Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
заочне
Справа № 695/445/25
номер провадження 2/695/951/25
29 липня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просить:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- здійснити поділ спільного майна;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 12.11.2016 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням суду від 11.11.2024 р. шлюб розірвано. У період шлюбу подружжям було набуте спільне майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка, кадастровий номер 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Після розлучення позивачка та відповідач не можуть дійти згоди щодо розподілу майна, зокрема будинку та земельної ділянки, тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позивачка вважає, що дане нерухоме майно: житловий будинок та земельна ділянка набуте під час її шлюбу з відповідачем, тому воно є їх спільною сумісною власністю, підлягає розподілу в рівних частинах.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судове засідання відповідач не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явився без поважних причин, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши доводи позивачки, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.
Із копії рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2024 р. №712/8796/24 вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.11.2016 р. - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 12.12.2024 р.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України в разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Отже, судом встановлено, що позивачка з відповідачем перебували в шлюбі з 12.11.2016 р. по 12.12.2024 р.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно№371037613 від 22.03.2024 р. право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, кадастровий номер: 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , придбані на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2021, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судом установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, та земельна ділянка, кадастровий номер 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя позивача та відповідача, оскільки фактично придбані в період шлюбу.
Частинами 1-3 статті 372 ЦК України констатовано, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Позивачка бажає визначити розмір своєї частки в спільному майні подружжя - в житловому будинку та земельній ділянці, що відповідає положенням ст.372 ЦК України. Тому вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частину на майно, що є предметом розгляду, підлягає до задоволення.
Оскільки з визначенням частки за позивачкою право спільної сумісної власності подружжя припиняється, тому суд вважає за необхідне визнати право власності за позивачем та відповідно за відповідачем на 1/2 частину вказаного майна.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1878,10 грн., сплату якого було судом відстрочено до ухвалення рішення.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Поділити майно, що є об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:
- житлового будинку загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:
- житлового будинку загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 7121589401:01:002:0048, площею 0,2194 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1878,10 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст рішення виготовлений 01 серпня 2025 року.