Справа № 211/3683/25
Провадження № 2/211/1835/25
29 серпня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Рагозіної С.О.,
при секретарі Мариненко Е.П.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Русанової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він працює на посаді помічника машиніста електровоза в СП «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
04.02.2025 приблизно в 0 годин 15 хвилин - під час слідування поїзда № 2208 локомотивом ВЛ8-531 під керуванням машиніста електровоза ОСОБА_3 сталася транспортна подія - сходження двох вагонів № 60630969 та № 62623202. 21.02.2025 року - Наказом № 162/ТЧ від 21.02.2025 його притягнуто до матеріальної відповідальності.
Вважає, що наказ № 162/ТЧ від 21.02.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » не відповідає нормам трудового права, встановлених в правових висновках Верховного Суду та ст. 130 КЗпП України, оскільки із оскарженого наказу не зрозуміло, яким чином Позивач причетний по допущенню транспортної події та пошкодженню вагонів, якщо наказ не містить жодних обставин про порушення Позивачем трудових обов'язків, наявності прямої дійсної шкоди, а також причинного зв'язку між порушенням і шкодою та вини Позивача.
Крім того, відповідач притягує Позивача до матеріальної відповідальності з пропуском термінів, встановлених 2 ст. 136 КЗпП України.
Вважає, що матеріальну шкоду Відповідачу заподіяв не він, а машиніст електровоза ОСОБА_5 , за що Відповідач вже і притягнув машиніста електровоза ОСОБА_6 до індивідуальної матеріальної відповідальності.
Відповідно до тексту оскаржуваного Наказу № 162/ТЧ від 21.02.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » Позивач притягується до матеріальної відповідальності по допущенню транспортної події сходження вагонів № 60630969, № 6263202. Наскільки відомо Позивачу, вагони, що курсують по залізниці перебувають не у власності Відповідача (АТ «Українська залізниця»), тобто шкоду завдано третій особі, а отже, вона повинна стягуватись у порядку регресу відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України.
Таким чином, оскаржуваний наказ взагалі не посилається, що саме внаслідок невиконання своїх трудових обов'язків винними діями Позивача підприємству завдано матеріальну шкоду (який розмір шкоди?), що, у свою чергу, виключає відповідальність працівника, передбачену статтею 130 КЗпП України, а отже, і покладення на нього відповідальності, передбаченої статтями 132,136 КЗпП України.
Частина 4 ст. 130 КЗпП України встановлює, що на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо- господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Оскаржуваний наказ видано без врахування тієї обставини, що Відповідач (АТ «Українська залізниця»), як суб'єкт господарювання, якому на праві власності належать об'єкти підвищеної небезпеки, зобов'язаний обов'язково застрахувати майно та цивільно-правову відповідальність на небезпечному об'єкті. Таким чином заподіяння шкоди Позивачем Відповідачу виключається, так як цю шкоду зобов'язана компенсувати страхова компанія. Тому оскаржуваний наказ був виданий в супереч т. 130 КЗпП України, яка встановлює, що на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.
Крім того, відповідачем (роботодавцем) не розроблено, не затверджено, не погоджено з профспілкою, членом якої є працівник та не доведено (працівнику) Позивачу під розписку посадову інструкцію «помічника машиніста електровоза ОСОБА_2 », що, в свою чергу, є порушеннями роботодавцем вимог Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Оскаржуваний наказ видано без врахування тієї обставини, що Відповідач (АТ «Українська залізниця»), як суб'єкт господарювання, якому на праві власності належать об'єкти підвищеної небезпеки, зобов'язаний обов'язково застрахувати майно та цивільно-правову відповідальність на небезпечному об'єкті. Таким чином заподіяння шкоди Позивачем Відповідачу виключається, так як цю шкоду зобов'язана компенсувати страхова компанія. Тому оскаржуваний наказ був вигідний в супереч 130 КЗпП України, яка встановлює що на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Таким чином, роботодавець звузив обсяг існуючих гарантій працівника - притягнення Позивача до матеріальної відповідальності відбулося не в порядку, гарантованому Галузевою угодою та колективними договорами.
В оскаржуваному Наказі № 162/ТЧ від 21.02.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » зазначено, що події відбувались 04.02.2025. але цей час не є робочим часом Позивача. Відповідач взагалі не розробляв, не погоджував з ППО ВПЗУ КЛД, членом якої є Позивач, та не доводив до відома графік роботи (змінності) на лютий місяць 2025 року. Що є порушенням з боку Відповідача. Таким чином у Позивача (працівника) в цей час не виникало ніяких трудових зобов'язань перед Відповідачем (роботодавцем), що виключає підставу притягувати Позивача до матеріальної відповідальності, що є порушенням ст. 132 КЗпП України, яка встановлює, що матеріальна відповідальність до працівника у межах середнього заробітку.Наказ від 21.02.2025 № 162/ТЧ «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » підписано начальником Криворізького локомотивного депо. У Позивача є сумніви, що ОСОБА_7 має нотаріально посвідчену довіреність від власника, тобто ОСОБА_8 не є органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) Позивача.
З урахуванням викладеного, що притягнення його до матеріальної відповідальності у виді стягнення середнього місячного заробітку здійснено Відповідачем без достатніх на те підстав, достатніх та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки Позивача. Відповідачем не надано, правомірність застосування до нього матеріального відповідальності поза розумним сумнівом не доведена, а відтак вважає, що його щодо визнання незаконними та скасування наказу начальника структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 21.02.2025 № 162/ТЧ «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » - підлягають задоволенню, оспорюваний наказ скасуванню.
05 травня 2025 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05 травня 2025 забезпечено позов шляхом заборони вчиняти певні дії щодо стягнення Акціонерним товариством «Українська залізниця» ( ЄДРПОУ 40075815) з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) одного середнього місячного заробітку на підставі Наказу № 162/ТЧ від 21.02.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 » до набрання рішення законної сили.
22 травня 2025 року представником відповідача до суду скеровано відзив на позовну заяву. В задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на безпідставність вимог позивача.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягав, надавши пояснення по змісту позову.
Представник відповідача ОСОБА_9 проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.
Суд вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_2 працює на посаді помічника машиніста електровоза в СП «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», що не заперечується відповідачем.
Відповідно до наказу №604/ос від 16.09.2019 ОСОБА_2 було прийнято на роботу в
структурний підрозділ «Криворізьке локомотивне депо» АТ «Укрзалізниця» на посаду помічника машиніста електровоза ( а.с. 104).
Протоколом № 25/БР від 05.02.2025 року на оперативній нараді, було встановлено, що у добу 04.02.2025 року на станції Мусіївка виробничого підрозділу «Служба роботи
станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» допущено випадок аварії - сходження вагонів №60630969 та 62623202, що призвело до затримки вантажного поїзда №2208 електровоза ВЛ-531 ( а.с. 11-13).
За результатами проведеної оперативної наради було прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом оголошення догани за порушення вимог п.п.1.1;13.1;16.38;16.39 інструкції правил технічної експлуатації залізниць України, а саме не витримки перегінного часу ходу, та не забезпечення негайної зупинки поїзда №2208 після отримання виклику ДСП ОСОБА_10 ; п.19.1.1 інструкції ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015, а саме невиконання контрольного випробування автогальм локомотивною бригадою у складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_2 ( а.с. 105-106).
14.02.2025 на нараді під головуванням в.о. директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 було прийнято рішення притягнуто до матеріальної відповідальності машиніста ТЧ-2 Кривий Ріг Решетняка О.О. та помічника машиніста ТЧ-2 Кривий Ріг Ільїна О.П., згідно ст. 132 КЗпП України ( а.с. 107-110).
На виконання вимог п. 15 протокольного рішення №Н Придн-42/10 від 19.02.2025
наказом від 21.02.2025 №162/ТЧ ОСОБА_2 було притягнуто до матеріальної відповідальності з відрахуванням з його заробітної плати матеріального збитка в розмірі одного середнього місячного заробітку ( а.с. 10).
Відповідно до ст. 132 Кодексу України про працю, Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку
таття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників
У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:
1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
Твердження Позивача про те, що наказ від 21.02.2025 №162 не відповідає вимогам трудового законодавства - є безпідставними. Зазначений наказ був виданий відповідно до вимог ст.. 132,133 Кодексу законів про працю України, яка прямо передбачає можливість покладення обмеженої матеріальної відповідальності на працівників у разі завдання збитків підприємству внаслідок порушення трудових обов'язків.
Згідно спірного наказу встановлено факт транспортної події (сходження вагонів
№60630969 та 62623202), яка сталася 04.02.2025 під час слідування поїзда №2208 на
станції Мусіївка.
За результатами розслідування підтверджено вину помічника машиніста електровоза ОСОБА_2 у порушенні трудових обов'язків, що стало причиною події.
Наказом передбачено відшкодування збитку у межах середньомісячної заробітної
плати, що відповідає ч.1 ст.132, ч. 133 КЗпП України.
Таким чином, наказ відповідає процедурі і нормам чинного трудового законодавства України, у тому числі: ст.130-134 КЗпП України щодо матеріальної відповідальності.
Згідно ст.. 136 КЗпП України роботодавець має право видати наказ про стягнення матеріальної шкоди не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди.
Щодо твердження Позивача, що його притягнуто до матеріальної відповідальності з порушенням встановлених строків, суд відноситься критично, оскільки у даному випадку подія (сходження вагонів) мала місце 04.02.2025 року. Результати службового розслідування були оформленні Протокольним рішенням №Н-Придн 42/10 від 14.02.2025 та встановлено розмір матеріальної шкоди.
Тобто фактичне виявлення шкоди та причетності позивача відбулося не в момент
самої події, а після проведення службового розслідування та проведення оперативної
наради, яка була проведена 14.02.2025 ( а.с. 107-110).
Наказ №161/ТЧ про притягнення до матеріальної відповідальності було видано 21.02.2025, тобто у строки, передбачені ст.136 КЗпП України.
Щодо твердження позивача, що Відповідач притягує його відповідно до ст..132 КЗпП України - до обмеженої індивідуальної матеріальної відповідальності. Однак матеріальну шкоду Відповідачу заподіяв машиніст електровоза ОСОБА_12 , якого було притягнуто до матеріальної відповідальності.
Суд зазначає наступне, згідно з вимогами ст.. 130, 132, 133, 135-1 КЗпП України, кожен працівник несе матеріальну відповідальність у межах завданої ним шкоди. Той факт, що інший працівник уже був притягнутий до відповідальності, не виключає можливість притягнення до відповідальності й інших працівників, якщо встановлено їхню особисту вину та причетність до заподіяння шкоди.
Відповідно до принципу солідарної або часткової матеріальної відповідальності, який застосовується у разі колективного заподіяння шкоди (ст.. 135-2 КЗпП України), кожна особа несе відповідальність у частці, що відповідає ступеню її вини.
У даному випадку трудові обов'язки були розподілені між кількома працівниками, і кожен мав певну частину відповідальності, а отже притягнення до відповідальності кожного з них є законним.
В свою чергу машиніст електровоза ОСОБА_12 був притягнутий до відповідальності у межах своєї вини ( а.с. 14).
Відповідно до ст. 135-2 КЗпП України, при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівника» від 22.12.1992 року: суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КзпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди. За явку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Притягнення Позивача до матеріальної відповідальності є правомірним, оскільки встановлено його вину, що підтверджується наказом Наказом від 05.02.2025 №1/С ( А.С. 11-13).
Твердження Позивача про те, що залізничні вагони підлягають обов'язковому страхуванню, є необґрунтованим та не підтверджується чинним законодавством України.
Закон України «Про страхування» ( ст. 6,7,8) передбачає, що обов'язковим видом страхування є страхування цивільних відповідальності суб'єктів господарювання - перевізників перед пасажирами та вантажовласниками.
Обов'язковому страхуванню підлягає, зокрема, страхування цивільної-правової
відповідальності перевізника, але не рухомий склад як такий.
Згідно ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт», майно залізничного транспорту ( в тому числі вагони, локомотиви, інфраструктура) є державню власніст.. Це майно закріплюється за підприємствами залізничного транспорту ( АТ «Укразалізниця».
Таким чином, страхування вагонів є правом власника, але не його обов'язком. В свою чергу відсутність страхування не впливає на можливість відшкодування шкоди в порядку матеріальної відповідальності працівника, якщо останній винний у її заподіянні.
Отже твердження Позивача є помилковим та не може бути підставою для звільнення від матеріальної відповідальності.
Щодо твердження позивача про те, що Відповідач не розробив та не погоджував
посадову інструкцію помічника машиніста.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, працівники
локомотивних бригад є особи, які призначені для керування та обслуговування електровозів, тепловозів, паровозів (далі - локомотива), електропоїзда, дизель-поїзда, авто-мотриси (далі - моторвагонного рухомого складу чи МВРС): машиніст, помічник машиніста, а також особи, що працюють їх дублерами .
У своїй роботі локомотивні бригади керуються Правилами технічної експлуатації
залізниць України (ПТЕ), Інструкцією з сигналізації на залізницях України, Інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкцією з експлуатації гальм рухомого складу та Інструкцією про порядок користування АЛС і пристроями контролю пильності машиніста, законодавчими та іншими нормативними актами з безпеки руху та охорони праці, правилами та інструкціями з технічного обслуговування і ремонту локомотивів (МВРС), чинними наказами, вказівками та інструкціями Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), управлінь залізниць, дирекцій залізничних перевезень, локомотивних депо, а також вимогами цієї Інструкції.
Працівники локомотивних бригад відносяться до професій, що пов'язані з рухом поїздів, і на них поширюються всі вимоги та положення Укрзалізниці, які стосуються
цієї категорії залізничників.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, машиністами локомотивів (МВРС) призначаються особи, які мають професійно-технічну освіту та отримали посвідчення на право керування локомотивом (МВРС) відповідного виду тяги, необхідну практичну та теоретичну підготовку, успішно пройшли іспити у комісії локомотивного депо щодо знань ними ПТЕ, Інструкції з сигналізації, Інструкції
з руху поїздів і маневрової роботи, Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу, конструкції локомотивів (МВРС), цієї інструкції, технічно-розпорядчих актів станцій та інших документів, що встановлюють обов'язки локомотивної бригади, нормативних актів з охорони праці, Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту та при наявності письмового висновку машиніста- інструктора локомотивних бригад (надалі - машиніста-інструктора) про придатність їх до самостійної роботи на дільницях (станціях) та серіях локомотивів (МВРС), які будуть ними обслуговуватися.
Отже, на працівників локомотивних бригад, до яких відноситься ОСОБА_2 , який працює помічником машиніста електровоза, посадові інструкції не складаються, оскільки на їх заміну затверджено та введено в дію наказом Укрзалізниці від 22 листопада 2004 року № 876/ЦЗ «Інструкцію локомотивній бригаді» № ЦТ-0106, з вимогами якої ОСОБА_2 був ознайомлений, що підтверджується витягом з Книги форми РБУ-10 ( А.С. 86-87).
Посилання позивача на порушення роботодавцем норм Галузевої угоди та колективного договору через неповідомлення профспілки та не передання матеріалів
оперативної наради не враховують правову специфіку дії законодавства в умовах воєнного стану.
Згідно з Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного
стану» №2136-ІХ, у період дії воєнного стану діє спеціальний правовий режим регулювання трудових відносин, який дозволяє роботодавцю відступати від окремих
вимог колективного договору.
Зокрема, ч.1 ст.3 цього Закону прямо передбачає «Під час дії воєнного стану роботодавець може змінювати умови трудового договору, у тому числі визначені в колективному договорі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування підприємства в умовах воєнного стану».
Таким чином, обов'язок роботодавця узгоджувати або повідомляти профспілкову організацію при притягненні працівника до відповідальності може бути обмеженим за умови дії воєнного стану. Крім того, відсутність представника профспілки не впливає на сам факт вчинення працівником правопорушення.
Адже у період дії воєнного стану норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» мають пріоритетне значення у випадку колізії з положеннями колективного договору або інших локальних нормативних актів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі
529/830/22.
Щодо твердження позивача про відсутність нотаріально посвідченої довіреності виданої ОСОБА_8 та його право притягувати працівників до відповідальності.
Безпосереднім керівником структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» є ОСОБА_8 .
Відповідно до п.15 Довіреності від 09.12.2024 року нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №1643 та п. 6.12 Посадової інструкції, ОСОБА_8 , як начальник структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» має права в межах своїх посадових обов'язків здійснювати прийом, переведення, переміщення та звільнення працівників Підрозділу, вживати заходів заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Підрозділу ( а.с. 96-97).
Вищезазначене спростовує доводи Позивача, що ОСОБА_8 не мав повноважень на підписання наказу Наказ №169/1 від 21.02.2025.
Протоколом №Н Придн-42/10 від 14.02.2025 встановлено, що шкода стала наслідком порушення працівниками трудових обов'язків, в тому числі ОСОБА_2 через
неналежне виконання ним вимог п.п.3.1, 3.7, 3.8, 3.18.2 Інструкції ЦТ 0106 ( а.с. 98-102).
Отже, при наявності збитків які підтверджуються довідками та калькуляціями
(попередня загальна сума збитків складає 316 627,57 грн.), вини працівника ОСОБА_13 в межах своїх посадових обов'язків, що підтверджується наказом від 05.02.2025 №1/С та причинного зв'язку між діями працівника та шкодою Відповідача, зазначене спростовує доводи Позивача викладені у позовній заяві ( а.с. 11-13).
Враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача судові витрати не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
З моменту набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 05 травня 2025 року, якою заборонено вчиняти певні дії щодо стягнення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одного середнього місячного заробітку на підставі Наказу № 162/ТЧ від 21.02.2025 «Про притягнення до матеріальної відповідальності помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 »
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. О. Рагозіна