Житомирський апеляційний суд
Справа №290/194/25 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В.
Номер провадження №33/4805/441/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
28 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Грабовського Дмитра Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Романівського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 01.02.2025 о 17 годині 35 хвилин у селищі Залужне по вулиці Луговій, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Рено Кенго, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю із ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у його відсутність, проігнорувавши заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату та позбавивши його права надати пояснення, заявити клопотання про залучення захисника тощо, чим грубо порушив його права, передбачені ст.268 КУпАП. Наголосив, що суд не врахував факт проходження ним служби ЗСУ, а подання заяви про відкладення розгляду справи не може свідчити про ухилення від адміністративної відповідальності. Така позиція суду є припущенням, а порушення його права на захист є однією з підстав для скасування постанови. Також вважає, що наявний у матеріалах справи рапорт не є належним та допустимим доказом (позиція Верховного Суду у справі №524/4668/17) .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236048 від 01.02.2025, вбачається, що ОСОБА_1 01.02.2025 близько 17 годині 35 хвилин у с.Залужне по вулиці Луговій, 3, керував транспортним засобом марки Рено Кенго, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю із ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236048 від 01.02.2025 (а.с.2-3); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.02.2025 (а.с.6); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.8); розпискою щодо передачі керуванні особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування (а.с.7); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3984733 від 01.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.4); рапортом інспектора САП Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Якобчук Т. від 03.02.2025 (а.с.9); відеозаписом фіксації обставин події (а.с.7).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Матеріалами справи об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та погодився пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Прибувши до медичного закладу, водій беззаперечно відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, працівниками поліції та лікарем не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.
Матеріали справи містять достатні докази винуватості ОСОБА_1 , при цьому рапорт працівника поліції оцінюється у сукупності з іншими доказами. Тому доводи апеляційної скарги щодо його доказового значення не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Судове рішення, на яке у апеляційній скарзі посилається апелянт, преюдиційного значення для вирішення даної справи, з огляду на встановлені у ній обставини, не має.
Також, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та погоджується з наведеними в оскаржуваній постанові мотивами прийняття відповідного процесуального рішення. Належних доказів на підтвердження поважності причин неявки до апеляційної скарги не долучено та суду апеляційної інстанції не надано.
Наявність у постанові суду посилання на зловживання особи своїми процесуальними правами не спростовує правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_1 не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права апеляційного оскарження судового рішення, яке реалізував. Під час апеляційного розгляду були враховані та оцінені всі доводи апеляційної скарги, які він не зміг висловити в суді першої інстанції, а також оцінені докази, наявні в матеріалах справи.
Зокрема, посилання ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції на те, що він не керував транспортним засобом спростовується підписаною ним постановою при притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування транспортним засобом (а.с.4). Також, ОСОБА_1 не заперечував такий факт під час спілкування з працівниками поліції, що підтверджується наявним у справі відеозаписом.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення учасників справи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких переконливих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280,283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Романівського районного суду Житомирської області від 05 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич