Справа № 166/745/25 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.
Провадження № 22-ц/802/983/25 Доповідач: Киця С. I.
21 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Адвокатського об'єднання «Захист» Зачепіло Зоряною Ярославівною, на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ТзОВ «Споживчий центр») 07 травня 2025 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 29.10.2023-100001069. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 42 дні. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував, унаслідок чого станом на 08.05.2025 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 13860 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6860 грн - заборгованість за простроченими процентами, яку і просить позивач стягнути з відповідача.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року позов у цій справі задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.10.2023-100001069 від 29.10.2023 в розмірі 13860 грн, з яких 7000 грн заборгованість за тілом кредиту, 6860 грн заборгованість за відсотками за період з 29 жовтня 2023 року по 09 грудня 2023 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Адвокатського об'єднання «Захист» Зачепіло З. Я. подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували видачу кредитних коштів відповідачеві саме у тих розмірах, що зазначає позивач. Також позивачем не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які свідчили б про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. Розрахунок заборгованості складений самим позивачем і за відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивачем до відповідача про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом. Крім того, вказує, що в період виконання договору ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Державної прикордонної служби України і на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до них не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язаньза користування кредитом, а також відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що між сторонами було укладено кредитний договір № 29.10.2023-100001069 від 29.10.2023 у електронній формі, яка відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової. За інформацією з довідки ТОВ "Старт мобайл", яка надана позивачем до суду першої інстанції та наявна в матеріалах справи, на номер абонента НОМЕР_1 29.10.2023 о 11:49:05 було доставлено SMS-повідомлення з текстом "Код ШвидкоГроші: Р927". Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. З посиланням на ЗУ "Про електронну комерцію" та постанову Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначає, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Інформація за кредитом була надана у паспорті споживчого кредиту, який відповідач підписав за допомогою підпису одноразовим ідентифікатором "Р927". Квитанція інтернет-еквайрингу Ligpay, що належить АТ КБ "Приватбанк" про перерахування коштів, яка наявна в матеріалах справи, є належним доказом перерахування грошових коштів за кредитним договором. Позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання позик, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий до суду першої інстанції розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Відповідачем не було надано на спростування доводів позивача власного контррозрахунку. Положення ст. 16 ЗУ "Про споживче кредитування" стосуються дострокового повернення кредиту. Натомість, позивач, як кредитор, звернувся до суду після закінчення строку кредитування з вимогою про стягнення заборгованості за платежами, згідно з графіком платежів, строк сплати яких минув. Сторона відповідача, у порушення ст. 83, п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК, не подала до суду першої інстанції доказів, що стосуються проходження відповідачем військової служби, не подала до суду апеляційної інстанції клопотання про доручення нових доказів, а також не навела жодних причин неподання таких доказів к строк, визначений законодавством. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення боргу у цій справі.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.10.2023-100001069, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами договору передбачено, що ТОВ «Споживчий центр» надає відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00 грн строком на 42 дні з дати його надання та датою повернення кредиту - 09.12.2023, з процентною ставкою «Економ» у розмірі 2% за перші 14 днів користування кредитом та процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5% за 28 наступних днів користування кредитом.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 29.10.2023 № 29.10.2023-100001069, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.
На підставі кредитного договору, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів за договором № 29.10.2023-100001069 від 29.10.2023.
Згідно з наданим товариством довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.10.2023-100001069 від 29.10.2023, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 13860 грн, з яких: 7000 грн заборгованість за тілом кредиту, 6860 грн - за відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 1 ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 29.10.2023, підтвердження укладення кредитного договору, підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .
Прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 7000 грн.
Згідно з наданим товариством довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.10.2023-100001069 від 29.10.2023, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 13860 грн, з яких: 7000 грн заборгованість за тілом кредиту, 6860 грн заборгованість за відсотками.
В матеріалах справи наявні надані позивачем Картка субконто, Контрагенти, Договори за 29.102023- 24.06.2025, Договір про надання послуг у системі Ligpay від 01.11.2020.
Стороною відповідача не спростовано факту отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у сумі 7000 грн, а також не спростовано (не надано свого розрахунку) заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги щодо укладення, підписання договору, надання інформації про кредит, видачі кредитних коштів, розрахунку заборгованості спростовуються наведеними вище матеріалами справи та нормами закону, який підлягає застосуванню у цій справі.
Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у відповідача статусу військовослужбовця, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142.
Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були порушені умови укладеного з позивачем договору.
Рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Адвокатського об'єднання «Захист» Зачепіло Зоряною Ярославівною, залишити без задоволення.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року в цій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді