28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 939/1855/22
провадження № 61-10768ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частини будинку в окреме домоволодіння,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:
виділити їй частину будинку АДРЕСА_1 , яка складається з таких приміщень: коридор «1-8» площею 8,0 кв. м, кладова «1-2» - 4,8 кв. м, кухня
«1-3» - 7,9 кв. м, житлова кімната «1-6» - 17,3 кв. м, веранда «1-7» - 6,7 кв. м, загальною площею 44,7 кв. м, і господарські будівлі: погріб «Д», сараї «Б», «В» та «Г», частина огорожі, ворота з хвірткою № 1;
розділити в натурі земельну ділянку, площею 0,1445 га, з кадастровим номером 3221055100:01:011:0025, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2020 року № СЕ-1202-1-1150.20, і виділити у власність частину земельної ділянки, площею 0,2626 га, з кадастровим номером 3221055100:01:011:0027, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, по лінії розподілу земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, припинивши спільну власність на жилий будинок і вказані земельні ділянки.
05 липня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Бородянського районного суду Київської області в справі
№ 939/1106/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у місті Києві та Київській області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про зобов'язання вчинити дії.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 05 липня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовив.
20 жовтня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання
ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 939/1106/23.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 20 листопада
2023 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 грудня 2023 року про виправлення описки у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовив.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 20 травня 2024 року зупинив провадження у справі № 939/1855/22 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 939/1106/23.
17 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання
ОСОБА_2 про поновлення провадження у даній справі та залишення позову без розгляду в частині вимог про поділ земельних ділянок.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 19 вересня
2024 року поновив провадження у справі.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 26 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині вимог про поділ земельних ділянок залишив без розгляду.
10 лютого 2025 року до суду першої інстанції надійшло клопотання
ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Бородянський районний суд Київської області ухвалою від 16 квітня 2025 року призначив у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ
частини будинку в окреме домоволодіння будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив такі питання:
1. Яка ринкова вартість житлового будинку та господарських споруд і будівель, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 ?
2. Які можливі варіанти розподілу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,
в натурі між двома співвласниками з урахуванням часток у праві власності на дві частини?
3. Які можливі варіанти розподілу (перепланування та переобладнання) систем електро-, газо-, водопостачання і водовідведення?
4. При умові розподілу житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані за вказаною адресою, у натурі з відступом від ідеальних часток провести розрахунки компенсації.
Доручив проведення експертизи експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза України» (місто Київ, проспект Берестейський, 123), яких попередив про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Надав у розпорядження експерта матеріали цивільної справи № 939/1855/22.
Поклав оплату за проведення експертизи на ОСОБА_2 .
Зупинив провадження в справі на час проведення експертизи.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, дотримуючись принципу змагальності сторін і не створюючи їм перешкод у процесі доказування обставин, суд з урахуванням вимог статті 13 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про призначення у даній справі судової
будівельно-технічної експертизи, оскільки для з'ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку в частині доручення проведення експертизи експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза України» та доручити проведення вказаної експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
за приписами частини третьої статті 103 ЦПК України, з урахуванням обставин справи та при відсутності згоди всіх учасників на конкретну установу, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Отже, оскільки до апеляційного суду не подана спільна згода всіх учасників про обрання іншої установи, ніж ту що визначив суд, відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині;
у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
17 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області
від 16 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, в якій заявниця просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині доручення проведення експертизи експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза України» та доручити проведення вказаної експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 12 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.
Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Заявниця подала касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції щодо призначення експертизи, а також на постанову апеляційного суду, який цю ухвалу залишив без змін. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо призначення експертизи (пункт 12 частини першої статті 353 ЦПК України) у цьому переліку відсутня. Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження ні тієї ухвали, ні постанови апеляційного суду за результатами її перегляду. З огляду на те, що заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», від 28 травня 1985 року,
заява № 8225/78; рішення у справі «Файєд проти Сполученого Королівства»,
від 21 вересня 1994 року, заява № 17101/90).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвала Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року та постанова Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2
частини першої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на вказані судові рішення.
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.
Заявниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і має можливість оскаржувати у касаційному порядку ухвали, які не вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 ЦПК України, разом із рішенням щодо суті спору. Згідно з процесуальним законом право касаційного оскарження ухвал, які не вказані у зазначених пунктах, окремо від такого рішення обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, які не можна оскаржити у касаційному порядку окремо від рішення суду щодо суті спору. За таких умов обмеження на подання заявницею касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Подібні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2025 року
у справі № 641/8154/23 (провадження № 61-9287ск25).
Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частини будинку в окреме домоволодіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк