, що відповідно до договору від 22.08.2025, ОСОБА_10 уклала угоду з адвокатом ОСОБА_4 про надання правничої допомоги.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
На підтвердження понесення вказаних витрат на правничу допомогу, суду надано квитанцію № від 22.08.2025 про сплату ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 6000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідною правовою позицією, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розгляду в суді.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи обставини кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинувачених, суд вважає, що розумним та справедливим розміром понесених витрат на правову допомогу слід вважати витрати в сумі 6000 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що цивільний позов заявлений представником потерпілої ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_10 в частині стягнення витрат на правову допомогу, підлягає задоволенню, а саме: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу суму в розмірі 3 000 гривень; стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 , в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу суму в розмірі 3 000 гривень.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_10 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 3000 (три тисячі) гривень, в рахунок витрат понесених на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 3000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 3000 (три тисячі) гривень.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.01.2025 на речі і предмети, вилучені 03.01.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на: - банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_5 ; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_7 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_8 , банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 , банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , упаковку від стартового пакету з мобільним номером НОМЕР_10 (Київстар) та упаковку з мобільним номером НОМЕР_11 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_12 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_13 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_10 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером (написано меркером) НОМЕР_14 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_11 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_17 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_18 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_19 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_20 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_21 , НОМЕР_22 ; - планшет «ASUS», модель KOOF, S/N: Е20KСТО16809, білого кольору, без слідів візуального ушкодження та без зарядного пристрою.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ: мобільний телефон марки «Моto G24», який належить ОСОБА_5 , постановою визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до камери схову речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- банківську картку «Райффайзен Банк» № НОМЕР_23 , сім-картка «Київстар», дві банківські картки АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_24 , АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_25 ; - банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_5 ; банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_7 , банківську карту АТ «Райфазенбанк» (АТБ) № НОМЕР_8 , банківську карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 , банківську карту АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , упаковку від стартового пакету з мобільним номером НОМЕР_10 (Київстар) та упаковку з мобільним номером НОМЕР_11 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_12 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_13 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_10 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером (написано меркером) НОМЕР_14 , карт-холдер без сім-картки з мобільним номером НОМЕР_11 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_17 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_18 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_19 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_15 , НОМЕР_20 , сім-картку київстар з написом НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, знищити;
- планшет «ASUS», модель KOOF, S/N: Е20KСТО16809, білого кольору, без слідів візуального ушкодження та без зарядного пристрою, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, за адресою: м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, повернути за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1