Справа № 462/4292/25
провадження 1-кс/462/1538/25
29 серпня 2025 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 ,про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025141390000747 від 14.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
Суть клопотання, що вирішується.
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 ЛРУП № 2 Головного Управління Національної поліції у Львівській області капітан поліції ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , 28.08.2025 року (вх. № 19170) звернулась до слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова із клопотанням в порядку ст. 171 КПК України про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Huawei MED- LX9N, імеі: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 , 5 шприців із залишками порошкоподібної білої речовини, 3 трубки з слідами використання та залишками порошкоподібної речовини, 8 таблеток «метафін» в блістері.?
В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що в провадженні СВ ВП № 1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області знаходяться матеріали кримінального провадження за №12025141390000747 від 14.06.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин за попередньою змовою із ОСОБА_6 у невстановлений органом досудового розслідування час, місці, але не пізніше 13:32 год., 28.07.2025, за допомогою месенджеру “Telegram» через всесвітню мережу «Інтернет» - ведучи переписку із учасником телеграм-каналу «Bleak», який керувався невстановленою слідством особою, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне придбання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин, замовив (придбав) у невстановленої слідством особи згорток синього кольору, у якому знаходився прозорий безбарвний полімерний пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною «PVP», масою 2,28 грам, що відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали в якості закладки 28.07.2025, та яка була прикопана в ґрунтовому покритті по вул.Тернопільській, неподалік будинку №1 у м. Львові та в подальшому зберігали її при собі з метою збуту. У подальшому, 28.07.2025 ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно зберігаючи при собі отриманий згорток із небезпечною психотропною речовиною «PVP», відправились у квартиру АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 , та, перебуваючи у вказаній квартирі, з метою приховування вищевказаної психотропної речовини зашили її в рукав кофти для подальшого збуту в місця позбавлення волі шляхом пересилання поштового відправлення. Після цього, в цей же день приблизно о 15 год .50 хв. ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел на незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин в місця позбавлення волі, прийшли до відділення «Нової Пошти №15», що за адресою м. Львів вул. Героїв УПА, 6, де ОСОБА_6 здійснив відправлення посилки, у якій крім іншого знаходилась вищевказана особливо небезпечна психотропна речовина «PVP», попередньо прихована ними в рукав кофти, в Катеринівську виправну колонію №46 (с.Катеринівка, Рівненська область).
Слідчий застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження щодо вищевказаного майна є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні, оскільки, сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків та унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження, з огляду на зазначене просить клопотання задовольнити.
Позиція учасників судового розгляду, які беруть участь у справі.
Слідчий суддя з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України та приймаючи до уваги прохання слідчого з цього приводу, викладене у клопотанні - вважає за можливе розглядати клопотання за відсутності слідчого та прокурора, а також власника майна, оскільки існує реальна загроза приховування, пошкодження та знищення речей зазначених в клопотанні.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлені судом обставини.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12025141390000747 від 14.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 2 ст. 307 КК України.
28.08.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 у гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Huawei MED- LX9N, імеі: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 , 5 шприців із залишками порошкоподібної білої речовини, 3 трубки з слідами використання та залишками порошкоподібної речовини, 8 таблеток «метафін» в блістері.
Мобільний телефон марки Huawei MED- LX9N, імеі: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 , 5 шприців із залишками порошкоподібної білої речовини, 3 трубки з слідами використання та залишками порошкоподібної речовини, 8 таблеток «метафін» в блістері- визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.
Застосоване судом законодавство при розгляді клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.
Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98), оскільки у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, а у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Таким чином, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.
За змістом положень ст. 2 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Окрім того, ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Висновки суду.
Оскільки досудовим слідством встановлено, що вилучення речей може сприяти досягненню мети швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків та унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження, їх визнано речовим доказом, а тому з огляду на матеріали клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені речі відповідають критеріям, визначеними у ст. 98 КПК України, а відтак для уникнення можливості їх приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, відчуження, необхідно накласти на них арешт.
З огляду на викладене, керуючись ст. 170 -173 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 ЛРУП № 2 Головного Управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025141390000747 від 14.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, на мобільний телефон марки Huawei MED- LX9N, імеі: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , із сім картою НОМЕР_3 , 5 шприців із залишками порошкоподібної білої речовини, 3 трубки з слідами використання та залишками порошкоподібної речовини, 8 таблеток «метафін» в блістері.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Слідчий суддя/підпис/
З оригіналом згідно.
Слідчий суддя: