25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 363/4088/24
провадження № 61-9578ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оплачка Віталія Олексійовича на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в справі за заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову заступника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням земельними ділянками та
У серпні 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Київської області звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- усунути перешкоди в здійсненні Димерською селищною радою Київської області (далі - Димерська селищна рада) права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) від 14 травня 2021 року № 10-2110/15-21-сг у частині затвердження проєктів землеустрою та надання у власність земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
- усунути перешкоди у здійсненні Димерською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування рішень державного реєстратора щодо права власності відповідачів на спірні земельні ділянки;
- усунути перешкоди у здійсненні Димерською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221888600:16:112:7006, 3221888600:16:112:7007, 3221888600:16:112:7008, 3221888600:16:112:7009, 3221888600:16:112:7010, 3221888600:16:112:7011, 3221888600:16:112:7012, 3221888600:16:112:6088;
- усунути перешкоди у здійсненні Димерською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом повернення на користь Димерської селищної ради від кожного з відповідачів земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221888600:16:112:7006, 3221888600:16:112:7007, 3221888600:16:112:7008, 3221888600:16:112:7009, 3221888600:16:112:7010, 3221888600:16:112:7011, 3221888600:16:112:7012, 3221888600:16:112:6088;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
У лютому 2025 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову в справі шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами:
- 3221888600:16:112:7006, яка належить ОСОБА_2 ;
- 3221888600:16:112:7007, яка належить ОСОБА_3 ;
- 3221888600:16:112:7008, яка належить ОСОБА_4 ;
- 3221888600:16:112:7009, яка належить ОСОБА_5 ;
- 3221888600:16:112:7010, яка належить ОСОБА_6 ;
- 3221888600:16:112:7011, яка належить ОСОБА_7 ;
- 3221888600:16:112:7012, яка належить ОСОБА_8 ;
- 3221888600:16:112:6088, яка належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначав, що Київською обласною прокуратурою подано позов, зокрема, про повернення на користь Димерської селищної ради земельних ділянок з кадастровими номерами 3221888600:16:112:7006, 3221888600:16:112:7007, 3221888600:16:112:7008, 3221888600:16:112:7009, 3221888600:16:112:7010, 3221888600:16:112:7011, 3221888600:16:112:7012, 3221888600:16:112:6088, які частково накладаються на 200-метрову прибережну захисну смугу (ПЗС) Київського водосховища (р. Дніпро) та 50-ти метрову прибережну захисну смугу ставків на р. Жидок, тобто є землями водного фонду, і які всупереч вимог статтей 20, 58, 84, 59, 60, 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтей 1, 86, 88 Водного кодексу України (далі - ВК України) передані в приватну власність як землі сільськогосподарського призначення.
Вказані факти підтверджено інформацією Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 08 вересня 2023 року № 991-001-1522/991-083, яка є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні статтей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вказує, що відповідачами набуто право власності на спірні земельні ділянки всупереч вимог законодавства за рахунок земель водного фонду, які є обмеженими в цивільному обороті та не можуть перебувати в приватній власності, тому останні підлягають поверненню дійсному власнику. На даний час виникла необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову в справі шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки з метою запобігання таким діям чи їх негативним наслідкам, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
21 лютого 2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції виснував, що прокурором не наведено об'єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, тому немає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
18 червня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого
2025 року скасовано та постановлено нове судове рішення.
Заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:
- 3221888600:16:112:7006, яка належить ОСОБА_2 ;
- 3221888600:16:112:7007, яка належить ОСОБА_3 ;
- 3221888600:16:112:7008, яка належить ОСОБА_4 ;
- 3221888600:16:112:7009, яка належить ОСОБА_5 ;
- 3221888600:16:112:7010, яка належить ОСОБА_6 ;
- 3221888600:16:112:7011, яка належить ОСОБА_7 ;
- 3221888600:16:112:7012, яка належить ОСОБА_8 ;
- 3221888600:16:112:6088, яка належить ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, суд першої інстанції не врахував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до забезпечення позову, оскільки в силу об'єктивних обставин, існує ймовірність того, що відповідачі як власники спірного майна можуть розпорядитися ним, зокрема, відчужити земельні ділянки іншим особам, що в подальшому може утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Виснував, що застосування судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на спірні земельні ділянки, до розгляду справи по суті, є цілком достатнім для забезпечення можливості виконання судового рішення, та не створить ризику заподіяння непомірної шкоди. Обрані заявником заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже, існує прямий зв'язок між вказаними заходами забезпечення позову і предметом позову.
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оплачко В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, в якій просить скасувати її в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888600:16:112:6088, яка належить ОСОБА_1 , ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року в цій частині залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню на підставі пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Заявник зазначає, що під час ухвалення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції порушив статтю 149 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17 жовтня 2018 року в справі
№ 183/5864/17-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 902/774/20, від 11 травня 2022 року в справі № 317/2155/21, від 24 квітня 2024 року в справі
№ 754/5683/22, від 21 травня 2025 року в справі № 534/2083/23.
Також вказує, що апеляційний суд порушив норми частини третьої статті 150 ЦПК України, при цьому висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права в подібних правовідносинах відсутній.
Наданий позивачем лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 08 вересня 2023 року № 991-001-1522/991-083 не відповідає дійсності та суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 05 грудня 2022 року в справі № 372/1290/19, від 15 листопада 2023 року в справі № 363/1459/20, відповідно до яких до компетенції Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського не віднесено визначення розміру прибережних захисних смуг або класифікації річок.
Спірні земельні ділянки накладаються на землі водного фонду лише частково, площа накладення спірних земельних ділянок, зокрема, належної
ОСОБА_1 , не відома, та може становити 0,1 відсоток від загальної площі цієї земельної ділянки, тобто бути несуттєвою.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема,
з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
в залежності до конкретного випадку.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З оскаржуваних судового рішення вбачається, що предметом позову єусунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками, зокрема, земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888600:16:112:6088, яка належить ОСОБА_1 .
Під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, внаслідок повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд зробив правильний висновок щодо підставності доводів позивача про наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосування заходів забезпечення позову в справі шляхом накладення арешту на майнові права, а саме наземельну ділянку з кадастровим номером 3221888600:16:112:6088, яка належить ОСОБА_1 , дійсно призводить до обмеження прав ОСОБА_1 як власниці спірного майнового права на земельну ділянку, проте цивільний процесуальний закон передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності під час вжиття заходів забезпечення цивільного позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно (стаття 150 ЦПК України).
З огляду на предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, апеляційний суд правильно встановив, що обраний заявником вид забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами, оскільки існує реальна можливість того, що відповідачка має намір відчужити спірне майно на користь третьої особи.
Необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до порушення прав позивача.
Отже, забезпечення позову в обраний спосіб є співмірним та достатнім для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 17 жовтня 2018 року в справі № 183/5864/17-ц,
від 19 січня 2021 року в справі № 902/774/20, від 11 травня 2022 року в справі
№ 317/2155/21, від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22, від 21 травня 2025 року в справі № 534/2083/23,необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що наданий позивачем лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 08 вересня 2023 року № 991-001-1522/991-083 не відповідає дійсності та суперечить висновкам Верховного суду, викладеним в постановах від 05 грудня 2022 року в справі № 372/1290/19, від 15 листопада 2023 року в справі № 363/1459/20, оскільки стосуються вирішення спору по суті.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оплачка Віталія Олексійовича на постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в справі за заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову заступника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням земельними ділянками.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська