Справа №: 619/4593/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1122/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: обрання запобіжного заходу
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 18.08.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, а саме до 13 жовтня 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням відповідних обов'язків.
Зобов'язано орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст.ст.111, 112 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали і постановлення нової, якою вона просить обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави до мінімального.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, існують.
Наголошує на тому, що стороною обвинувачення не було надано жодних належних та допустимих доказів, які давали б підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зазначає, що слідчим суддею проігноровано те, що підозрюваний є учасником бойових дій, має поранення, отримані під час виконання бойових завдань, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді командира бойової машини.
Сторона захисту вважає, що розмір застави має бути мінімальним, з урахуванням матеріального становища підозрюваного.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні була присутня захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Він також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, наполягав на тому, що він хоче повернутися до військової служби.
Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Від прокурора жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі він також не наполягав.
Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника, думку підозрюваного, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні слідчого відділення ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221230000608 від 10 червня 2025 року.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, але не пізніше 15.07.2025, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ №589 від 03.06.2009, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з метою подальшого збуту, та яку став зберігати за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
15.07.2025 в другій половині дня, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , здійснив пакування вище вказаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP в паперовий згорток, після чого з метою недопущення викриття його кримінально-протиправної діяльності, помістив його в пластикову кришку білого кольору.
Далі, ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини запропонував гр. ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. ОСОБА_6 , із використанням свого мобільного телефону з номером мобільного оператор ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 через застосунок «Вайбер» надіслав ОСОБА_8 повідомлення з зазначенням банківської картки № НОМЕР_3 випущеної Акціонерним товариством «Універсал банк» (АТ «Універсал банк»), з метою отримати грошові кошти у сумі 500 гривень шляхом переказу через банківський термінал.
Надалі, ОСОБА_6 , отримавши переказ грошових коштів у сумі 500 гривень, які ОСОБА_8 надіслав йому через термінал АТ «ПриватБанк», розташований за адресою: Харківська обл., м.Дергачі, вул.Золочівський шлях, буд.7, впевнившись про отримання грошових коштів, залишив раніше підготовлений паперовий згорток, у пластиковій кришці, на відкритій ділянці місцевості у гумовому колесі, вкопаному в землю, по вулиці Центральній в с-щі Мала Данилівка Харківського району Харківської області та через застосунок «Вайбер» надіслав ОСОБА_8 фотографію з зазначенням місця, де необхідно забрати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, тим самим здійснив її незаконний збут.
Так, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_8 з метою викриття протиправної діяльності гр. ОСОБА_6 у ході проведення оперативної закупки, 15.07.2025 близько 19 год. 30 хв. з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини у ОСОБА_6 , виконавши вказівки останнього щодо переказу грошових коштів, прибув до вказаного останнім місця, а саме до відкритої ділянки місцевості по вулиці Центральній в с-щі Мала Данилівка Харківського району Харківської області, відповідно до отриманої від ОСОБА_6 фотографії. У вказаному місці ОСОБА_8 дістав з гумового колеса пластикову кришку білого кольору з паперовим згортком всередині, після чого добровільно видав придбану речовину співробітникам правоохоронних органів.
Придбана ОСОБА_8 у ОСОБА_6 речовина відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/18314-НЗПРАП від 22.07.2025 масою: 0,2363 г, містить у своєму складі PVP, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Маса PVP становить: 0,1636 г.
Крім того, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, але не пізніше 16.08.2025, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ №589 від 03.06.2009, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з метою подальшого збуту, та яку став зберігати за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
16.08.2025 в першій половині дня, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , здійснив пакування вище вказаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, після чого з метою недопущення викриття його кримінально-протиправної діяльності, помістив його в фольгу та замотав такий згорток прозорою відривною клейкою стрічкою.
Далі, ОСОБА_6 продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини запропонував ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.
Так, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_8 з метою викриття протиправної діяльності гр. ОСОБА_6 у ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, 16.08.2025 приблизно о 10:41 годині з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини у ОСОБА_6 , зустрівся з ним на залізничному пасажирському зупинному пункті «Лозовенька» Харківської дирекції Південної залізниці на лінії Харків-Пасажирський - Грани, розташованому за адресою: в'їзд Залізничний, буд.5-А, с-ще Мала Данилівка, Харківський район, Харківська області, де ОСОБА_6 передав ОСОБА_8 фольгований згорток, замотаний у прозору клейку відривну стрічку, а ОСОБА_8 , в свою чергу, в якості оплати за отримані психотропні речовини, передав ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 500,00 (п'ятсот) гривень, якими ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.
В подальшому, 16.08.2025 о 12:16 годині, перебуваючи на вул.Ювілейній у с-щі Мала Данилівка Харківського району Харківської області, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам поліції фольгований згорток, замотаний у прозору клейку відривну стрічку, в якому знаходилася особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено.
В результаті вищевказаних дій ОСОБА_6 незаконно збув ОСОБА_8 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено.
16.08.2025 о 14 год. 23 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України поблизу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
16.08.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч.2 ст.307 КК України, а саме в придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечних психотропних речовин, а також за ч.2 ст.307 КК України, а саме в придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно.
Враховуючи це, до Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221230000608 від 10 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , з посиланням на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється останній та наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий послалася на зібрані під час досудового розслідування матеріали, як окремо, так і всі у сукупності, а саме:
-протокол допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколи допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протокол огляду грошових коштів від 15.07.2025;
-протокол огляду покупця від 15.07.2025;
-протокол огляду від 15.07.2025;
-висновок експерта №СЕ-19/121-25/18314-НЗПРАП від 22.07.2025;
-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 12.08.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 ;
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протокол огляду грошових коштів від 16.08.2025;
-протокол огляду покупця від 16.08.2025;
-протокол огляду від 16.08.2025;
-протокол проведення обшуку від 16.08.2025.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який в силу ст.89 КК України не судимий, але підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження. Незважаючи на вже проведені обшуки, досудове розслідування активно триває, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_6 , а тому на даний час не встановлено повного об'єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність останнього до скоєного злочину.
Враховуючи, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим слідчий суддя зазначив про необґрунтованість та безпідставність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, за наявності тих доводів, які вказані у клопотанні.
Крім того, слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, але, враховуючи вищевикладене, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочину на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у сфері обігу психотропних речовин, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Твердження захисника підозрюваного про те, щопідозрюваний є учасником бойових дій, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки, виходячи з матеріалів справи, ці обставини існували на час подій, які йому інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного при вчиненні протиправного діяння.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Доводи, які полягають у тому, що у ОСОБА_6 є поранення, на думку колегії суддів, не є обов'язковою підставою для зміни останньому запобіжного заходу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що підозрюваний позбавлений можливості отримувати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора. Не надано також апелянтом і доказів неможливості перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора у зв'язку із пораненнями.
Крім того, колегія суддів констатує, що під час перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора будь-яких письмових заяв від ОСОБА_6 про порушення його права шляхом ненадання йому медичної допомоги матеріали справи не містять.
Доводи обвинуваченого про те, що він бажає брати участь у захисті держави та при обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту зміг би брати участь у бойових діях, колегія суддів не може приймати до уваги, оскільки процедура скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу або зміна запобіжного заходу з інших підстав передбачена положеннями ст.616 КПК України.
Згідно зі вказаними положеннями, у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.152-156-1, 258-258-6, ч.4 ст.286-1, ст.348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з пп.1 п.3 примітки до ст.368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Що стосується доводів захисника про зміну розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (частина 5 статті 182 КПК України).
Так, зі структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява №12050/ 04, § 79). У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 (заява №31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У той же час не можна допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегія суддів звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан обвинуваченого; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу обвинуваченого; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» обвинуваченого; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Крім того, судовим розглядом встановлено обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, а тому колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. є достатньою у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених законом.
Тобто, на переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставою у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не є завідомо непомірною для ОСОБА_6 із урахуванням його майнового та сімейного стану, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та не вбачається підстав для скасування раніше обраного останньому запобіжного заходу чи зменшення розміру застави.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 з можливістю внесення застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 18.08.2025 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 13.10.2025 включно, з визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4