22 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 305/36/24
провадження № 61-10067ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 липня
2025 року у справі за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки у державну власність,
У грудні 2023 року Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області
в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася до суду з позовом
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,
ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», у якому просила:
- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру
в Закарпатській області від 09 квітня 2019 року № 768-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», на підставі якого земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га, передано у приватну власність ОСОБА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня
2024 року позов задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 09 квітня 2019 року № 768-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», на підставі якого земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га, передано у приватну власність ОСОБА_1 .
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га, припинивши право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га,
для індивідуального садівництва.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельну ділянку, кадастровий номер 2123656200:08:001:0680, площею 0,12 га.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2025 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
01 серпня 2025 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2025 року в цій справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2025 року та залишити в силі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу
в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки у державну власність.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого
2019 року у справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
З матеріалів касаційного провадження встановлено, що оціночна вартість земельної ділянки становить 272 990,10 грн, що підтверджується довідкою
про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 02 листопада 2023 року
№ 201-2023112-0006860517.
З огляду на вказане ціна позову в частині повернення земельної ділянки
у власність Закарпатської обласної державної адміністрації становить
272 990,10 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою
(3 028 х 250 = 757 000,00 грн).
Стосовно позовних вимог немайнового характеру щодо визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки,
то ця справа не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно
до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури в касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури не обґрунтовує чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у вказаних правовідносинах та з урахуванням значної кількості справ зазначеної категорії за позовами прокурора (більше десяти лише
в Рахівському районному суді Закарпатської області) містять виняткову важливість для захисту інтересів держави.
Крім цього, заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес
та має виняткове значення для учасника справи, оскільки за відсутності уповноваженого органу законність у спірних відносинах щодо охорони земель може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень. Проте заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури
не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес та виняткове значення.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального
та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить,
що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення,
а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі
у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2025 року у справі за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації)
до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки у державну власність, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська