Справа № 161/3122/25 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/832/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
25 серпня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідача Бакаєвича А. В., Пікуна Б. І.,
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування майнової шкоди, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 , та відповідача ОСОБА_3 , поданою від його імені представником ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2025 року,
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 05 листопада 2024 року на вул. Набережна, 4а в м. Луцьку з вини відповідача ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача і транспортного засобу марки «Тойота Ленд Крузер 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , у результаті якої належний йому транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Згідно висновку судового експерта від 25.11.2024 за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження, проведеного на його замовлення:
- вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser» станом на дату оцінки 05.11.2024 становить 624 066,30 грн з урахуванням ПДВ на вартість запасних частин і матеріалів та без урахування ПДВ на вартість робіт;
- вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на дату оцінки 05.11.2024 становить 288 735,00 грн;
- вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу станом на дату оцінки 05.11.2024 становить 288 735,00 грн.
Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату дорожньо-транспортної пригоди було застраховано перед третіми особами у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 5538318. Страхова сума - 160 000 грн, франшиза - 2 500 грн.
ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 157 500 грн - у межах ліміту відповідальності за мінусом франшизи.
Оскільки вартість відновлювального ремонту становить 624 066,30 грн, то з урахуванням вимог ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України просив стягнути з відповідача 483 566,30 грн майнової шкоди та понесені судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 144 735,00 грн майнової шкоди і 13 000 грн судових витрат.
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині відмови у позові та ухвали нове судове рішення - про задоволення позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвали нове - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 від імені позивача ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги відповідача та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача, а також третя особа відзиви на обидві апеляційні скарги не подавали.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 апеляційну скаргу позивача підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача заперечив і просить залишити її без задоволення.
Представники відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_7 апеляційну скаргу відповідача підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити. Апеляційну скаргу позивача заперечили і просять залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити з таких підстав.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спірних правовідносин, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до вимог статті 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Статтею 29 Закону № 1961-IV визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Судом встановлено, що 05.11.2024 на вул. Набережна, 4а в м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 і марки «Тойота Ленд Крузер 200», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , у результаті якої належний позивачу ОСОБА_2 транспортний засіб зазнав механічні пошкодження.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На дату скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Фольксваген Кадді», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/5538318 від 03.07.2024 із лімітом відповідальності 160 000 грн за майнову шкоду та франшизою 2 500 грн (а.с.81, 99).
02 січня 2025 року страховик ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 157 500 грн (а.с.40).
Відповідно до дослідженого апеляційним судом здійсненого страховою компанією розрахунку страхового відшкодування за ремонтною калькуляцією № 22157/24 Н від 02.12.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля, без врахування зносу деталей, що замінюються, складає 479 521,19 грн, розмір матеріального збитку з врахуванням зносу деталей, що замінюються складає 175 955,10 грн.
Позивачем отримано розмір страхового відшкодування саме по цій калькуляції, а таким чином і узгоджено визначену нею вартість відновлювального ремонту автомобіля.
Згідно з матеріалами справи позивач замовив експертне дослідження пошкодженого автомобіля 12.11.2024 (а.с.35) і мав експертний висновок № 21 від 25.11.2024 (а.с.8-33) ще до визначення та виплати розміру страхового відшкодування страховою компанією.
Наведена обставина підтверджує згоду позивача із визначеним страховиком у калькуляції розміром страхового відшкодування та відсутність підстав для заявлення позову до відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України на підставі іншого експертного висновку.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи ту обставину, що Законом та договором страхування не передбачено можливості відшкодування страховою компанією франшизи, тому франшизу у розмірі 2 500 грн повинен відшкодувати відповідач, як особа, яка винна у заподіянні такої шкоди.
Також відповідач зобов'язаний відшкодувати різницю між визначеним страховою компанією у калькуляції розміром матеріального збитку /з врахуванням зносу деталей, що замінюються/ (175 955,10 грн) та лімітом відповідальності страховика (160 000 грн), що становить 15 955,10 грн (175 955,10 - 160 000).
Таким чином, загальний розмір, який має сплатити відповідач позивачу з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України, як відшкодування майнової шкоди становить 18 455,10 грн (2 500 + 15 955,10).
Апеляційний суд відхиляє посилання представника позивача, що при врахуванні розміру відшкодування необхідно брати до уваги вартість відновлювального ремонту без врахування зносу деталей, що замінюються, з таких підстав.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідач, заперечуючи позов і апеляційну скаргу позивача, зазначав про те, що автомобіль відремонтовано, але відсутні докази щодо понесеного позивачем фактичного розміру шкоди на ремонт.
При цьому як на доказ ремонту позивачем автомобіля посилався на оголошення про його продаж, у якому на фото автомобіль у відремонтованому вигляді, а тому мають бути надані докази про фактичну вартість ремонту, які б підтверджували недостатність для ремонту виплаченого позивачу страхового відшкодування.
Представник позивача не зміг достовірно ствердити про те, чи автомобіль відремонтовано повністю або ж частково та надати суду про це належні, достовірні і допустимі докази, а також докази про вартість фактичного розміру коштів, понесених на його повний чи частковий ремонт.
Цим самим не доведено, що на ремонт автомобіля використовувалися лише нові запчастини.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність урахування розміру матеріального збитку з врахуванням зносу деталей, що замінюються, але помилково дійшов висновку про урахування цього розміру по висновку експерта, складеного на замовлення позивача, а не по ремонтній калькуляції, складеній страховою компанією, по якій позивач і отримував страхове відшкодування та не оспорював визначений нею розмір страхового відшкодування.
Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування йому 11 000 грн витрат, понесених на евакуацію пошкодженого автомобіля.
Так, про понесення таких витрат позивач не заявляв страховику ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується розрахунком страхового відшкодування (а.с.231).
Крім того, із приєднаних до позовної заяви доказів понесення таких витрат, позивачем додано копії рахунку на оплату № 8 від 06.11.2024 на суму 11 000 грн і товарного чека № 23 від 06.11.2024 на суму 11 000 грн, виданих ФОП ОСОБА_8 , у яких у графах «Товари (роботи, послуги)» зазначено «Послуги евакуації транспортного засобу з місця ДТП» (а.с.38, 39).
Зазначені документи не є належними, допустимими і достовірними доказами, оскільки не містять у собі конкретизації щодо транспортного засобу та маршруту його евакуації.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру майнової шкоди зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, дослідженням наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).
У поданій суду першої інстанції заяві позивач просив відшкодувати судові витрати у розмірі 21 335,66 грн., з яких 4 835,66 - судовий збір за подання позовної заяви і 16 500 грн - витрати на професійну правничу допомогу (а.с.119-120).
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 835,60 грн (а.с.1).
Оскільки позов задоволено частково у розмірі 18 455,10 грн, що становить 3,82 % від заявленого 483 566,30 грн, то позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 184,72 грн.
З урахуванням наведеного та тієї обставини, що відповідач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то позивачу необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 184 грн 72 коп.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Позивачем заявлено до стягнення 16 500 грн, на підтвердження яких надано договір, акт приймання-передачі послуг і платіжну інструкцію про оплату (а.с.121-124).
В акті приймання-передачі послуг зазначено детальний опис робіт із зазначенням часу та вартості кожної послуги (а.с.123).
Апеляційний суд доходить висновку, що вивчення судової практики в подібних правовідносинах не є правничою допомогою клієнту у розумінні вимог Закону України «Про адвокатуру», а надання консультацій по суті спору, розгляд та аналіз документів є по своїй суті підготовкою та поданням позовної заяви.
Ураховуючи наведене, зазначені за ці послуги витрати у розмірі 3 000 грн не підлягають стягненню.
Також в акті зазначено авансовий платіж за участь в судовому засіданні 06.05.2025 у розмірі 1 500 грн.
Разом із тим 06.05.2025 представником позивача адвокатом Войціховським А. В. подано суду першої інстанції заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.132).
Розгляд справи було проведено у відсутності сторін та їх представників, що стверджується протоколом судового засідання від 06.05.2025 (а.с.133).
Ураховуючи наведене, такі витрати у розмірі 1 500 грн також не підлягають відшкодуванню позивачу.
Таким чином, позивач підтвердив підставність понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 12 000 грн (16 500 - 3 000 - 1 500).
Разом із тим, з урахуванням вимог пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі 458 грн 40 коп, що становить 3,82 % від 12 000 грн.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо визначення розмірів для відшкодування судового збору і витрат на професійну правничу допомогу зроблені без належного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану від його імені представником ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 травня 2025 року в частині визначення розміру майнової шкоди та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18 455 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 10 коп майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений ним за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн 72 коп.
У решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді