Житомирський апеляційний суд
Справа №283/2738/24 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М.
Номер провадження №33/4805/711/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Дмитрієва Артура Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Малинського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 05 грудня 2024 року о 14 годині 24 хвилини, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , по вулиці Центральній, 10 в с. Слобідка Коростенського району Житомирської області в стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки та в медичному закладі, внаслідок чого було встановлено результат - 0,35 ‰, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Дмитрієв А.І. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що під час зупинки транспортного засобу працівник поліції не проінформував водія про конкретну причину зупинки; ні працівниками поліції, а ні лікарем Малинської міської лікарні у ОСОБА_1 не було виявлено ознак сп'яніння; порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, не відібрано аналіз крові на вміст алкоголю та поліціянти не роз'яснили порядок огляду приладом Драгер.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на те, що в межах строку на апеляційне оскарження подано апеляційну скаргу, але остання повернута Житомирським апеляційним судом, у зв'язку з не долученням витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги, що підтверджується постановою суду апеляційної інстанції від 25.04.2025 (а.с. 48). 09.05.2025 подана повторна апеляційна скарга, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дмитрієв А.І. не з'явились, від останнього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути у їх відсутності, апеляційну скаргу задовольнити.
За змістом частини шостої статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи. Окрім того, слід зазначити, що в силу ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 «а» Правил, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статтей 283, 284 КУпАП.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 05.12.2024 відповідно до якого 05 грудня 2025 року о 14 годині 24 хвилини, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , по вулиці Центральній, 10 в с. Слобідка Коростенського району Житомирської області в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився за допомогою алкотестера «Драгер 6810» та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3); роздруківкою Alkotest-6810 від 05.12.2024 №254, результат якого 0,34 проміле (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд з використанням спеціального технічного засобу проведений у зв?язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини. Результат огляду 0,34 проміле (а.с. 4); висновком медичного огляду від 05.12.2024 №54 КНП «Малинська міська лікарня» Малинської міської ради, за результатами якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 5); відеозаписом обставин події (а.с. 7).
Також судом першої інстанції допитано свідка.
Свідок ОСОБА_2 надала показання про те, що ОСОБА_1 є її співмешканцем. Того дня, коли їх зупинили працівники поліції, вони їхали в місто Малин, по ліки і продукти. Рухались по центральній вулиці с. Слобідка. Після зупинки транспортного засобу, працівники поліції попросили чоловіка вийти з автомобіля, він вийшов, потім сказали, що відчули від нього запах алкоголю та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Чоловік пояснив їм, що алкоголь не вживав, тому погодився пройти огляд. Тест показав результат 0,34, працівники поліції запропонували пройти огляд в лікарні, на що чоловік також погодився, але в лікарню вона з ним вже не поїхала. На запитання відповіла, що перед поїздкою чоловік запирскав горло спреєм, назви не пам'ятає. Працівникам поліції чоловік казав, що хворий, що користується ліками.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що під час зупинки транспортного засобу працівник поліції не проінформував водія про конкретну причину зупинки, не приймаються до уваги, оскільки працівники поліції діяли у спосіб визначений п. 7 ч.1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема у якому йдеться про те, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Крім того, вказане підтверджується і самими доводами захисника в апеляційній скарзі: «В ході судового розгляду співмешканка ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 , даючи покази в залі суду зазначила, що працівники поліції на запитання ОСОБА_1 , що стало причиною його зупинки повідомили, що останній нічого не порушив, а причиною зупинки є перевірка документів».
Як убачається з відеозапису, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів та висловлені особі.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому, зазначені поліцейськими в акті ознаки алкогольного сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно п. 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні етапи щодо порядку проходження огляду на стан сп'яніння закріплено у ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З відеозаписів нагрудної камери вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу.
Також, із відеозапису, з нагрудної камери працівника патрульної поліції убачається, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та проводить інструктаж, зокрема, надає новий мундштук та зазначає, що набираємо повітря повні легені та дуєте у мундштук до відповідного клацання та звукового сигналу.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
ОСОБА_1 особисто ознайомлюється з сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки відповідно до п. 5 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому доводи захисту в частині щодо не роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 порядок використання приладу Драгер не є слушними. Крім того, в ході судового розгляду не отримано даних про технічного обслуговування газоаналізатора «Алкотестер Драгер», а так само даних на порушення відповідних умов його експлуатації, закінчення дії свідоцтва про державну реєстрацію, калібрування та повірки.
Таким чином, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, який виявив у нього алкоголь у кількості 0,34 проміле та не визнав цей результат і за його погодженням був доставлений в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння лікарем.
Пунктами 6, 15, 16, 19, 20, 22 Інструкції відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до медичного акту.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар не визначає ознаки алкогольного сп'яніння, а лише за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до медичного акту, в останньому містяться всі обстеження особи, час обстеження та назва спеціального технічного засобу, вказаний акт огляду був вручений ОСОБА_1 .
Отже, доказом перебування водія в стані алкогольного сп'яніння є висновок медичного огляду, який складений на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи. Вказаний висновок наявний в матеріалах справи, а тому апеляційні доводи захисника в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Покликання захисника на порушення освідування працівниками лікарні при використанні приладу Drager, оскільки при огляді використовувався мундштук який не був герметично запакований, не є тією обставиною, що встановлює незаконність огляду на стан сп'яніння, який проведений з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, оскільки медична сестра повідомила ОСОБА_1 , що мундштуки всі оброблені і він самостійно обрав собі мундштук, тому підстав вважати його недійсним немає.
Доводи захисника, що у ОСОБА_1 не було відібрано біологічні зразки, не є слушними з наступних підстав.
Так, за змістом п. 7 розділу ІІІ Інструкції передбачено обов'язкове проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
При цьому, використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п. 14 розділу ІІІ Інструкції).
Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд доходить до висновку про те, що кров, як біологічне середовище при лабораторному дослідженні може бути використано при огляді на стан сп'яніння лише у випадках неможливості провести лабораторного дослідження повітря, що видихається, сечі, слини, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук та перебування особи у несвідомому стані внаслідок ДТП.
Такий висновок суду першої інстанції повністю узгоджується із п.10 Порядку, яким визначено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).
Отже, Порядком визначено, що огляд водія на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться без забору крові, а із застосуванням спеціальних технічних засобів, а тому порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, під час огляду ОСОБА_1 не встановлено.
Не заслуговують на увагу апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 застосовував лікарській засіб «Інгаліпт» на спиртовій основі, оскільки вказані доводи є способом самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами, зокрема, відеозаписами, відповідно до яких ОСОБА_1 виказував поліціянтам, що у нього низькій гемоглобін і він може втратити свідомість під час проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів, але при огляді за допомогою мундштуку жодного разу не вказував на застосування лікарського засобу «Інгаліпт» ні на місці огляду, ні в медичному закладі. Апеляційний суд, також звертає увагу на те, що відповідно до інструкції для медичного застосування лікарського засобу «Інгаліпт» зазначено, що водіям автотранспорту та операторам механізмів необхідно застосовувати препарат з обережністю у зв'язку з тим, що препарат містить спирт етіловий. Препарат може спотворювати результати дослідження на алкоголь, оскільки розуміючи, що вказаний засіб ОСОБА_3 використовує з 9 років відповідно до заключення лікаря, то останній міг передбачити наслідки своїх дій, яку допустила сама особа своїми умисними діяннями та знала про можливі наслідки, а тому вказане не може бути виправданням дій, які настали.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким надана вірна оцінка, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малинського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Дмитрієва Артура Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Малинського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь